Постанова

від 07.11.2012 по справі 3160/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. 13 год.00 хв.Справа № 2-а-3160/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача- Омельченко Т.Й.,

представника відповідача- Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.04.12р. № 0002451600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 208570,57 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 52142,64грн., та постановити окрему ухвалу щодо порушення закону посадовими особами ДПС у Херсонській області під час проведення перевірки ТОВ Таврійська перспектива" .

Представник позивача надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просила не розглядати вимогу щодо винесення окремої ухвали.

Спірне рішення прийняте на підставі акту 30.03.2012р. № 8/16-005/23524131, складеного за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПФ «Славутич плюс» за жовтень 2011р. (далі - акт перевірки).

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Таврійська перспектива" при придбанні товарів у постачальника ПФ «Славутич плюс» у жовтні 2011 р.

- п. 198.1, 198.2, 198.6, ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2011 р. на 208570,57 грн., у тому числі : 1433,64 грн. по загальній декларації, 207136,93 грн. по скороченій декларації з ПДВ.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між ТОВ "Таврійська перспектива" та ПФ «Славутич плюс», такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості товарів (дизельне пальне), отриманого по видатковим накладним, виписаним від імені ПФ «Славутич плюс», у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція, є твердження, про те, що угоди, укладені позивачем із ПФ «Славутич плюс» є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався. Такий висновок зроблений у зв'язку із визнанням нікчемними угод поставок товару ТОВ «Саноіл Торг» (код 37269136, м. Київ), ПП «Алекс ЛТД» (код 34554498, м. Херсон), ПП «Асцелла» (код 37542527, м. Херсон), що були постачальниками ПФ «Славутич плюс». Крім того встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

За таких обставин ДПІ вважає, що господарські операції ПФ «Славутич плюс» містять ознаки фіктивності, а відповідно фіктивними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ПФ «Славутич плюс».

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити, вважає висновок податкового органу про нікчемність правочину передчасним, вказує, що в даному випадку договір може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Реальність поставки товарів (дизельне пальне), підтверджується первинними бухгалтерськими документами, придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача, таким чином, всі передбачені законом вимоги для формування податкового кредиту позивач виконав. Щодо невиконання своїх зобов'язань контрагентами в ланцюгах постачання товару, то позивач не може їх контролювати та нести за них відповідальність.

Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити. В обґрунтування заперечень на позов посилається на те, що ПФ «Славутич плюс», контрагент позивача, не має відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності, в тому числі для виконання операцій з постачання товарів позивачу. У ПФ «Славутич плюс» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспорті засоби. Враховуючи зазначені обставини, ПФ «Славутич плюс» не міг поставити дизельне пальне на адресу позивача. Тобто, операції з придбання та реалізації товару не мали реального характеру, товар не перевозився та не зберігався, мало місце лише документування господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За приписами п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

04.01.2011 р. між СТОВ "Таврійська перспектива" (Покупець) та ПФ «Славутич плюс» (Продавець) укладений генеральний договір, за яким останній зобов'язався передати у власність Позивача товар (дизельне пальне).

На підставі вказаного договору позивачем придбано у ПФ «Славутич плюс» у жовтні 2011р. дизельного пального на суму 1251423,0 грн. в т.ч ПДВ 208570,57 грн.

Розрахунки за товар проведені у безготівковому порядку.

Транспортування придбаного товару здійснено транспортом приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі договору перевезення № 2 від 04.01.2012р., укладеного з СТОВ "Таврійська перспектива".

Допитаний в якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що займається перевезенням небезпечних вантажів (світлі нафтопродукти) на підставі ліцензії від 04.07.2007р. У жовтні 2011р. надавав послуги з перевезення дизельного пального власним автомобілем Камаз 5410 ВТ 7137АІ із причепом на адресу СТОВ "Таврійська перспектива". Дизельне пальне перевозив з різних місць з Нафтозаводу, Нафтогавані у м. Херсоні, а також від ПФ «Славутич плюс». Під час перевезення дизельного пального ПП ОСОБА_1 ПФ «Славутич плюс» були надані товарно-транспортні накладні.

