Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-7706/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р.Справа № 2а-7706/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-7706/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000010846, №0000020846 від 19.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000010846, №0000020846 від 19.01.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтвом платника ПДВ.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо операцій по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Компанія Істсервіс" (код ЄДРПОУ 36988381 ), за період квітень 2010 - червень 2010 р., серпень 2010 р., жовтень 2010р., про що складено акт № 2348 /46-030/03115293 від 30.12.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення №0000010846 від 19.01.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6878,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 5503,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями -1375,75 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000020846 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 8598,75 грн., в тому числі за основним платежем 6879,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1719,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 2348 /46-030/03115293 від 30.12.2011 року порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями занижено суму податку на додану вартість за період квітень 2010 року., травень 2010 року., червень 2010 року., серпень 2010 р., жовтень 2010 р., на загальну суму 5503,4 грн., та п. 3.1 ст.3. п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями, ПАТ "ХПАС" завищено валові витрати з придбання ТМЦ у ТОВ "Компанія Істсервіс", які не мали реального характеру господарських операцій, 1 півріччя 2010р.- 2010 рік на суму 27515 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6879 грн.

У відповідності до ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (як покупцем) та ТОВ "Компанія Істсервіс" (як продавцем) у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунків - фактур від 24.04.10р., 13.05.10р., 22.06.10р., 17.08.10р., 01.10.10р. та проведення їх оплати було укладено договори поставки товару, а саме касової стрічки та паперу.

На виконання умов договорів ТОВ "Компанія Істсервіс" виписано видаткові накладні від 29.04.10р., 14.05.10р., 24.06.10р., 27.08.10р., 06.10.10р. та податкові накладні від 28.04.10р., 14.05.10р., 23.06.10р., 20.08.10р., 04.10.10р. (а.с. 56-78) Факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 79-82)

Товар був отриманий за довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з книги реєстрації виданих довіреностей та відмітками на видаткових накладних. (а.с. 132-136).

Зазначений товар був оприбуткований на складі, що підтверджується прибутковими актами та даними бухгалтерського обліку по рахунку 201 та 631, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 83-90, 137-171)

З акту перевірки вбачається, що листом № 3174/7/23-524 від 11.03.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано акт № 603/23-05 від 09.03.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Істсервіс", код за ЄДРПОУ 36988381, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період березень - грудень 2010 року, згідно якого встановлено, що правочини між ТОВ "Компанія Істсервіс" та покупцями (зокрема, й ПАТ "ХПАС") здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

Отже, висновки відповідача щодо порушень зазначених в акті перевірки № 2348 /46-030/03115293 від 30.12.2011 року грунтувались на інформації відповідача про відсутність контрагента позивача ТОВ "Компанія "Істсервіс" за місцем реєстрації та аналізу податкової звітності.

Між тим, з такими висновками суб'єкта владних повноважень колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ "Компанія "Істсервіс" зареєстровано як юридична особа та підтверджено статус відомостей про юридичну особу.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні, колегія суддів не вбачає порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону.

У відповідності до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ "Компанія Істсервіс" договорів поставки товару СДПІ по роботі ВПП до суду не подано.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що проведеними невиїзними перевірками контрагентів не досліджувались первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" у квітні 2010 року, травні 2010 року, червні 2010 року, серпні 2010р., жовтні 2010р., до складу податкового кредиту включено податкові накладні, які виписані ТОВ "Компанія Істсервіс" на суму ПДВ 5503,04 грн. та включено витрати по їх придбання до складу валових у сумі 27515 грн.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у 2010 року регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі рахунків - фактур, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, платіжних доручень про перерахування коштів.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: рахунками - фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями на отримання ТМЦ, приходними актами. Товар поставлявся на склад позивача та оприбутковувався за приходними актами, що підтверджено даними бухгалтерського обліку по рахунку 2012 та 631.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що постачальник товару ТОВ "Компанія "Істсервіс", щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано, докази, що спростовують ці обставини відповідачем колегії суддів не надано

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Отже, формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва у 2010 році були врегульовані ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

У відповідності до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення витрат до складу валових відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують факт понесення таких витрат.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання товару та проведення розрахунків, підтверджується рахунками - фактури, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, приходними актами, витягом з книги довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за рахунок віднесення до складу валових витрат по придбанню товару у ТОВ "Компанія Істсервіс", є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар використовувався ПАТ "ХПАС" в межах господарської діяльності для власних потреб, що підтверджено первинними документами - відомостями щодо використання касової стрічки (а.с.91-100). Факт знаходження у позивача реєстраторів розрахункових операції, підтверджується реєстраційними посвідченнями, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 101-125).

Колегією суддів не встановлено невідповідності первинних документів фактичним обставинам.

Довід відповідача в акті перевірки про безпідставне отримання ПАТ "ХПАС" за переліченими господарськими операціями податкової вигоди колегія суддів відхиляє, як безпідставний, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем, ПАТ "ХПАС", зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ "Компанія Істсервіс", спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), наявності у ПАТ "ХПАС" при укладанні зазначених договорів іншого наміру, ніж придбання товару, СДПІ по роботі з великими платниками податку до суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідач не подав суду доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ПАТ "ХПАС" № 2348/46-030/03115293 від 30.12.2011 року рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінального діяння у сфері оподаткування.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. по справі № 2а-7706/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.