Постанова

від 27.11.2008 по справі 300/12б-98

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 27 листопада 2008 р.                                                                                   

№ 300/12б-98 

Вищий

господарський  суд України у складі

колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -(головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Заріцької А.О.

розглянувши касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу

господарського суду Київської

області від 29.02.2008

у справі

господарського суду

№ 300/12б-98 Київської

області

за заявою

Державного підприємства по

матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу

«Агротех»в особі Київської спеціалізованої фірми «Агроспецімпекс»

про визнання банкрутом

колективного

сільськогосподарського підприємства «Колос»

ліквідатор

Жеронкін Д.Л.

в судовому

засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скарги

Лисицька О.О. (дов. від

27.10.2008 №9564)

від Генеральної прокуратури

України

Рудак О.В. (посв. №72 від

14.04.2008)

від Національного банку України

Скотар Ю.М. (дов.

№18-2008/2960-12052 від 05.09.2008)

від ініціюючого кредитора

не з'явились

від боржника

Остринська В.Г. (директор)

Романишен Р.М. (дов. від 17.11.2008) Остринська Ю.В. (дов. від 26.11.2008)

Святюк В.Д. (дов. від 27.11.2008)

ВСТАНОВИВ:

          01.12.1998 року арбітражним

судом Київської області порушено справу про визнання банкрутом колективного

сільськогосподарського підприємства «Колос»(далі -боржника) за заявою

державного підприємства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню

агропромислового комплексу «Агротех» в особі Київської спеціалізованої фірми

«Агроспецімпекс»з грошовими вимогами на суму 9681, 55грн. за процедурою згідно

чинного на той час Закону України "Про банкрутство" (том 1, а.с.

1-2).

Постановою арбітражного суду

Київської області 11.02.2000року (том 1 , а.с. 120-121) боржника визнано

банкрутом,  відкрито ліквідаційну

процедурою за чинним на той час Законом України "Про банкрутство".

Грошові вимоги кредиторів складали 20592,69грн.

Ухвалою суду 02.08.2000року

перейдено до застосування положень Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за заявою боржника,

затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі про банкрутство у

зв'язку з укладенням мирової угоди (том 1, а.с. 133).

В послідуючому, мирова угода у

справі була розірвана ухвалою суду від 15.08.2002року та призначено

ліквідатором боржника Жеронкіна Д.Л. (том 2, а.с. 21-22), за наслідком роботи

якого ухвалою суду 28.09.2004року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний

баланс, припинено провадження у справі про банкрутство (том 2, а.с. 165-166).

Ухвалою господарського суду

Київської області від 18.12.2007 року поновлено провадження у справі

№300/12б-98, скасовано ухвалу господарського суду Київської області від

28.09.2004 року за нововиявленими обставинами, мотивуючи неповнотою дій

ліквідатора в ліквідаційній процедурі, виявленням майна боржника, яке належить

до реалізації в ліквідаційній процедурі (том 3, а.с. 17-18). В ході

відновленого провадження вимоги кредиторів боржника було збільшено до

38360,62грн. за рахунок поточних зобов'язань в ліквідаційній процедурі (том 3,

а.с.25-26).

25.02.2008року до господарського

суду Київської області надійшло клопотання ліквідатора Жеронкіна Д.Л. про

затвердження мирової угоди від 25.02.2008 року у справі №300/12б-98 про

банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Колос"(

том 3, а.с.32).

          Ухвалою суду від 29.02.2008

мирову угоду у справі про банкрутство затверджено, провадження у справі

припинено (том 3, а.с. 44).

          Додатковою ухвалою суду від

17.03.2008року роз'яснено зміст ухвали суду від 29.02.2008року таким чином:

"СФГ "Гощівське" код 30320042 та ТОВ "Час плюс" код

35471156 проводить реорганізацію КСП "Колос" в нове підприємство -ТОВ

"Сільськогосподарське товариство "Колос" на правах його

засновників за умов повного прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових

зобов'язаннях та майнових і немайнових правах "КСП "Колос" з

обов'язковим виключення КСП "Колос" з ЄДРПОУ, державну реєстрацію

якого провести в межах Обухівського району Київської області через Обухівську

РДА Київської області" (том 3, а.с. 46).

          Не погоджуючись з винесеною ухвалою,

фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену ухвалу суду першої

інстанції та направити справу на новий судовий розгляд, аргументуючи порушенням

норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 36, 37, 38 Закону

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом»(далі Закону), статті 23 Закону України «Про сільськогосподарське

підприємство», пунктів 13, 15 Перехідних положень Земельного кодексу України,

статті 86 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник

зазначав про подання скарги в порядку статті 107 ГПК України, оскільки

затверджена судом мирова угода на умовах реорганізації боржника шляхом зміни

організаційно-правової форми (перетворення колективного підприємства на

товариство) та заміни засновників (членів КСП) на два господарські товариства

(сторони 3, 4 спірної угоди)  порушує

його права на членство у колективному сільськогосподарському підприємстві, позбавляє

його  майнових прав на виділення в натурі

майна члена колективного сільськогосподарського підприємства , в тому числі

прав на розпаювання земель сільськогосподарського призначення. Скаржник

зазначав, що така заміна засновників членів КСП на дві юридичні особи є

відчуженням іншим юридичним особам прав землекористування (власності) на землі

сільськогосподарського призначення, які були виділені боржнику та на відчуження

яких в будь-якій формі чинним законодавством накладено мораторій.

          В судовому засіданні 12.11.2008року

оголошувалась перерва до 26.11.2008року на 12год 10хв., яка була продовжена до

27.11.2008року до 12год для прийняття постанови у справі та у зв'язку з

поданням Генеральною прокуратурою України 26.11.2008року заяви про вступ у справу

прокурора з метою захисту інтересів кредитора Обухівської ОДПІ та для надання

можливості представнику прокуратури ознайомитися з матеріалами справи.

          26.11.2008року представник

прокуратури Рудак О.В. ознайомилась з матеріалами справи.

Відповідно до поданих заяв з

матеріалами справи також познайомились: 20.11.2008року Лисицька О.О. (

представник Беньковського В.М.) та 07.11.2008року Городничий В.М. (представник

КСП "Колос").

З огляду на ознайомлення з

матеріалами справи представника боржника Городничого В.М., колегія суддів

вважає необґрунтованим та таким, що направлене на затягування розгляду справи,

усне  клопотання другого представника

боржника Святюк В.Д.  в судовому

засіданні 27.11.2008року про відкладення розгляду справи для  надання йому можливості ознайомитись з

матеріалами справи.

Колегією суддів також відмовлено в

задоволенні клопотання представника прокуратури про відкладення розгляду справи

для подання належно завіреної копії договору купівлі-продажу майнового

сертифікату з огляду на те, що подання зазначеного доказу жодним чином не

впливає на визначення правового становища скаржника, як власника майнового паю

боржника, оскільки скаржник обґрунтовував свої права іншим, ніж той який

відчужений за договором купівлі-продажу, майновим сертифікатом.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду

першої інстанції, перевіривши застосування судом норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи

з такого.

Конституційне право на судовий

захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення

порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в

належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні

гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати

ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам

справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав

людини і основних свобод.

Відповідно до статті 107

Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право

подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого

господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну

скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у

справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і

обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 4-1

Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про

банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням

вимог  Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі

-Закону).

Отже, норми господарсько-процесуального

законодавства застосовуються у процедурах банкрутства субсидіарно, у випадку

відсутності в законодавстві про банкрутство спеціальних норм.

Згідно з абзацом 22 статті 1 Закону

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний

керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна

(орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках,

передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі

про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань

банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник

працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств

з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

З огляду на те, що член колективного

сільськогосподарського підприємства (особа, яка має право на пайову частку в

колективному сільськогосподарському підприємстві) не є учасником провадження у

справі, він вправі оскаржувати судові акти в процедурі банкрутства, якщо вони

безпосередньо порушують його особисті майнові права чи інтереси відповідно до

статті 107 ГПК України.

З такою правовою позицією погодився

Верховний суд України, прийнявши та задоволивши касаційну скаргу від особи, яка

не була учасником провадження у справі про банкрутство, але довела суду

порушення своїх прав оскаржуваними судовими актами, зокрема, у Постанові

Верховного Суду України №06/229  від

06.06.2006року у справі №Б48/12-05.

Відповідно до статті 1 Закону

України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне

сільськогосподарське підприємство (далі -КСП) є добровільним об'єднанням

громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва

сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та

самоврядування. За приписами статті 7 зазначеного закону майно у

підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а

його члени -в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

За приписами статті 9 названого

закону колективне сільськогосподарське підприємство створює пайовий фонд майна

членів підприємства, який відповідно до статуту розподіляється поміж його

членами. Пай є власністю члена КСП. Право розпоряджатися своїм паєм за

власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в

підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай

натурою, грішми або цінними паперами відповідно до структури пайового фонду або

в іншій, за згодою сторін формі.

Відповідно до пункту 2 Указу

Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав

селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" №62/2001 від

29.01.2001року документальним посвідченням права власності на пай є

свідоцтво про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського

підприємства (майновий сертифікат).

Згідно з частинами 1, 6, 7 статті

31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ліквідація

та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення

підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених)

його членів або за рішенням суду. При перетворенні одного підприємства в

інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки

колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням

загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із

госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони

наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в

банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов'язки

колишнього підприємства. Ці колективи можуть об'єднуватися в асоціації. У

разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються

правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до

складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на

баланс правонаступникам.

