Ухвала

від 13.11.2012 по справі 2а/1270/6481/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №2а/1270/6481/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6481/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року позов Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1496,70 грн. та заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 690,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що на час винесення позивачем спірної вимоги про сплату боргу норма, на підставі якої вимога була сформована, втратила чинність через набрання чинності з 01.01.2011 року Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким були виключені часини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також апелянт зазначає, що він як платник єдиного податку в 2010 році на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» був звільнений від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому нарахування йому страхових внесків є неправомірним.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, знаходиться на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку, та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Сватівському районі Луганської області.

Згідно звіту від 17 березня 2011 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, нараховано страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1826,40 грн., з яких, згідно картки особового рахунку, позивачем сплачено 329,70 грн. (арк. справи 12, 14).

10 лютого 2012 року Управлінням Пенсійного Фонду України Сватівському районі Луганської області сформовано вимогу №Ф-2483 про сплату простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1496,70, яка була отримана відповідачем 14.04.2011 року (арк. справи 9).

Вказаний борг відповідачем не сплачено.

Також встановлено, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за 2011 рік утворилася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 690,19 грн., що підтверджується наданим позивачем звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та карткою особового рахунку платника єдиного внеску (арк. справи 11, 13).

03 квітня 2012 року Управлінням Пенсійного Фонду України Сватівському районі Луганської області сформовано вимогу №Ф-134 про сплату боргу в сумі 690,19 грн., яка була отримана відповідачем 10.04.2011 року (арк. справи 10).

Вказаний борг відповідачем не сплачено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки відповідач у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік у розмірі 1496,70 грн. та заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 690,19 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та всебічному дослідженні обставин справи.

Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п. 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах, серед іншого, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону.

З 17 липня 2010 року набули чинності зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у позивача в 2010 році зобов'язань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за ставкою 33,2%, розмір яких не може бути менше мінімального розміру страхового внеску, який залежить від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на законодавчому рівні.

Згідно ст. 106 Закону № 1058 ( в редакції, що діяла до 01.01.2011 року), у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій відповідача з розрахунку суми страхових внесків за 2010 року та складання і направлення позивачу вимоги, оскільки позивач у визначений законом строк самостійно не визначив своїх зобов'язань і не сплатив страхових внесків.

Доводи апелянта про те, що позивач не мав правових підстав для винесення вимоги про сплату боргу у зв'язку з тим, що 01.01.2012 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким були включені часини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які передбачали прядок прийняття та виконання вимог Пенсійного фонду, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що заборгованість у відповідача зі сплати страхових внесків виникла до 01.01.2011 року, то відповідно до положень вищенаведеної норми позивач мав правові підстави для винесення вимоги про сплату боргу, а оскілки сума, визначена вимогою, відповідачем сплачена не була, то суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про її стягнення.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, доводи апелянта про те, що на підставі положень Указу Президента України № 727 він звільнений від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі і від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, не заслуговують на увагу, оскільки його положення суперечать нормам Закону України № 1058, а застосуванню підлягає закон, прийнятий пізніше у часі.

Щодо правомірності висновків суду першої інстанції по стягнення з відповідача заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 690,19 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 11 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 12 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій відповідача з розрахунку суми з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у розмірі 690,19 грн. та складання і направлення позивачу вимоги, оскільки позивач у визначений законом строк самостійно не визначив своїх зобов'язань і не сплатив єдиний внесок.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі №2а/1270/6481/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4374,10 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова