Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а/0270/4398/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4398/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича , розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби

до: споживчого товариства "Леховіцер"

про: стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби (далі - ДПІ У Тульчинському р-ні, податковий орган або позивач) до споживчого товариства "Леховіцер" (далі - СТ "Леховіцер" або відповідач) про стягнення коштів за податковим боргом.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість у сумі 67787, 75 грн. та по єдиному податку в сумі 94, 44 грн. Податковим органом вживались заходи для добровільної сплати вказаної заборгованості, проте проплати в загальному розмірі 67 882, 19 грн. так і не відбулось, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте 08.11.2012 року за вх. № 28584 надав клопотання, в якому просив суд розглядати справу за його відсутності, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач в судові засідання уповноваженого представника не направляв, хоча про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся, що підтверджується повідомленням про вручення.

Згідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частина 6 цієї ж норми КАС України передбачає, що при відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але, якщо прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Водночас за ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За даних обставин, суд вважає, що вжив всіх засобів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи та реалізації наданих прав, а тому з урахуванням заяви позивача та враховуючи повторну неявку відповідача, приходить до висновку про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Юридично оцінивши докази, які є у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

СТ "Леховіцер" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі як суб'єкт підприємницької діяльності, взяте на облік, як платник податків, в ДПІ У Тульчинському р-ні.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 2 визначено, що податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Як вбачається з наданих у справу доказів, за СТ "Леховіцер" рахується заборгованість по податку на додану вартість у сумі 67787,75 грн. (де 54230,05 грн. - основний платіж, 13557,70 грн. - штрафна санкція) та по єдиному податку в сумі 94,44 грн., в тому числі пеня за несвоєчасну сплату в сумі 2,15 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість виникла за результатами проведеної камеральної перевірки декларації по податку на додану вартість за квітень 2011 року. На підставі акту перевірки № 136/16/30806797 від 17.06.2011 року (а. с. 44-46 ) прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000181600 від 01.07.2011 року (а. с. 43) на загальну суму 67788,50 грн., яке було частково погашено переплатою у сумі 0,75 грн.

Заборгованість по єдиному податку виникла за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності подання розрахунку сплати єдиного податку. На підставі акту перевірки № 16/15/30806797 від 03.02.2012 року (а. с. 40-41) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000111500 від 13.02.2012 року на суму 170,00 грн., яка була частково погашена 14.06.2012 року в сумі 4,83 грн. та 19.06.2012 року - в сумі 72,88 грн.

Відповідно до вимог Глави 9 Розділу II ПК України, в зв'язку з наявним боргом ДПІ у Тульчинському районі направлено податкову вимогу № 48 від 01.07.2011 року (а. с. 22).

Відповідно до вимог п. 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України, податковим керуючим було здійснено виїзд по юридичній адресі боржника, за результатами якого було складено акт опису майна СТ "Леховіцер" № 4210 від 04.08.2011 року. Вказаний акт опису, відповідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України, ДПІ у Тульчинському районі зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.08.2011 року.

В зв'язку з непогашенням податкового боргу в установлені чинним законодавством строки, Державна податкова інспекція у Тульчинському районі звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із поданням про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 67787,75 грн. з рахунків боржника. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2012 року у справі №2а/0270/4114/11 провадження у справі закрито у зв'язку з наявним спором про право.

Судом встановлено, що 25.10.2011 року прокурор Тульчинського району в інтересах держави в особі ДПІ у Тульчинському районі звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення боргу за рахунок активів платника податків.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року адміністративний позов задоволено, проте постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове, проте факт наявності податкового боргу підтверджено.

Таким чином, податковий борг відповідача, підтверджений рішенням суду, що набрало законної сили, а відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Наявність податкового боргу підтверджується і даними зворотнього боку облікової картки платника податків.

В зв'язку з вищевикладеним, загальна заборгованість відповідача становить 67 882, 19 грн. На час розгляду справи судом, доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

При цьому, відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, здійснюється за рішенням суду.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зі споживчого товариства "Леховіцер" (ідентифікаційний код 30806797, вул. Польова, 6, м. Тульчин, Вінницька обл.) кошти в розмірі 67 882, 19 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні дев'ятнадцять копійок) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович