Рішення

від 13.11.2012 по справі 3124-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.2012Справа №5002-29/3124-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд», м. Сімферополь,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Альфа-Транс», м. Сімферополь,

про стягнення 9 987,95 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Юр'єв Ю.Ю., довіреність №б/н від 16.10.2012, представник.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Альфа-Транс» про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 9987,95грн., з яких 8914,21 грн. заборгованості за поставлений товар по видатковій накладній №0000082 від 21.07.2011., 767,87 грн. процентів та 3% річних за користуванням коштами у сумі 305,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.07.2011. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Альфа-Транс» укладено договір поставки плівки (товару), у виконання якого позивач за видатковою накладною №0000082 від 21.07.2011. відвантажив товар - плівку т/у 0,06/450 509,50 кг на загальну суму 8 914,21 грн. на склад відповідача. Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих у судове засідання 30.10.2012. письмових пояснень, згідно з якими позивач пояснив, що 21.07.2011. між ТОВ «Сінтез-Трейд» та ТОВ «Крим-Альфа-Транс» укладено договір шляхом усного замовлення відповідача і виставлення рахунку на оплату та відвантаження товару позивачем за видатковою накладною №0000082 від 21.06.2011., в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про день час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, спрямованою на його адресу, вказану в позові, рекомендованою кореспонденцією. Жодних письмових пояснень, заперечень чи відзиву на позов, відповідач під час розгляду справи суду не надав.

Пунктом 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд» за видатковою накладною №0000082 відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Альфа-Транс» товар - плівку т/у 0,06/450 509,50 кг на загальну суму 8 914,21 грн. (а.с. 26).

Даний товар на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, виданої на ім'я Дерябиної Катерини Геннадіївни, одержаний відповідачем про що свідчить підпис уповноваженої особи на одержання від ТОВ «Сінтез-Трейд» товару та печатка підприємства ТОВ «Крим-Альфа-Транс» на видатковій накладній.

Як стверджує позивач, поставка товару здійснювалась на підставі укладеного 21.07.2011. між ТОВ «Сінтез-Трейд» та ТОВ «Крим-Альфа-Транс» договору шляхом усного замовлення відповідача і виставлення рахунку на оплату та відвантаження товару позивачем за видатковою накладною.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Недодержання вимог правочину щодо письмової форми договору передбачено ст. 218 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України не містять таких санкцій. Не містяться вони і у спеціальних законах.

Відтак, санкцією за недодержання простої письмової форми лишається тільки одна: можливість визнання такого договору неукладеним. Проте це можливо тільки за умови, якщо одна з сторін заперечує факт укладення договору, а інша не може навести інші письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази.

Відповідачем, під час розгляду справи, факт укладення договору з позивачем щодо поставки товару 21.07.2011. не заперечувався, при цьому обізнаність щодо його існування останньому відома, так як у судовому засіданні 01.10.2012. був присутній повноважний представник відповідача та ухвали суду, в яких викладено підстави позову, надсилались на юридичну адресу відповідача.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 218 ЦК України).

Зважаючи на те, що позивач не надав доказу існування зазначеного договору, то відповідно до вказаних норм письмовий договір між сторонами відсутній, а тому звертаючись з позовом про стягнення спірної суми, позивач має право посилатись на будь - які письмові докази, окрім цього договору.

Факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд» Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Альфа-Транс» товару - плівки т/у 0,06/450 509,50 кг на суму 8 914,21 грн. підтверджується видатковою накладною №0000082 від 21.07.2011., яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Позивач у позовній заяві посилався на виставлення відповідачеві рахунку до сплати за поставлений товар 8914,21грн. Однак, наданий позивачем рахунок-фактура №СФ-0000089 від 20.07.2011. на суму 8914,21грн. судом не приймається в якості доказу, оскільки позивачем не надано доказів його виставлення (надсилання) відповідачеві та даний рахунок містить запис щодо дійсності до оплати - до 13.06.2011.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ «Сінтех-Трейд» надіслало на адресу ТОВ «Крим-Альфа-Транс» вимогу від 30.05.2012. щодо погашення заборгованості за договором поставки плівки, поставленої по видатковій накладній №РН-0000082 від 21.07.2011., в сумі 8914,21грн. протягом семи днів з моменту отримання вимоги. (а.с.29).

Дана вимога одержана відповідачем 18.06.2011., про що свідчить підпис представника відповідача на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції (а.с. 30).

Оскільки відповідач в строк до 06.06.2012. вимоги претензії не виконав, одержаний за накладною №РН-0000082 від 21.07.2011. товар, в сумі 8914,21грн. не сплатив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості у сумі 8914,21грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 8914,21грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 305,87грн. - 3% річних за період з 21.07.2011. по 12.09.2012.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних.

Однак при проведенні розрахунку суми 3% річних позивачем невірно заявлений період нарахування, так як обов'язок щодо плати поставленого товару пов'язаний з моментом пред'явлення вимоги щодо оплати. Така вимога була одержана відповідачем 18.06.2011., про що свідчить підпис представника відповідача на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції (а.с. 30), у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання слід вважати з 07.06.2012.

Судом здійснено перерахунок суми 3% річних з урахуванням належного періоду та встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 71,80грн. за період з 07.06.2012. по 12.09.2012. В частині заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 234,07грн.. у позові суд відмовляє.

Також подаючи позов до суду, позивач просить стягнути з відповідача 767,87грн. процентів за період з 22.07.2011. по 12.09.2012., посилаючись на частину 3 статті 692 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності суд не знаходить законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 767,87грн. процентів за період з 22.07.2011. по 12.09.2012. з наступних підстав.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, по-перше норми даної статті застосовуються до договорів купівлі-продажу, по-друге, як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 4), останній фактично здійснив нарахування пені.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою (пенею) вчиняється, також, у письмовій формі.

Як встановлено судом, письмової угоди, у тому числі і щодо забезпечення виконання грошового зобов'язання між сторонами не існує.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 767,87грн. процентів, які фактично є пенею задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 16.11.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Альфа-Транс» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 25, кв. 16, ЄДРПОУ 32443461, р/р 26002214621 в ПАО «Марфин Банк», МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд» (95004, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 5, кв. 83, ЄДРПОУ 35409418, ІПН 354094101095, р/р 26009006069001 в ПАО АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 388335) 8914,21грн. заборгованості, 71,80грн. - 3% річних, 1448,04 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 234,07грн. - 3% річних і 767,87грн. процентів у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі