Рішення

від 12.11.2012 по справі 5023/4648/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/4648/12 вх. № 4648/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Кравченко А.В., дов. б/н від 05.10.12 р.;

відповідача - ОСОБА_2, ФОП особисто;

розглянувши справу за позовом ПП "Електросвіт", м. Львів

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Електросвіт" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), з урахуванням уточнень від 06.11.12 р., які були прийняті судом, 7 130,88 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 719,66 грн., інфляційних витрат у сумі 987,82 грн, 2 114,41 грн. пені, витрати по сплаті послуг адвоката у сумі 750,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 105 від 28.10.09 р.

В судовому засіданні 29.10.12 р. оголошувалась перерва до 12.11.12 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.12 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.11.12 р. визнав основний борг у повному обсязі, заперечував проти нарахування пені, письмовий відзив не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 105 від 28.10.09 р. (а.с. 47-49), відповідно до умов якого (п. 1.1), постачальник (позивач) зобов'язався поставляти покупцю (відповідачу) товар, який вказується в накладних, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та своєчасно його оплачувати на умовах, передбачених договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 вищезазначеного договору, найменування, кількість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього договору вказується в накладних.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, передача товару відповідачу проводиться шляхом підписання накладних уповноваженими особами обох сторін.

На виконання умов договору, позивачем у період з 03.11.09 р. по 02.09.10 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 929,28 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 29-37), які були скріплені печатками та підписані сторонами.

Сторони в договорі № 105 від 28.10.09 р. домовились (п. 3.2), що оплата проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку протягом 60 (шестидесяти) днів з моменту отримання товару до 31.12.10 р., а з 01.01.10 р. протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату у сумі 11 798,40 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача склала 7 130,88 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 23.07.12 р. (а.с. 2), який був скріплений печатками та підписаний сторонами.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору, строк його дії встановлений до 31.12.10 р.

23.01.12 р. на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію № 1 з вимогою сплатити суму заборгованості, 03.07.12 р. на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію № 2 з аналогічною вимогою, але жодної відповіді на претензії позивач не отримав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 7 130,88 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки № 105 від 28.10.09 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7 130,88 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 6.2 договору поставки № 105 від 28.10.09 р. в разі порушення строків сплати за товар зазначених в договорі, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не своєчасно сплаченого товару за кожен день такого невиконання.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 1 256,01 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 987,82 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 719,66 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 750,00 грн. витрат на юридичну допомогу, вони не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Позивачем у якості доказу понесення витрат на послуги адвоката надано копію платіжного доручення № 1766 на суму 750,00 грн. та копію довідки, яка була складена адвокатом, про те, що позивачем сплачено вартість юридичних послуг по підготовці позовної заяви у сумі 750,00 грн.

Суд вважає вищезазначені документи неналежними доказами понесення позивачем витрати на оплату послуг адвоката в сумі 750,00 грн., оскільки відповідно до п. 5.1 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/78 від 04.03.98 р., платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом оплати судових витрат. Крім того, позивачем не надано а ні копію договору про надання юридичних послуг, а ні свідоцтво адвоката ОСОБА_3 про право на заняття адвокатською діяльності, а ні платіжного документу, який би підтвердив сплату саме послуг адвоката, оскільки документи про оплату юридичних послуг не підтверджують понесення позивачем судових витрат на оплату адвокатських послуг.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, 624, 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства "Електросвіт" (вул. Граб'янки, б. 10, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 31658711, р/р 26004000002647 в ВАТ "Фольксбанк, МФО 325213) 7 130,88 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 719,66 грн., інфляційних витрат у сумі 987,82 грн, 1 256,01 грн. пені, та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 483,35 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 858,40 грн. пені та 750,00 грн. витрат на послуги адвоката, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Інте Т.В.