Рішення

від 09.11.2012 по справі 5011-71/13653-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/13653-2012 09.11.12

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етон Хліб»

про зобов'язання повернути 115 773,94 грн. та стягнення 96 336,69 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Пельц І.П. керівник

Репеха Б.Г., довіреність № 184 від 17.10.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етон Хліб»(далі - відповідач) про зобов'язання повернути 115 773,94 грн. та стягнення 96 336,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було вчасно повернуто заборгованість за отримане зерно пшениці другого класу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2012 р. позовну заяву б/н від 13.09.2012 р. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етон Хліб»про зобов'язання повернути 115 773,94 грн. та стягнення 96 336,69 грн. та додані до неї матеріали передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/13653-2012, розгляд справи призначено на 17.10.2012 р.

12.10.2012 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшов документ на виконання вимог ухвали від 26.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13653-2012.

У судове засідання 17.10.2012 р. представники позивача з'явилися. Вимоги ухвали від 26.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13653-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 26.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13653-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 17.10.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13653-2012 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 09.11.2012 р.

У судове засідання 09.11.2012 р. представники позивача з'явились, надали суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва про відкладення розгляду справи від 17.10.2012 р.

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Довіреності серії «ЯНЧ»№ 320959, виданої 08.08.2009 р., громадянину Тарасенку Ігорю Георгійовичу, особу якого засвідчено паспортом громадянина України серії НВ № 496515, який діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Етон хліб»(далі - відповідач), відповідач отримав від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»(далі -позивач) 2 963,40 центнерів зерна пшениці другого класу за ціною 96 грн. за один центнер на загальну суму 284 486,40 грн., що підтверджується накладними:

- № 55 від 08.08.2009 р. на суму 21 312,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 56 від 09.08.2009 р. на суму 23 577,60 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 57 від 12.08.2009 р. на суму 23 059,20 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 58 від 13.08.2009 р. на суму 21 964,80 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 59 від 14.08.2009 р. на суму 21 945,60 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 60 від 15.08.2009 р. на суму 21 830,40 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 61 від 17.08.2009 р. на суму 20 966,40 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 62 від 18.08.2009 р. на суму 21 312,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 63 від 20.08.2009 р. на суму 20 371,20 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 66 від 24.08.2009 р. на суму 21 120,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 71 від 26.08.2009 р. на суму 21 542,40 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 75 від 31.08.2009 р. на суму 21 600,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- № 77 від 01.09.2009 р. на суму 21 312,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ.

Таким чином, відповідачем за вищевказаними накладними було отримано зерно пшениці на загальну суму в розмірі 284 486,40 грн.

В свою чергу, відповідно до тверджень позивача, відповідачем була частково оплачена вартість придбаного ним зерна пшениці другого класу в розмірі 181 500,00 грн.

З огляду на вищенаведене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 102 986,40 грн. (284 486,40 грн. -загальна вартість отриманого відповідачем від позивача зерна пшениці; за вирахуванням 181 500,00 грн. -розмір сплаченої відповідачем позивачу частини вартості отриманого зерна пшениці).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме накладні, податкові накладні та прибуткові касові ордери.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 102 986,40 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 102 986,40 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві також просить суд стягнути з відповідача на свою користь крім основної заборгованості упущену вигоду в розмірі 96 195,40 грн.

Суд не погоджується з даною позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір упущеної вигоди в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України, а саме не надано суду ані обґрунтованого розрахунку заявленого позивачем розміру упущеної вигоди, ані документів на підтвердження того, що позивачем понесений даний вид збитків.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір упущеної вигоди є недоведеним та не може бути задоволений через його необґрунтованість.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 8 496,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 291,36 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір зазначених показників.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних розмірі 8 496,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 291,36 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримане зерно пшениці в розмірі 102 986,40 грн., 3% річних в розмірі 8 496,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 291,36 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етон Хліб»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21, ідентифікаційний код: 35474743) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»(48021, с. Сільце Підгаєцького району Тернопільської області, ідентифікаційний код: 30156033) заборгованість в розмірі 102 986 (сто дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 40 коп., 3 % річних в розмірі 8 496 (вісім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 18 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 291 (чотири тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Перерахувати заборгованість в розмірі 102 986 (сто дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 40 коп., 3 % річних в розмірі 8 496 (вісім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 18 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 291 (чотири тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 36 коп. на розрахунковий рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільцівське»с. Сільцівське Підгаєцького району Тернопільської області № 26002209614, код -30156033, код банку -380805 у Райффайзен Банк Аваль, ідентифікаційний код: 301560319139.

Повне рішення складено 13.11.2012 р.

Суддя О.В. Нечай