Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а/0570/9007/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/64157/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Авдіївці Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року

по справі № 2а/0570/9007/2011

за позовом Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області (надалі -ДПІ у м. Авдіївці Донецької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАН-Т», Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд»(надалі -ТОВ «КВАН-Т», ПАТ «ТММ-Енергобуд»)

про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, -

встановив:

ДПІ у м. Авдіївці Донецької області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «КВАН-Т», ПАТ «ТММ-Енергобуд», в якому поставлено питання про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011р., в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Авдіївці Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

ТОВ «КВАНТ-Т»є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36582595, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 365825905013, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у місті Авдіївці.

ПАТ «ТММ-Енергобуд» є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 33889106, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

16 квітня 2010 року між ТОВ «КВАН-Т»та ПАТ «ТММ-Енергобуд»укладено договір №16-04/01, предметом якого є поставка товару, найменування, кількість та ціна яких встановлюється в специфікаціях та додаткових угодах. На поставлений товар - сталь ТОВ «КВАН-Т»видані ПАТ «ТММ-Енергобуд»відповідні податкові та видаткові накладні.

ПАТ «ТММ-Енергобуд»сплачені кошти ТОВ «КВАН-Т»за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття висновку щодо нікчемності вищенаведеного правочину та подання позову став акт перевірки ДПІ у місті Авдіївці від 12 квітня 2011 року № 69/2300/36582595 про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КВАНТ-Т»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ «Шлях»та ПАТ «ТММ-Енергобуд»за березень, квітень, травень, червень, вересень 2010 року. З зазначеного акту вбачається, що у ТОВ «КВАНТ-Т»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, податковим органом робиться висновок, що угода має ознаки нікчемності.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку ПАТ «ТММ-Енергобуд»за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, про що складено акт перевірки від 03 березня 2011 року № 40/07-214/33889106, на сторінках 23, 25, 26, 31 якого підтверджено взаємовідносини між ТОВ «КВАН-Т»та ПАТ «ТММ-Енергобуд», які здійснені на виконання договору від 16 квітня 2010 року № 16-04/01, який, на думку позивача, суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином, податковим органом, в якому знаходиться на обліку ПАТ «ТММ-Енергобуд», встановлено відповідність саме цього договору вимогам законодавства.

Відповідно до частини 2 статі 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні норми закріплені у Господарському кодексі України . Згідно з частиною першою статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положеннями частини 1 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналіз вищевикладених норм свідчить, що санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України , застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.

В той же час, обставини, на які посилається позивач, не підтверджують те, що укладаючи та виконуючи угоди відповідачі діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, позивачем не доведено та не надано достовірних доказів спрямованості умислу відповідачів на укладання угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства та щодо вини сторін, наявності у них умислу щодо дій, які суперечать інтересам держави та суспільства, тому застосування до відповідачів санкцій, передбачених ст. 208 ГК України є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки позивача засновані лише на його припущеннях, невірного тлумачення норм цивільного, господарського законодавства в сфері договірних правовідносин.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220 , 220 1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов