Рішення

від 12.11.2012 по справі 5017/881/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5017/881/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому"

про стягнення 2972,35грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: не з'явилися;

від ПрАТ "СК "Крона": Столяр І.О. діючий на підставі довіреності №01/2012 від 10.01.2012р.;

від УКВ "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому": Калина Н.А., діюча на підставі довіреності від 12.11.2012. №863.

СУТЬ СПОРУ : Позивач, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 2462,35грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕФЕСТ" в порядку регресу суми франшизи у розмірі 510грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що цивільно-правова відповідальність Кравцова О.В. на момент скоєння ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Міська страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3498770. Оскільки пунктом 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3498770 встановлено суму франшизи у розмірі 510грн., тому розмір страхового відшкодування, яке страховик зобов'язаний сплатити складає 2972,35грн.-510грн.=2462,35грн., а ТОВ „ГЕФЕСТ" зобов'язаний відшкодувати суму франшизи за полісом у розмірі 510грн., яка страховиком не відшкодовується.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.12р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5017/881/2012.

На вимогу суду, Моторним (транспортним) страховим бюро України надіслано інформацію (вх№10583/2012 від 09.04.12р.) з єдиної централізованої бази даних, відповідно до якої згідно з полісом №ВВ/3498770 Приватним акціонерним товариством "Міська страхова компанія" застраховано транспортний засіб - вантажний автокран КС 3562 МАЗ 500 д/р 33339 ОВ.

Судом було надіслано запит до ВРЕР №1 УДАЇ ГУМВС України в Одеській області щодо транспортних засобів зареєстрованих за ТОВ „ГЕФЕСТ" станом на 30.01.2009р., а також надання інформації щодо власників транспортних засобів "ГАЗ-3102" д/р 33339 ОВ та КС 3562 МАЗ 500 д/р 33339 ОВ станом на 30.01.2009р., оскільки з пояснень Денисової О.В. наданих в заяві на виплату страхового відшкодування, постанови Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.09р. дорожньо-транспортна пригода сталася за участю транспортного засобу марки ГАЗ-3102 д/р 33339ОВ, під керуванням Кравцова О.В., що працює водієм в автогосподарстві міськвиконкому.

Згідно наданої суду інформації (вх№12770/2012 від 25.04.12р., вх№14508/2012 від 14.05.12р.) автомобіль легковий ГАЗ-3102, д/н 33339ОВ (легковий білий), 1995р. виг. -10.06.2004р. зареєстрований за УКВ „Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому"; вантажний автокран ГАЗ-3102, д/н 33339ОВ (вантажний білий), 1977р.виг. -23.01.2002р. зареєстрований за ТОВ „ГЕФЕСТ". Станом на 30.01.2009р. та на даний час вказані транспортні засоби значаться на обліку за зазначеними підприємствами.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 11.05.2012р. суд за згодою позивача допустив заміну первісного відповідача ТОВ "ГЕФЕСТ" належним відповідачем -Установою комунальної власності „Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому".

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 02.07.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Фаєр Ю.Г. з 19.06.2012р. на лікарняному, справу №5017/881/2012 передано на розгляд судді Зайцева Ю.О.

03.09.2012р. представником УКВ "Автотранспорте господарство Одеського міськвиконкому" подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого транспортний засіб "ГАЗ" д/н 33339 ОВ був застрахований в Закритому акціонерному товаристві "Страхова компанія „Крона" в період з 20.12.2008р. до 19.12.2009р. В підтвердження викладеного представником відповідача подано договір ОЦВ №4/08-О від 15.04.2008 р. та додаткову угоду №1 до зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2012р. у справі №5017/881/2012 допущено заміну первісного відповідача - Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" належним -Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона".

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 02.10.2012р., приймаючи до уваги, що суддя господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г. повернулась з лікарняного, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) справу №5017//881/2012 передано на розгляд судді Фаєр Ю.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2012р. справу №5017/881/2012 прийнято до провадження судді Фаєр Ю.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2012р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона".

17.07.2012р. та 15.08.2012р. позивач звернувся до суду із клопотаннями вих№5083 від 11.07.2012р.(вх№22031/2012) та вих№5809 від 10.08.2012р.(вх№25449/2012) про розгляд справи за відсутності представника ПАТ „СК „Країна".

Відповідач, УКВ "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому", надав суду відзив на позов вих№791 від 03.09.2012р. (вх№2019/2012), в якому вказав про невизнання позову, посилаючись на те, що за додатковою угодою від 02.12.2008р. №1 до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №4/08-О від 15.04.2008р. транспортний засіб „ГАЗ" держномер 33339ОВ був застрахований в ЗАТ „Страхова компанія „Крона" в період з 20.12.2008р. до 19.12.2009р., у зв'язку з чим вимоги стосовно виплат за страховим випадком повинні пред'являтися до ЗАТ „Страхова компанія „Крона". Відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2009р. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП визнано Кравцова О.В., останній повинен сплатити франшизу. Також, УКВ "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, який на його думку сплив 31.01.2012р.

Відповідач, ПрАТ "Страхова компанія "Крона" проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах на позов вих№420 від 01.10.2012р.(вх№29812/2012) та вих№446 від 15.10.2012р. (вх№31099/2012) посилаючись на те, що позивач не звертався до ПрАТ „СК „Крона" з вимогою про відшкодування збитків або претензією для відновлення свого порушеного права, а ПрАТ „СК „Крона" не порушувало прав позивача, у зв'язку з чим Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" вважає, що предмет спору відсутній. УКВ "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" не було повідомлено Страховика про подію, що сталася та не надані документи і матеріали, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, позивач до ПрАТ „СК „Крона" із заявою про страхове відшкодування взагалі не звертався та ніяких документів не надавав, у т.ч. документи, які підтверджують законність керування автомобілем „ГАЗ" д/н33339ОВ громадянином Кравцовим Олександром Володимировичем, а відповідно відсутні і законні підстави для виплати страхового відшкодування.

Також ПрАТ "СК "Крона" звертає увагу суду на те, що ДТП відбулася 30.01.2009р., у зв'язку з чим зобов'язання Кравцова О.В. перед Денисовою О.В. виникло 30.01.2009р., право вимоги Денисової О.В. до Кравцова О.В. перейшло до позивача. Строк позовної давності цього зобов'язання сплив 31.01.2012р., а позов був поданий у березні 2012р., у зв'зку з чим відповідач просить суд застосувати строк позовної давності. Також відповідач зазначає, що позивач помилково зазначив у позові, що в нього виникло право регресу, до якого застосовуються інші правила щодо позовної давності, тоді як в даному випадку відбувається суброгація -перехід права вимоги від страхувальника до страховика, при який перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

13.03.08р. між ВАТ „Страхова компанія „Країна" (Страховик) та Денисовою Оленою Володимирівною (Страхувальник) укладено договір автомобільного страхування №26/010473/СТ/2.1.5.1, за умовами якого Страховик прийняв на себе обов'язок відшкодовувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу „Hyundai", д/н ВН 8357ВО.

30.01.09р. по вул.Успенська у м.Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу марки „Hyundai", д/н ВН8357ВО та автомобіля „ГАЗ-3102", д/р 33339 ОВ, який належить УКВ "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому", під керуванням водія Кравцова Олександра Володимировича (згідно наявного в матеріалах справи наказу №148 від 12.09.2006р.), в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 30.01.09р.

Відповідно до додаткової угоди від 02.12.2008р. №1 до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №4/08-О від 15.04.2008р. транспортний засіб „ГАЗ" д/н 33339 ОВ був застрахований УКВ "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" в Одеській філії ЗАТ „Страхова компанія „Крона" в період з 20.12.2008р. до 19.12.2009р., яка згідно п.3.2 Положення про Одеську філію ПрАТ „Крона", затвердженої загальними зборами акціонерів згідно протоколу №1/2011 від 26.04.2011р., здійснює свою діяльність від імені товариства без статусу юридичної особи.

Постановою Біляєвського районного суду Одеської області від 17.02.09р. Кравцова Олександра Володимировича визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП України з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340грн .

12.02.2009р. за участю страхувальника та представника позивача був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено Акт огляду транспортного засобу з фотододатками. В матеріалах справи наявний звіт №02-028 про оцінку вартості матеріальної шкоди, нанесеної пошкодженням транспортного засобу та додатки до нього, за якими вартість відновлювального ремонту склала 4930,01грн., розрахованих з урахуванням результатів проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, а також приписів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., довідника «Бюлетень автотоварознавця», а також вимоги до порядку та технології ремонту, встановлені заводом-виробником даної марки/моделі транспортного засобу, які містяться в комп'ютерній програмі для складання ремонтних калькуляцій »(Німеччина), що враховує всі нормативи заводу-виробника.

За умовами договору страхування, на підставі заяви страхувальника №666 від 02.02.2009р., страхового акту №26/10617/2.1.5.1. від 04.09.2009р., розрахунку №10617 від 31.07.2009р. розміру страхового відшкодування та додатку до нього, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 2993,16грн. згідно платіжного доручення №420 від 10.09.09р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Виконання зобов'язання з платежу зі вступом третьої особи в права кредитора має назву суброгації. При суброгації переходить існуюче право з усіма забезпеченнями на відміну від регресних зобов'язань, які породжують нове право. Суброгація це перехід прав до третьої особи у існуючому зобов'язанні зі вступом цієї особи в права кредитора. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло з моменту заподіяння шкоди у страхувальника до винної особи тобто це перехід прав, які вже виникли. Суброгація передбачає збереження основного зобов'язання між страхувальником з одного боку, й особою, що є відповідальною за збитки з іншого, тобто у делікті. Цивільний Кодекс України і Закон України "Про страхування" не містять поняття суброгації в страхуванні. У теорії цивільного права виконання зобов'язання з платежу із вступом третьої особи в права кредитора має назву суброгації. Законом України "Про страхування" передбачені загальні умови забезпечення платоспроможності страховика у вигляді наявності гарантійного фонду, страхових резервів і інші. В межах окремого страхового право відношення засобом забезпечення платоспроможності страховика може стати укладення із страхувальником договору суброгації.

Стаття 980 Цивільного кодексу України передбачає три види страхування: особистого, майнового та страхування відповідальності. Можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

У чинному законодавстві України поняття суброгації в страхуванні існує в Кодексі торговельного мореплавання. І хоча суброгація істотно відрізняється від регресу ці відмінності не впливають на вирішення данного спору з урахуванням наступного. Відмінність названих понять стосується кола учасників правовідносин і строку позовної давності. Регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням, тобто право регресу виникло з моменту сплати за третю особу і з моменту сплати за основним зобов'язання починається перебіг строку позовної давності. Переміна сторони у зобов'язанні при суброгаціїї не змінює терміну позовної давності. Перехід права вимоги до страховика відбувається у разі заподіяння шкоди майну, тобто у цивільному деліктному правопорушенні. До інших складових відноситься наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди, (коли йдеться про шкоду від джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини), на наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками. Визначення особи, відповідальної за завдання збитків, здійснюється відповідно до норм глави 82 Цивільного Кодексу України про відшкодування позадоговірної шкоди. Але особа яка завдала збитки може оспорювати розмір витрат у якості страхової виплати. Розмір здійсненої страхової виплати і обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах. Заподіювач шкоди, який виконав свій обов'язок перед потерпілим щодо відшкодування завданої шкоди, звільняється від обов'язку перед страховиком, навіть якщо останній здійснив страхову виплату на виконання договору страхування.

Таким чином незалежно від джерела виникнення нового права на регрес або суброгації позов у даній справі повинен бути заявлений до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до приписів ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.1187 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.2 ст.1187 зазначеного кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Слід зазначити, що у ст.979 Цивільного кодексу України, ст.16 Закону України „Про страхування" роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування. Закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України „Про страхування " до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами ст.257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною шостою ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Реалізація страховиком права регресної вимоги можлива лише після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування). Отже, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть лише документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником, а саме: страховий акт, платіжні документи, рахунки та виписки з них тощо.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування, в даному випадку з 10.09.09р., у нього виникло право подати регресний позов до суду, що спростовує висновок відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. №58/168.

З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивачем було сплачене 10.09.2009р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №420 від 10.09.2009р., отже, перебіг строку позовної давності почався з 11.09.2009р. і закінчився 11.09.2012р. Згідно наявного у справі фіскального чеку №0038 від 16.03.2012р. позовну заяву було направлено саме 16.03.2012р. Викладене свідчить про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позов у відповідності до ч.6 ст.261 ЦК України.

В п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно полісу №ВВ/1766525 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб ГАЗ 3102, номерний знак 33339 ОВ, номер кузова (шасі) 3101001010116514, 1995р.в., місце реєстрації м.Одеса, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) 51000грн., за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 25000грн., франшиза -510грн., зі строком дії один рік з 20.12.2008р. до 19.12.2009р.

Враховуючи вищевикладене, приписи вказаних норм матеріального права, відсутність пропуску позивачем строку позовної давності, заявлені позивачем вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 2462,35грн. та про стягнення з Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" в порядку регресу суми франшизи у розмірі 510грн. підлягають задоволенню.

Твердження відповідача-2 в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог, що позивач не звертався до ПрАТ „СК „Крона" з вимогою про відшкодування збитків або претензією для відновлення свого порушеного права, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 28.08.2012р. у справі №23/279.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (код 30726778; адреса: 01133, м.Київ, вул. Щорса, 36-Б, Одеська філія - код 26506524; адреса: 65125, м.Одеса, вул.Грушевського, 39-А) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (код 20842474; адреса: 04176, м. Київ, вул.Електриків, 29-А, р/р 2650500710156 в ПАТ КБ „Правекс-Банк" в м. Києві, МФО 321983) суму страхового відшкодування у розмірі 2462(дві тисячі чотириста шістдесят дві)грн.35коп. та 1333(одна тисяча триста тридцять тригрн.)40коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Стягнути з Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому"(код 23211567; адреса м.Одеса, вул.Миколаївська дорога, 12б, п/р35417005002552в УДК Одеській області, МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (код 20842474; адреса: 04176, м. Київ, вул.Електриків, 29-А, р/р 2650500710156 в ПАТ КБ „Правекс-Банк" в м. Києві, МФО 321983) франшизу у розмірі 510(п'ятсот десять)грн. та 276(двісті сімдесят шість)грн.10коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.11.2012р.

Суддя Фаєр Ю.Г.