Крім того, виконання договору №2, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оплата проведена у безготівковому порядку.

Допитаний в якості свідка у судовому засіданні директор ПФ «Славутич плюс» ОСОБА_2, пояснила, що працює директором підприємства з листопада 2008р. до теперішнього часу. СТОВ "Таврійська перспектива" було одним із контрагентів ПФ «Славутич плюс», який здійснював оптові закупівлі дизпалива у 2011р. Товар завантажувався у транспорт покупця, після чого надавались належним чином оформлені податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні. Оплата за поставлений товар СТОВ "Таврійська перспектива" проведена у безготівковому порядку в повному обсязі. Також ОСОБА_2, зазначила, що на сьогоднішній день підприємство не працює, у зв'язку з анулюванням свідоцтва ПДВ з 07.07.2012р., що оскаржено у судовому порядку.

Здійснення господарських операцій між позивачем та ПФ «Славутич плюс» підтверджується наступними документами, що містяться у матеріалах справи:

- податковими накладними;

- видатковими накладними;

- доказами оплати за поставлений товар (платіжні доручення);

-рахунками-фактури;

- товарно-транспортними накладними;

- договором поставки;

- договором про надання транспортних послуг;

- актами виконаних робіт.

Поставлений товар був використаний у господарській діяльності позивача, для заправки пальним сільгосптехніки, з метою оброблення земельних ділянок, посіву та збирання сільхосппродукції, а також її перевезення і зберігання.

Для зберігання дизельного палива СТОВ "Таврійська перспектива" має у власності 6 ємкостей та заправочні станції внутрішньогосподарського використання в с. Василівка Каховського району, с. Чайкіно, Бериславського району та в с.Благодатне Іванівського району.

Всього в СТОВ "Таврійська перспектива" обліковується 55 одиниць техніки, що підтверджується копіями техпаспортів, які працюють з використанням дизельного пального. Списання дизельного пального відбувається щодня, в залежності від виду та об'єму виконуваних сільськогосподарських робіт, до повного його використання. Крім того, на період виконання сільськогосподарських робіт, підприємством у жовтні-листопаді 2011р. залучались сторонні вантажні автомобілі та комбайни, що підтверджується копіями договорів про надання послуг з використанням дизельного пального СТОВ "Таврійська перспектива".

Допитана в якості свідка у судовому засіданні бухгалтер СТОВ "Таврійська перспектива" ОСОБА_3, зазначили, що працює бухгалтером на підприємстві з 2002р. У 2011р. придбавали у ПФ «Славутич плюс» дизельне пальне. Оплата проводилась у безготівковому порядку на підставі виставлених рахунків. Після оплати, бензовози, які наймались для перевезення палива доставляли паливо на дільниці, де його перекачували в ємкості, з яких заправляли сільськогосподарську техніку. Внутрішній бухоблік поставленого пального ведеться бухгалтерією по кожній окремій дільниці. Списання дизпалива проводилось щоденно, по шляхових листах відповідно до нарядів водіїв.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПФ «Славутич плюс».

Судом встановлено, що ПФ «Славутич плюс» у декларації ПДВ жовтень 2011 р. у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операції із позивачем у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Той факт, що ПФ «Славутич плюс» на момент здійснення поставок позивачу було зареєстроване юридичною особою, платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні не заперечується ДПІ.

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПФ «Славутич плюс» щодо його господарських відносин із контрагнетами-постачальниками, на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Порушення податкового законодавства постачальниками контрагента позивача або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином судом встановлено, що контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

Усі наведені доводи податкового органу щодо зменшення позивачу податкового кредиту були спростовані у судовому засіданні, інших доказів в обґрунтування правомірності свого рішення ДПІ не надала.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Задовольнити повністю позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.12р. № 0002451600.

Стягнути із Державного бюджету на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,00 грн. згідно платіжного доручення № 2561 від 24.07.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1