Рішення

від 31.10.2012 по справі 5011-48/12393-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/12393-2012 31.10.12

За позовомЗаступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОР» простягнення 7 943,19 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від прокуратури:Пилипенко Т.А. від позивача:Бондар М.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі -РВ ФДМУ по м. Києву) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР»(надалі -ТОВ «ТОР») про стягнення 7 943,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5451 на виконання умов якого позивач передав відповідачу в стокове платне користування нежитлові приміщення, натомість відповідач взяте на себе грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів неналежним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 7 121,21 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 532,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 76,23 грн. та штраф у розмірі 213,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 12.09.2012 р., розгляд справи відкладено до 31.10.2012 р.

Представник прокуратури в судове засідання 31.10.2012 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання 31.10.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 03.10.2012 р. виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 31.10.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02088, м. Київ, вул. Дяченка, 12 на яку було надіслано ухвалу суду від 03.10.2012 р., підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14756472 від 25.09.2012 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2010 р. між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ТОВ «ТОР»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5451 (надалі -«Договір»).

В пункті 1.1 Договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно -нежилі підвальні приміщення загальною площею 30,70 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 7/7, будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».

Відповідно п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця (п. 2.4 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -березень 2010 р. 1902,12 грн. Керуючись п. 20, п. 32 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2004 року № 2149 та протоколом № 2 від 14.05.2010 р., розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем -1 902,12 грн. без ПДВ за базовий місяць оренди (березень 2010 р.).

Орендна плата за перший місяць оренди травень 2010 р. встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень, травень місяці 2010 р.

У відповідності з п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.05.2010 р. до 21.04.2013 р.

21.05.2010 р. на виконання умов договору РВ ФДМУ по м. Києву на підставі акту прийому-передачі орендованого майна передало, а ТОВ «ТОР»прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 30,70 м 2 .

Відповідно до п. 10.3 Договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

Пунктами 10.6, 10.6.3 Договору встановлено, що чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

26.01.2012 р. між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ «ТОР»було укладено договір № 5451/02 згідно пункту 1 якого чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5451 від 21.05.2010 р., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 7/7, загальною площею 30,70 кв. м. достроково припинено за взаємною згодою сторін в зв'язку із неможливістю використання орендарем орендованого за договором оренди № 5451 від 21.05.2010 р. нерухомого майна.

Відповідно до п. 3 вказаного Договору договір оренди № 5451 від 21.05.2010 р. вважається припиненим з 30.12.2011 р.

30.12.2011 р. відповідач за актом приймання -передачі (повернення) нерухомого майна повернув позивачу орендоване приміщення, яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 7/7, загальною площею 30,70 кв. м.

Згідно п. 3.11 Договору в разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору взятого на себе грошового зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 7 121,21 грн.

Позивач у зв'язку із наявністю заборгованості по сплаті орендних платежів звернувся до відповідача з листом № 30-05/1414 від 14.02.2012 р. в якому вимагав протягом десяти днів сплатити суму заборгованості в розмірі 7 121,21 грн.

Проте відповідач відповіді на вказаний лист не надав заборгованості у встановлений позивачем строк не погасив.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку прокурора, відповідачем грошового зобов'язання по сплаті заборгованості з орендної плати.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем нежитловим приміщенням та наявність у нього заборгованості у розмірі 7 121,21 грн. по сплаті орендних платежів за період з квітня по грудень 2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та припису п. 3.6 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 7 121,21 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «ТОР»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога прокуратури про стягнення з ТОВ «ТОР»заборгованості у розмірі 7 121,21 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 532,11 грн. за період з 28.12 2011 р. по 26.06.2012 р., штраф у розмірі 213,64 грн. та індекс інфляції у розмірі 76,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з квітня по грудень 2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 532,11 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що прострочення відповідача зі сплати орендних платежів становить більше трьох місяців, а тому вимога прокурора про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 213,64 грн. є правомірною та задовольняється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком інфляційних втрат, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 76,23 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 36 1 Закону України «Про прокуратуру»передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із п. 5.3 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України №678 від 15.05.2012 р. Регіональне відділення у сфері оренди державного майна здійснює контроль за надходженням до державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є органом уповноваженим здійснювати контроль за виконанням умов договору у даних спірних відносинах.

Враховуючи викладене, заступник прокурора Голосіївського району м. Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги прокуратури в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР»(02088, м. Київ, вул. Дяченка, 12; ідентифікаційний код 31610863) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) основний борг у розмірі 7 121 (сім тисяч сто двадцять одна) грн. 21 коп., пеню у розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 11 коп., штраф у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 23 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР»(02088, м. Київ, вул. Дяченка, 12; ідентифікаційний код 31610863) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 05.11.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко