Рішення
від 08.11.2012 по справі 21/5007/1149/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" листопада 2012 р. Справа № 21/5007/1149/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пашинський Ю.А. - довір. від 10.05.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт МВ" (м.Вінниця)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" (с.Норинці, Народицький район, Житомирська область)

про стягнення 16767,61 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 16767,61грн., з яких: 16500,00грн. основного боргу, 224,21грн. пені, 43,40грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про перерахування коштів ТОВ "Норинцівське" в рахунок оплати паливно-мастильних матеріалів, отриманих згідно накладної від 18.04.12р. №180412-1 ГСМ (а.с. 29-40).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до якого позивачем реалізовувались паливно-мастильні матеріали відповідачу.

Факт укладення вказаного правочину позивач підтверджує довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортною накладною та видатковою накладною від 18.04.12р. на суму 46301,30грн. (а.с. 10-12).

Вказує, що відповідачем зобов'язання по проведенню розрахунку за отримане дизпаливо виконано частково, зокрема, з 23.05.12р. було перераховано кошти на загальну суму 21801,30грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання по оплаті в повному обсязі не виконав, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України, останньому була направлена вимога з проханням погасити залишок заборгованості в сумі 23200,00грн. (а.с. 14-15), яка була отримана останнім 21.08.12р.

Як вказує позивач, після направлення вимоги відповідач сплатив заборгованість частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду сума боргу склала 16500,00грн.

Зазначає, що прострочення відповідачем грошового зобов'язання після направлення вимоги, з урахуванням останнього перерахування коштів, яке було здійснене 22.08.12р., становить 32 дні, тому ним за вказаний період було нараховано пеню в сумі 224,21грн. та 43,40грн. 3% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, наданими позивачем товарно-транспортнию накладною і накладною на відпуск ГСМ №180412-1 (ГСМ) від 18.04.12р. (а.с. 10-12) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12ААА №044794 від 18.04.12р. підтверджено, що відповідачу дійсно було передано позивачем товар загальною вартістю 46301,30грн.

За ч.ч.1,2 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

За ч.1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вказане, слід зазначити, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.(ст.181 ГК України).

З огляду на вказане, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Вказана правова позиція викладена, зокрема, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. №01-06/928/2012.

Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем. Таким чином, спір між сторонами виник при виконанні ними зобов'язань у правовідносинах купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару за накладною, що також відповідає правовій позиції, викладеній в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. №01-06/928/2012.

Так як у вказані строки відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, сплативши 21801,30грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 30-39), на час розгляду справи в суді, його загальна заборгованість за отриманий товар склала 16500,00грн., що також підтвердив представник позивача (а.с. 21) в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищенаведені приписи кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 16500,00грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення 224,21грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписамич.1 ст.546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

При цьому, у відповідності до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалася на підставі накладної (а не на підставі договору), тобто відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 224,21грн. пені є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 43,40грн. 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України, то приписами частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що згідно ст. 692ЦК України, відповідач зобов'язаний був розрахуватись з позивачем після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, суд вважає, що 3% річних у вказаній сумі та за визначений позивачем період, нараховано правомірно та вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим, заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає частковому задоволенню на суму 16543,40грн., з яких: 16500,00грн. основного боргу та 43,40грн. три відсотки річних.

У стягненні 224,21грн. пені слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" (11420, Житомирська обл., Народицький р-н., с. Норинці, просп. Горького, 4, код 03743813)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт МВ" (21020, м. Вінниця, Ленінський р-н., вул. Генерала Арабея, 3, код 37690792):

- 16500,00грн. основного боргу;

- 43,40грн. 3% річних;

- 1587,98грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.11.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 2 прим.

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення08.11.2012
Оприлюднено19.11.2012
Номер документу27478553
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —21/5007/1149/12

Рішення від 08.11.2012

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 12.10.2012

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні