Постанова

від 15.11.2012 по справі 0870/7787/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року 11:50 Справа № 0870/7787/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання - Гайдай А.В.

за участю:

представників позивача: Леус Г.О., Шиляєва О.П.

представників відповідача: Ілляшенка В.В., Козлової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Приватного підприємства «ПРИМА - ЕН»

до: Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 Приватне підприємство "ПРИМА - ЕН" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Токмакської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 03.08.202012 №0000542200 та №0000552200.

Ухвалою суду від 15.08.2012 відкрито провадження в адміністративній справі №0870/7787/12, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 30.08.2012. Розгляд справи відкладався до 11.09.2012 у зв'язку із неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 11.09.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 04.10.2012 для надання додаткових доказів.

04.10.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 04.10.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням сторін до 25.10.2012 для надання додаткових доказів.

25.10.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.10.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 13.11.2012 для надання додаткових доказів.

13.11.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.11.2012.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 15.11.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначає, що дії відповідача по визнанню нікчемними та недійсними правочинів, укладених позивачем та ТОВ «ФІНКОММАРК» і ПП «ОСКОМФІ» та стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств є протиправними та ґрунтуються на неправомірних висновках та порушеннях, зроблених при проведенні податкової перевірки позивача. Відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної виїзної перевірки, а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки мають суттєві недоліки, містять необґрунтовані висновки, базуються на припущеннях і не підтверджуються жодними доказами та даними господарської діяльності позивача. При цьому позивачем були надані до перевірки усі необхідні первинні документи на підставі яких були сформовані витрати та податковий кредит. Надані документи, відповідно до чинного законодавства є достатніми та необхідними для підтвердження дійсності та реальності господарських операцій ПП «ПРИМА - ЕН». Просить позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях. Зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки було встановлено порушення ПП «ПРИМА - ЕН» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» за операціями, що проведені на підставі недійсних правочинів з ПП «ОСКОМФІ» та ТОВ «ФІНКОММАРК». Зазначені підприємства здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а саме ПП «ПРИМА - ЕН». Первинні документи, що отримані позивачем від таких підприємств не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту з податку на додану вартість та у складі валових витрат. Таким чином, у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з зазначеними підприємствами. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 09.07.2012 по 13.07.2012 старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Токмацької ОДПІ Запорізької області Козловой І.О. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «ПРИМА - ЕН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ФІНКОММАРК (код 37312389) за період 01.09.2011 по 31.10.2011 та з ПП «ОСКОМФІ» (код 36973771) за період 01.03.2010 по 31.08.2011.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 12/22/34789278 від 20.07.2012.

В розділі «Висновок» акту перевірки встановлено порушення ПП «ПРИМА - ЕН»:

1.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, з урахуванням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 3347/97-ВР та ст.138Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2756, ПП «ПРИМА - ЕН» завищено валові витрати всього у сумі 79437,17грн., тим самим занижено податок на прибуток всього в сумі 18770,55грн. у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 6250грн., третій квартал 2011 року - 12520,55грн. за операціями, що проведені на підставі недійсних правочинів, внаслідок взаємовідносин з ПП «ОСКОМФІ» та ТОВ «ФІНКОММАРК».

2.п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.198, ст.188, ст.185 Податкового Кодексу України тим самим відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому занижено податок на додану вартість за період 01.03.2010 - 31.10.2011 у сумі 15887,43грн., а саме по періодах: серпень 2010 у сумі 5000,00грн. по операціям з ПП «ОСКОМФІ», вересень 2011 у сумі 10887,43грн. по операціям з ТОВ «ФІНКОММАРК», що проведені на підставі недійсних правочинів заявлено безпідставно.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем винесене:

- податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 03.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19859,29грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 3971,86грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000542200 від 03.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 20333,05грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 1562,50грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом спору у даній справі є реальний характер господарських операцій, правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, а також засоби (документи), що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкових зобов'язань.

Основним аргументом який обґрунтовує свою позицію відповідач є те, що договори позивача з ТОВ «ФІНКОММАРТ» та ПП «ОСКОМФІ» щодо придбання продукції та послуг не спричинили реального настання правових наслідків тому відповідно до ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України такі договори є недійсними, також ці договори суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними (ст.228 ЦК України).

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

В ході перевірки податкова надала правову оцінку господарським операціям які відбувалися між ПП ПРИМА - ЕН» та ТОВ «ФІНКОММАРТ» у вересні 2011 та з ПП «ОСКОМФІ» за серпень 2010.

Судом встановлено, що висновки акта перевірки від 20.07.2012 базуються лише на актах ДПІ у Оріхівському районі від 21.10.2011 № 30/23-36973771 та ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 13.12.2011 № 8281/23-2/37312389. Як зазначив відповідач за результатами цих актів ДПІ не приймала будь-яких податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податкових зобов'язань. Крім того, відсутні докази порушення кримінальної справи за фактами, які відображені в цих актах перевірки.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені норми, податковій не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов договору субпідряду від 05.09.2011 № 05/09 позивачем були придбані у ТОВ «ФІНКОММАРК» послуги по проведенню субпідрядних ремонтно-будівельних робіт всього на суму 65324,60грн. До перевірки були надані договір, податкові накладні та акти виконаних робіт. У серпні 2010 позивачем було придбано продукцію (матеріали в асортименті) в ПП «ОСКОМФІ» на загальну суму 29997,80 грн. До перевірки були надані видаткова та прибуткова накладні, податкова накладна, банківська виписка.

Відповідачем не заперечується той факт, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження взаємовідносин з контрагентами, а перевіряючим вони були перевірені. Проте, як доказ виконання угод не були прийняті, оскільки перевіряючий надав перевагу висновкам акту ДПІ у Оріхівському районі від 21.10.2011 № 30/23-36973771 та ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 13.12.2011 № 8281/23-2/37312389.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно із п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат:

- витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час);

- суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам;

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 138 Податкового Кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договір, видаткова накладна, прибуткова накладна,податкові накладні, акти виконаних робіт) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

В Акті не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій з контрагентами позивача оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання товару та послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, правочини між позивачем з ТОВ «ФІНКОММАРК» та ПП «ОСКОМФІ» відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, правочини реально сторонами було виконано. В Акті не наведено жодного доказу протилежного. За вказаних обставин, висновки Токмацької ОДПІ Запорізької області, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного, суд вважає неправомірним виключення зі складу валових витрат та відповідне донарахування сум податку на прибуток в розмірі 18770,55 грн., а також відповідне донарахування штрафних санкцій у розмірі 1562,50грн.

Актом перевірки встановлено також завищення податкового кредиту за перевіряємий період тим самим порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.185,188,198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПП «ПРИМА - ЕН» занижено податок на додану вартість у загальній сумі 15887,43 грн.

На думку відповідача, порушення відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ «ФІНКОММАРК» та ПП «ОСКОМФІ». Такі податкові накладні отримані без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Проте ці висновки спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, вищезазначеною позицією суду щодо реальності здійснених угод.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.186 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту після 01.01.2011 встановлений статтею 198 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України ( у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та /або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.)

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних імперативних норм законодавства лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними у матеріалах справи податковими накладними, які були виписані контрагентами згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та згідно п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, відповідно до яких платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченого статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правочини з ТОВ «ФІНКОММАРК» та ПП «ОСКОМФІ» підтверджені податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити. ТОВ «ФІНКОММАРК» та ПП «ОСКОМФІ» на момент здійснення господарських операцій знаходились на податковому обліку як платники ПДВ, їх свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не були анульовані, правочини з цими господарськими суб'єктами, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

На підставі наведеного, суд вважає неправомірним виключення податковою зі складу податкового кредиту та відповідне донарахування суми ПДВ в розмірі 15887,43 грн., а також відповідно нарахування штрафних санкцій в сумі 3971,86 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької ОДПІ Запорізької області Державної податкової служби від 03.08.2012 № 0000542200 та № 0000552200.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Приватного підприємства «ПРИМА - ЕН» (71900, Запорізька область, м. Василівка, вул. Лихачова,2, ЄДРПОУ 34789278) 403грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий