Ухвала

від 14.11.2012 по справі 2а-1028/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 33998/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.03.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Акваперл» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Ужгороді № 0000692301/0 386/23-4/22098755/4349 від 22.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в розмірі 4065 грн.; стягнути з відповідача на його користь судові витрати (а.с.3-6).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000692301/0 386/23-4/22098755/4349 від 22.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в розмірі 4065 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.57-59).

Не погодившись із винесеною постановою, її оскаржила відповідач ДПІ у м.Ужгороді, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.62-63).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що аналіз положень абзацу першого п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатись з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше митної вартості.

Тобто, з метою оподаткування податком на додану вартість /ПДВ/ операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані пов'язаним особам, з метою визначення бази оподаткування ПДВ за звичайну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортуються.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митну територію України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товарів, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 15.02.2010р.-16.02.2010р. відповідачем ДПІ у м.Ужгороді проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Акваперл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за жовтень 2009 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 265/23-4/22098755 від 16.02.2010р. (а.с.7-12).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що у жовтні 2009 року підприємство проводило реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито і націнку.

Вартість реалізації товарів на митній території України була вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами, при цьому вказана різниця склала більше 20 відсотків від митної вартості.

З метою оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані пов'язаним особам, з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість за звичайну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортуються.

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок про те, що вказана у ВМД ціна товарів є початковою ціною з метою оподаткування на території України і не може бути меншою при подальшій реалізації такого товару.

Таким чином, відповідачем в ході перевірки виявлено порушення, зокрема, вимог п.п.4.1, 4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми ПДВ, належного до відшкодування за листопад 2009 року на 4065 грн.

На підставі вищевказаного Акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692301/0 386/23-4/22098755/4349 від 22.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в розмірі 4065 грн. (а.с.13).

Відповідно до Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.20.1 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

п.1.20.2. - для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

п.1.20.8 - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.18. - звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

п.4.1. ст.4 - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Як свідчать матеріали справи, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізовував товари; доказів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих товарів суду не представлено.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України товарів згідно вимог п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Працівники відповідача дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як «митна вартість» та «звичайна ціна» при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Покликання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Хибним також є твердження апелянта про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару митна вартість та звичайна ціна ототожнюються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування ПДВ є безпідставним, оскільки не грунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов є підставними та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2010р. в адміністративній справі № 2а-1028/10/0770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний