Рішення

від 07.11.2012 по справі 5020-807/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 року справа № 5020-807/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Фірма Новица»

(вул. Гоголя, 29-А, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 47 247,50 грн, розірвання договору оренди та звільнення приміщень,

за участю представників сторін:

позивача -Бекетова Н.С., довіреність б/н від 08.10.2012;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Фірма «Новица»про стягнення заборгованості за договором оренди №441-11 від 10.11.2011 у розмірі 47247,50 грн, з яких: 8559,31 грн -основний борг, 394,54 грн -пеня, 848,25 -30% річних, 37445,40 грн -штраф, розірвання договору оренди нерухомого майна №441-11 від 10.11.2011 та повернення майна.

Позовні вимог з посиланням на статті 526, 610, 625, 651 Цивільного кодексу України та положення статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №441-11 від 10.11.2011.

Ухвалою від 19.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду суддею Харченко І.А. та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 13.09.2012 до 01.10.2012.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №230 від 01.10.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа № 5020-807/2012 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 01.10.2012 справа прийнята до провадження суддею Єфременко О.О. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

В ході судового засідання, яке відбулося 07.11.2012, представник позивача уточнив пункт 3 прохальної частини позовної заяви, просить зобов'язати Приватне підприємство «Фірма «Новица»звільнити вбудовані нежитлові приміщення першого та другого поверху окремої двохповерхової будівлі (сараї), загальною площею 59,0 кв.м, розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Гоголя, 29-А та передати їх по акту прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафних санкцій (арк.с.54).

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Приватним підприємством «Фірма «Новица»(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 441-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар -приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне майно: вбудовані нежитлові приміщення першого другого поверху окремої двохповерхової будівлі (сараю), загальною площею 59,0 кв.м, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул. Гоголя, 29-А, яка знаходиться на балансі КП СГС «Аррикон», вартість якого відповідно до експертного висновку від 30.10.2007 складає 49656 грн (арк. с. 11-12).

Актом прийому-передачи від 10.11.2011, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди (арк.с.13).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати на період з 01.08.2011 по 19.09.2011 визначається згідно з Методикою, затвердженою рішенням сесії місцевої Ради №1617 від 13.03.2007, виходячи з орендної ставки -12% від вартості об'єкта оренди, яка визначено незалежною оцінкою вартості майна станом на 30.10.2007. Розмір орендної плати з 20.09.2011 встановлюється Методикою, затвердженою рішенням сесії місцевої Ради №1617 від 13.03.2007, виходячи з орендної ставки -15% від вартості об'єкта оренди, яка визначено незалежною оцінкою вартості майна станом на 30.10.2007. (Додаток №3 до Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата з 01.08.2011 складає 835,46 грн за місць оренди (із застосуванням індексі інфляції станом на серпень 2011 року). Орендна плата з 20.09.2011 складає 1040,15 грн за місць оренди (із застосуванням індексі інфляції станом на вересень 2011 року). Орендна плата сплачується орендарем щомісяця та перераховується орендодавцю не пізніш як 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається корегуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Пункт 4.4.3 Договору визначає обов'язок орендатора своєчасно зараховувати орендодавцю орендну плату, а також інші платежі передбачені пунктом 4.4.4 Договору оренди, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі плату за комунальні та експлуатаційних послуг.

Пункт 4.4.14 Договору встановлює, що орендатор повинен повернути (звільнити) об'єкт оренди у випадку припинення дії договору у належному стані у продовж 30 календарних днів з дати припинення договору.

Відповідно до 7.1 Договору цей Договір діє з моменту його підписання і до 07.11.2012.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47247,50 грн, з яких: 8559,31 грн - основний борг, 394,54 грн -пеня, 848,25 -30% річних, 37445,40 грн -штраф, розірвання договору оренду № 441-11 від 10.11.2011 та повернення майна.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, після звернення позивача із цим позовом, частково погасив суму основної заборгованості у розмірі 2300,00 грн, що підтверджується квитанціями: №1627.121.1 від 06.08.2012, №1627.19.1 від 01.08.2012, №1627.842.4 від 25.07.2012, №1825.59.1 від 10.08.2012, №1381.318.1 від 11.09.2012 (арк. с. 41, 42).

При цьому, у призначені платежу зазначено -орендна плата за договором № 441-11 від 10.11.2011.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендної плати за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року складає 6259,31 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 394,54 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень пункту 8.5 Договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, орендар сплачує орендодавцю, окрім збитків, пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нарахована пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 394,54 грн такими, що підлягають задоволенню, з огляду на те, що частина основної заборгованості погашена відповідачем під час розгляду цієї справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 848,25 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 8.6 Договору передбачає, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде у продовж більш ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю окрім збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 848,25 грн такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення зобов'язань за договором в розмірі 37445,40 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пункт 8.7 Договору передбачає, що у випадку прострочення внесення орендної плати у продовж більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця крім збитків штраф у сумі, що дорівнює трикратного розміру річної орендної плати за договором.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011).

Враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була частково погашена основна заборгованість, а також беручи до уваги той факт, що розмір штрафу, заявлений позивачем, значно перевищує розмір основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до розміру орендної плати за місяць з 20.09.2011, який складає 1040,15 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8542,25 грн, з яких: 6259,31 грн -заборгованість за договором, 848,25 грн -30% річних, 394,54 грн -пеня, 1040,15 грн -штраф.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвання договору оренди нерухомого військового майна № 441-11 від 10.11.2011.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 №50/101-08).

Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)».

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 7.4 договору він може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. До істотного порушення договору сторони відносять порушення умов договору, встановлених пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2 - 4.4.13, 6.1 договору.

Отже, порушення відповідачем пункту 4.4.3 Договору щодо обов'язку своєчасного внесення орендної плати з серпня 2011 року по квітень 2012 року, є достатньою підставою для розірвання Договору.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 13 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/237 від 25.05.2000 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору -за рішенням господарського суду.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності із Законом України «Про оренду державного та комунального майна», невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна №441-11 від 10.11.2011 такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у випадку розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення першого та другого поверху окремої двохповерхової будівлі (сараї), загальною площею 59,0 кв.м, розташовані за адресою: м.Севастополь, вул.Гоголя, 29-А та передати їх по акту прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, такими, що підлягають задоволенню.

В ході судового розгляду відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з положеннями статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У підпункті 1.2. Роз'яснень президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/333 від 12.09.1996 визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до пункту 2 зазначених Роз'яснень, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували його незадовільний фінансовий стан, та доказів, що підтверджують наявність виняткового випадку, який ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, суд вважає, що заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При визначені розміру судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача, судом враховано положення пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011, відповідно до якого у разі зменшення позовних вимог, пов'язаних частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Новица» (вул. Гоголя, 29-А, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20689506, відомостей про рахунки в установах банку немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКС в м.Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) 8 542,25 грн, з яких: 6 259,31 грн -заборгованість по орендній платі, 848,25 грн -30% річних, 394,54 грн -пеня, 1040,15 -штраф.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Новица» (вул. Гоголя, 29-А, м.Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20689506, відомостей про рахунки в установах банку немає)на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКС в м.Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у сумі 2682,50 грн.

4. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 441-11 від 10.11.2011 вбудованих нежитлових приміщень першого та другого поверху окремої двохповерхової будівлі (сараю), загальною площею 59,0 кв.м, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул. Гоголя, 29-А.

5. Зобов'язати Приватне підприємство «Фірма Новица» (вул. Гоголя, 29-А, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20689506, відомостей про рахунки в установах банку немає) звільнити вбудовані нежитлові приміщення першого та другого поверху окремої двохповерхової будівлі (сараї), загальною площею 59,0 кв.м, розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Гоголя, 29-А та передати їх по акту прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКС в м.Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400).

6. В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012.

СуддяпідписО.О. Єфременко