Постанова

від 31.10.2006 по справі 20-5/063-67-б

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/063-67-б

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 30 жовтня 2006 року  

Справа № 20-5/063-67-б

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

заявника: не з'явився;

боржника: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя    Євдокімов І.В.) від 21 вересня 2006 року у справі № 20-5/063-67-б

за заявою           Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

до           Державного комунального підприємства "ОТР - Чайка" (вул. Н. Музики, 82,Севастополь,99007)

про визнання банкрутом

                                                            ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №20-5/063-67-б, повернуто заяву відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до державного комунального підприємства "ОТР - Чайка".

При винесенні ухвали, господарський суд керувався пунктом 5 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», та пунктом 3 статті 63 та статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

    Не погодившись з винесеною ухвалою господарського суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу суду скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду міста Севастополя.

    Представники сторін в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” звернулось 20 вересня 2006 року із заявою до господарського суду міста Севастополя про порушення справи про банкрутство державного комунального підприємства „ОТР-Чайка”

Заява відкритого акціонерного товариства „Севастопольенерго” була обґрунтована тим, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2002 року задоволено позов відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго”  до державного комунального підприємства „ОТР-Чайка” про стягнення заборгованості у сумі 212588,59 грн., у тому числі стягнуто державне мито 1700,00 грн. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

15 липня 2002 року наказ господарського суду міста Севастополя від 02 липня 2002 року №20-5/439 був направлений до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції.

21 серпня 2002 року було відкрите виконавче провадження за виконанням наказу господарського суду.

 Відповідно до листа начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Севастополя №17985/4/21, станом на 30 серпня 2006 року з Державного комунального підприємства „ОТР-Чайка” було стягнуто та перераховано на користь відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” 1576,46 грн.

Суд першої інстанції повернув вищевказану заяву відкритого акціонерного товариства „Севастопольенерго” та мотивував це тим, що заявником не надано документів підтверджуючих припинення виконавчого провадження або неможливість його виконання, відповідно до пункту 5 статті 40 Закону України „Про виконавче провадження”.

Судова колегія не може погодитися з викладеним висновком суду першої інстанції.

Пунктом 3 статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо  безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менш ніж трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість боржника складає більш ніж трьохсот мінімальних заробітних плат та незадоволена на протязі строку, який перевищує встановлений Законом трьохмісячний строк.

Положенням абзацу 8 статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що безспірними вимогами кредиторів, є вимоги, які визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється Державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження Державною виконавчою службою.

Таким чином, відповідно до встановленого Законом України „Про виконавче провадження” трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання Державною виконавчою службою та відкриття виконавчого провадження.

Проте, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не зобов'язує заявника надавати документи підтверджуючи припинення виконавчого провадження або неможливість його виконання заявником.  

Умови неплатоспроможності боржника формально оцінюються господарським судом під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, остання оцінка повинна бути надана судом у підготовчому засіданні.

Посилання суду першої інстанції на пункт 3 статті 63 та на статтю 81 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія визнає неправомірною, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що необхідні докази, які б підтверджували обставини справи, були надані господарському суду.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що ухвала господарського суду винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а тому, підлягає скасуванню та направленню на розгляд до господарського суду міста Севастополя.

          Керуючись статтями 101, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21 вересня 2006 року у справі № 20-5/063-67-б скасувати.

3. Справу направити на розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя                              підпис                    О.Л. Котлярова

Судді                                                            підпис                    В.А. Лисенко

                                                            підпис                    І.В. Антонова