ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2012 р. Справа № 8/5025/2227/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 у справі№ 8/5025/2227/11 господарського судуХмельницької області за позовомПрокурора Дунаєвецького району в інтересах держави в особі Відділу освіти Дунаєвецької районної державної адміністрації; Територіальних громад Дунаєвецького району в особі Дунаєвецької районної ради Дунаєвецького району Хмельницької області до 1.Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4; 2.Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5; 3.Підлісномукарівської сільської ради; 4.Підлісномукарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дунаєвецької районної ради Хмельницької області провизнання недійсним договору оренди приміщення від 02.01.2006; визнання недійсним договору суборенди приміщення від 01.04.2010; зобов'язання звільнити орендоване приміщення за участю представників сторін:
позивача 1: повідомлений, але не з'явився;
позивача 2: повідомлений, але не з'явився;
відповідача 1: повідомлений, але не з'явився;
відповідача 2: повідомлений, але не з'явився;
відповідача 3: повідомлений, але не з'явився;
відповідача 4: повідомлений, але не з'явився;
прокуратури: Лук'яненко В.В., ст.прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 000496 від 25.07.2012;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 у справі №8/5025/2227/11 (суддя Смаровоз М.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди приміщення від 02.01.2006, укладений між Підлісномукарівським навчально-виховним комплексом "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Дунаєвецького району Хмельницької області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Визнано недійсним договір оренди (суборенди) приміщення від 01.04.2010, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв. м, передане Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за договором оренди (суборенди) приміщення від 01.04.2010, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Юрчук М.І., судді -Крейбух О.Г., Філіпова Т.Л.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 у справі №8/5025/2227/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
Рішенням Підлісномукарівської сільської ради від 26.12.2005р № 3-4/2005 вирішено дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" укласти договір оренди із ФОП ОСОБА_4 в частині нежитлового приміщення комунальної власності (будинок майстерні) загальною площею 36 кв.м в АДРЕСА_1 терміном на 10 років для розміщення торгової точки із правом Орендаря передавати орендоване нерухоме майно в суборенду; дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" здійснити передачу орендованого майна після укладення договору оренди з ФОП ОСОБА_4
02.01.2006 між Підлісномукарівським навчально-виховним комплексом "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Дунаєвецького району Хмельницької області (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди приміщення, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове володіння приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м. для розміщення торгівельної точки.
Підлісномукарівською сільською радою 05.10.2006 прийнято рішення № 3-1/2006, яким вирішено передати безоплатно Підлісномукарівську ЗОШ І-ІІІ ступенів навчання у спільну власність територіальних громад Дунаєвецького району станом на 01.01.2007; виключити з переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Підлісномукарівської сільської ради НВК; включити в перелік об'єктів Підлісномукарівської сільської ради дитячий садок "Попелюшка"; виконкому Підлісномукарівської сільської ради в місячний термін забезпечити передачу Підлісномукарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів відповідно до вимог чинного законодавства.
В подальшому, як встановлено судами попередніх інстанцій, між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) 01.04.2010 укладено договір оренди (суборенди) приміщення, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у володіння приміщення, яке знаходиться на балансі Підлісномукарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дунаєвецької районної ради за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м. для розміщення торгівельної точки.
Позовні вимоги, як визначено судами, обґрунтовані тим, що в приміщені Підлісномукарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що є власністю територіальних громад району, наявний магазин, який здійснює торгівельну діяльність, що є порушенням Закон України "Про освіту" щодо заборони розміщення об'єктів, які не пов'язані з навчально-виховним процесом, в закладах освіти.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з урахуванням матеріалів справи та положень ст.ст.203, 215 ЦК України, ст. 18, 61, 63 Закону України "Про освіту", Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організацій навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, Положення про навчальні майстерні загальноосвітнього навчально-виховного закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 16.06.1994 № 184, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договору оренди від 02.01.2006, договору оренди (суборенди) від 01.04.2010 та зобов'язання відповідача-2 звільнити спірне приміщення.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: 1) приміщення перебувало у неналежному технічному стані і саме з метою недопущення остаточного погіршення технічного стану приміщення, його розвалу та пошкодження, вирішено дозволити укласти договір оренди (рішення ради від 26.12.2005 №3-4/2005); 2) рішення ради від 26.12.2005 №3-4/2005, на підставі якого укладено договір оренди від 02.01.2006 є чинним; 3) не доведено, що сторони договорів оренди та суборенди діяли всупереч вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими та помилковими з огляду на наступне.
Приписами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.
Частиною ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Однак, у відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дії по укладенню між сторонами спірних договорів, спрямовані на передачу майна в користування за платню, тобто, в оренду для розміщення торгівельної точки.
Втім, встановивши зазначене вище щодо мети укладення спірних договорів, суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що всупереч вказаному законодавству, спірні договори укладені для розміщення торгівельної точки, а не для освітніх цілей.
Беручи до уваги вказане вище, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договору оренди, суборенди та зобов'язання відповідача-2 звільнити спірне приміщення.
Що стосується позовної вимоги до Підлісномукарівської сільської ради, то суд першої інстанції мотивовано відмовив в задоволенні позову до вказаної особи.
Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені прокурором у касаційній скарзі заслуговують на увагу.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції -залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 у справі №8/5025/2227/11 скасувати.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 у справі №8/5025/2227/11 залишити в силі.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3) в доход Державного бюджету України 250,36 грн. судових витрат за розгляд касаційної скарги.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) в доход Державного бюджету України 250,36 грн. судових витрат за розгляд касаційної скарги.
Стягнути з Підлісномукарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дунаєвецької районної ради Хмельницької області (с. Підлісний Мукарів Дунаєвецького району Хмельницької області, вул. Центральна, буд. 10, ідентифікаційний код 26159028) в доход Державного бюджету України 250,36 грн. судових витрат за розгляд касаційної скарги.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Н.М. ГУБЕНКО
Л.Б. ІВАНОВА
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2012 |
Оприлюднено | 19.11.2012 |
Номер документу | 27480812 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Гольцова Л.A.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні