Ухвала

від 13.11.2006 по справі 5/420ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/420ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

13.11.2006 року                                                Справа № 5/420ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                         Перлова Д.Ю.

суддів                                                   Журавльової Л.І.

                                                            Бородіної Л.І.

судового засідання                                        Мартинцевій Н.М.

за участю

представників сторін:

від позивача                                                  представник не прибув;

від відповідача                                            представник не прибув

розглянувши  матеріали

апеляційної скарги                                        Товариства з обмеженою відповідальністю „ППО „Пірена”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

на постанову

господарського суду                               Луганської області

від                                                             31.08.06

у справі                                                    № 5/420ад (суддя Закропивний О.В.)

за позовом                                            Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до відповідача                                        Товариства з обмеженою відповідальністю „ППО „Пірена”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про                                                             стягнення 4 893 грн. 02 коп.

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Луганської області позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ „ППО „Пірена” про стягнення несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 4 077 грн. 52 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

Суддя –доповідач Д.Ю. Перлов

Постанова суду мотивована наступним.

Відповідачем лише в деяких місяцях виконані обов'язки щодо виконання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів та інформування відповідних державних органів для їх працевлаштування. Тому судом частково визнані позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

ТОВ „ППО „Пірена”, не погодившись з прийнятою постановою, звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що постанова суду суперечить нормам діючого законодавства України, при її прийнятті було порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги заявник посилається на те, що протягом 2005 року відповідачем  було вжито усіх заходів щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.  

Представники сторін у судове засідання не прибули, хоча про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до вимог ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Як свідчать матеріали справи, в 2005 році у відповідача фактично працював один інвалід замість двох необхідних згідно 4-х відсоткового нормативу. За незайняте  робоче місце  відповідачу нарахований штраф у сумі 4893,02 грн.

Судова колегія вважає, що з 01.08.01 підприємство зобов”язано самостійно визначати норматив відповідно до Закону № 875 (в новій редакції) та виконувати вимоги цього Закону по створенню робочих місць та їх атестації.

Судова колегія враховує положення чинного законодавства України в їх системному взаємозв'язку, зокрема, такі:

- пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників медико-соціальної експертної комісії, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда;

- у частині  першій  статті 17 Закону № 875 визначено, що  з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом;

- згідно з  частинами  другою  та  третьою  статті 18 Закону № 875 підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- відповідно до частини  першої  статті 12 Закону  “Про  охорону праці” підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників;

- у пункті  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено,  що   підприємства  створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу,  затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992  № 83,   визначено таке: “Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда”.  

          Відповідач у спірному періоді інформував центр зайнятості щодо наявності на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітах за формою державної статистичної звітності № 3-ПН за листопад та грудень 2005 р.

Згідно повідомлення Сєверодонецького міського центру зайнятості, в листопаді 2005 року відповідач приймав участь в ярмарку вакансій для інвалідів, який проводився сумісно з Управлінням праці та соціального захисту населення.  

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

          Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатись органи  та організації, визначені у ч. 1 ст. 18 Закону.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: відповідач не довів суду, що  у 2004 році підприємством розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносились  в колективний договір; підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто доказів того, що відповідні робочі місця для інвалідів  створені суду не надано.

Даний факт свідчить про те, що відповідачем неналежним чином виконані обов'язки щодо виконання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів та інформування відповідних державних органів для здійснення працевлаштування інвалідів за 10 місяців2005 року.

Судова колегія зазначає, що позивачем правомірно застосовані до відповідача за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році штрафні санкції, передбачені ст. 238 Господарського кодексу України у строки  встановлені ст. 250 цього кодексу.

Відповідно статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених  законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів  господарювання можуть бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто   заходи  організаційно-правового  або  майнового характеру, спрямовані  на  припинення   правопорушення   суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Судова колегія вважає, що штраф за не створення робочих місць для інвалідів знаходиться у сфері порушення правил здійснення господарської діяльності у широкому розумінні цього поняття.

Згідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські     санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листу ВГСУ від 25.11.05 № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року” у вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів, слід виходити з того, що  вони є видом адміністративно –господарських санкцій, правовий режим яких визначено  у статтях 238 –250 Господарського кодексу України.

Відповідно до припису пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 4 893 грн. 02 коп. несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році.

На момент звернення позивача з позовом правовідносини сторін щодо адміністративного порушення продовжували існувати.

Звернення позивача до суду першої інстанції відбулося 07.08.06.

Суд першої інстанції правильно зробив розрахунок суми штрафних санкцій у розмірі 4 077 грн. 52 коп. ((4893,02/12) х 10) = 4 077,52), тобто за 10 місяців.

За таких обставин, господарський суд Луганської області правильно задовольнив частково позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів і відмовив у задоволенні стягнення штрафних санкцій за період листопад –грудень 2005 року, оскільки за вказаний період відповідач зробив всі дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судова колегія погоджується з висновком суду  першої інстанції щодо відсутності підстав застосування у зазначений період до нього адміністративних штрафів.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, постанова суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями  160, 167, 195, 196, 198 п.1 ч. 1, 200, 205 п. 1 ч. 1, 206, 254, пунктами 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу ТОВ „ППО „Пірена” на постанову господарського суду Луганської області від 31.08.06 у справі № 5/420ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 31.08.06 у справі                     № 5/420ад залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Ухвалу апеляційної  інстанції може бути оскаржено протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили у касаційному порядку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала апеляційної інстанції виготовлена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня  проголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Головуючий суддя                                                                  Д.Ю. Перлов

Суддя                                                                       Л.І. Журавльова

Суддя                                                                      Л.І. Бородіна