Рішення

від 06.11.2012 по справі 5011-57/13117-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/13117-2012 06.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавекс Лтд"

про стягнення 22114,47 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Козир А.О. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 06.11.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Знак" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавекс Лтд" 22114,47 грн. заборгованості, з яких: 12600,00 грн. -основний борг, 6258,32 грн. -пеня, 2129,40 грн. -інфляційні втрати, 1126,75 грн. -три відсотка річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати продукції відповідно до Договору на виготовлення та поставку продукції №9067 від 11.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/13117-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2012р.

15.10.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак" надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. відкладено розгляд справи №5011-57/13117-2012 на 06.11.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2012р. надав суду пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних документів ухвалою про порушення провадження суду не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №21981668.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2009 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №9067 на виготовлення та поставку продукції (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується виготовити та поставити пластикові картки (далі -продукція), а відповідач -прийняти у власність та оплатити продукцію на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 5.2. загальна вартість продукції, що підлягає виготовленню за Договором становить 10500,00 грн., крім того ПДВ в сумі 2100,00 грн., а всього -12600,00 грн.

Згідно з Розділом 2 Договору позивач зобов'язаний протягом 20 (двадцяти) робочих днів після затвердження відповідачем оригінал-макету та кольоропроби виготовити та поставити продукцію, а відповідач зобов'язаний оплачувати продукцію та приймати відповідно до умов Договору.

В матеріалах справи міститься затверджені 11.09.2009 р. сторонами оригінал-макет та кольоропроба продукції, а саме пластикових карток.

Згідно з пунктом 5.3 Договору відповідач проводить розрахунки в два етапи: часткова попередня оплата в сумі 6300,00 грн. у строк до 24.09.2009 р. і остаточні розрахунки протягом п'яти робочих днів з моменту поставки продукції з урахуванням загальної кількості поставленої продукції.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ЗН-9067/1 на суму 6300,00 грн. на здійснення попередньої оплати продукції згідно з умовами Договору.

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку відповідачу продукції на суму 12600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗН-9067 від 28.09.2009 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 28.09.2009 р. серії ЯОЦ № 809035, виданої відповідачем на ім'я Столяренка О.В.

Позивачем 28.09.2009 р. виставлено відповідачу рахунок-фактура № ЗН-9067/2 у сумі 6300,00 грн., для оплати остаточної вартості продукції.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору часткової попередньої оплати не здійснив, та вартість прийнятої 28.09.2009 р. продукції протягом п'яти робочих днів не оплатив, у зв'язку з чим, відповідач порушив строки виконання своїх зобов'язань за Договором на виготовлення та поставку продукції №9067 від 11.09.2009р.

Враховуючи наявність у відповідача заборгованості у розмірі 12600,00 грн. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 22114,47 грн. заборгованості, з яких: 12600,00 грн. -основний борг, 6258,32 грн. -пеня, 2129,40 грн. -інфляційні втрати, 1126,75 грн. -три відсотка річних.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що Договір на виготовлення та поставку продукції №9067 від 11.09.2009р. є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів, а саме: договору купівлі-продажу та договору про надання послуг.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень чи доказів оплати заборгованості за поставлену продукцію на підставі Договору на виготовлення та поставку продукції №9067 від 11.09.2009р., у розмірі 12600,00 грн. не надав.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором на виготовлення та поставку продукції №9067 від 11.09.2009р., у розмірі 12600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, вимога щодо стягнення 12600,00 грн. визнається судом законною та обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 12600,00 грн. основного боргу, підлягає задоволенню.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на у період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно або неповно сплаченої суми за кожний день невиконання зобов'язання, за весь час прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, розмір пені нарахованої за період з 24.09.2009 р. по 05.10.2009р. та за період з 06.10.2009р. по 21.09.2012р. становить 6231,48 грн.

Враховуючи те, що розмір нарахованої пені становить 6258,32 грн., а розмір заборгованості складає 12600,00 грн., беручи до уваги положення ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 232 ГК України, суд вважає, що розмір пені заявленої позивачем значно перевищує розмір збитків та негативних наслідків, що спричинені порушенням відповідачем грошового зобов'язання, а тому, розмір пені підлягає зменшенню з власної ініціативи суду до 1310,20 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, розмір 3% річних становить 1126,75 грн. Суд здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1123,79 грн.

За розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, розмір інфляційних втрат становить 2129,40 Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2129,40 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавекс Лтд" (юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п № 43, поштова адреса: 03028, м. Київ, просп. Науки, 41, код ЄДРПОУ 20021375, п/р 26006166184 в ПАТ "Райффайзен банк АВАЛЬ" м. Київ, МФО 380805, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Знак" (юридична адреса: (02088, м. Київ, вул. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 32912343, п/р 26001346 в ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" в м. Києві, МФО 322540) 12600 (дванадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. -основного боргу, 1310 (одну тисячу триста десять) грн. 20 коп. -пені, 1123 (одну тисячу сто двадцять три) грн. 79 коп. -3% річних, 2129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 40 коп. -інфляційних втрат, а також 1249 (одну тисячу двісті сорок дев'ять) грн. 16 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.11.2012р.

Суддя О.В. Гулевець