          Отже, чинним законодавством не

передбачено можливості реорганізації КСП без прийняття відповідного рішення

загальних зборів його членів (пайовиків), за винятком реорганізації відповідно

до рішення суду.

За приписами вимог статті 35 Закону

під  мировою угодою у справі про

банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно

відстрочки та ( або) розстрочки, а також прощення ( списання) кредиторами

боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Відтак, реорганізація КСП згідно

умов мирової угоди, як добровільне волевиявлення такої господарської

організації, повинна проводитись з дотриманням спеціальних регулювань,

передбачених Законом України "Про колективне сільськогосподарське

підприємство", незалежно від припинення повноважень органів управління

боржника, оскільки збори членів КСП в даному випадку виступають не тільки як

орган управління боржником, але і як орган колективного управління

співвласників майнових паїв, яким належать частки в майні колективного

сільськогосподарського підприємства згідно виданих їм сертифікатів на право

власності .

За змістом зазначеної норми не

передбачено участі в укладенні мирової угоди у справі про банкрутство будь-яких

інших осіб, зокрема інвесторів. Зазначена правова позиція знайшла своє

відображення у Постанові Верховного Суду України №06/301 від 19.09.2006року №

20-9/-75-4/026-10/050-5/027.

              Згідно з пунктом 4 статті 37

Закону мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки

виконання зобов'язань боржника, відстрочку чи розстрочку або прощення (списання

боргів чи їх частини). Крім  цього,

мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми

особами, обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні

права, задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать

закону.

        Отже,  законодавством про банкрутство  передбачено можливості обміну вимог

кредиторів на корпоративні права боржника, які належать йому як юридичній

особі в інших юридичних особах, та не передбачено можливості обміну

корпоративних прав засновників боржника на його 

борги без згоди самих засновників, оскільки такі права є особистим

немайновим правом кожного з учасників такого суб'єкта господарювання, яке

відповідно до приписів статті 100 Цивільного кодексу України є особистим

немайновим правом і не може окремо передаватися іншим особам, є нерозривно

пов'язаним з правом учасника на вихід з товариства.

          За приписами частини 3 статті 38

Закону господарський суд має право відмовити в затвердженні угоди, якщо умови

мирової угоди суперечать законодавству.

          Як встановлено судом першої

інстанції, до господарського суду Київської області надійшло клопотання

ліквідатора Жеронкіна Д.Л. про затвердження мирової угоди від 25.02.2008 року у

справі №300/12б-98 про банкрутство Колективного сільськогосподарського

підприємства "Колос", до якого додано оригінал Мирової угоди у справі

про банкрутство від 25.02.2008року та 

Протокол №1 зборів комітету кредиторів від 25.02.2008року про згоду на

укладення зазначеної угоди від імені комітету кредиторів боржника ( том 3,

а.с.32-36).

Матеріалами справи підтверджується,

що Мирову угоду підписано від імені боржника -ліквідатором Жеронкіним Д.Л., а

від імені кредиторів - головою комітету кредиторів Прибиш Л.Б.

За змістом мирової угоди від

25.02.2008 року вбачається :

- загальний розмір зобов'язань

боржника перед кредиторами становить 38360,62 грн. (п.3.1 угоди);

- зазначені грошові  зобов'язання боржника виконують треті особи:

СФГ “Гощівське” (Сторона -3) та ТОВ “ЧАС ПЛЮС ” (Сторона -4) (пункти 3.2.1 та

3.3 угоди);

- треті особи  СФГ “Гощівське” та ТОВ “ЧАС ПЛЮС” зобов'язуються

провести реорганізацію КСП "Колос" в нове підприємство ТОВ

“Сільськогосподарське товариство ”Колос” та стають його засновниками. Також

Мировою угодою передбачено, що реорганізація КСП "Колос" в інше

підприємство може відбутися лише за умови повного прийняття на себе стороною -3

та стороною -4  правонаступництва по всіх

боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах боржника, які існують на

день укладання мирової угоди і визначений в вказаній угоді (пункт 2.2 угоди);

- кредитори погоджуються, що суми

заборгованості, в тому числі щодо сплати податків, зборів та обов'язкових

платежів (з урахуванням штрафних санкцій та пені), які не ввійшли до реєстру

вимог кредиторів затвердженого судом, списуються у безспірному порядку (пункт

2.2 угоди);

- сторони мирової угоди дійшли

згоди, що на протязі дії мирової угоди і в термін, що не перевищує одного

календарного місяця з моменту її затвердження господарським судом Київської

області, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство КСП

"Колос" (№300/126-98), КСП "Колос" має змінити свою

організаційно-правову форму і пройти процес перетворення в ТОВ

"Сільськогосподарське товариство "Колос" шляхом реорганізації

підприємства-боржника, з обов'язковим виключенням КСП "Колос" з

ЄДРПОУ після повного погашення кредиторської заборгованості (пункт 5.3 угоди).

Зазначеним положенням угоди судом

не дано ніякої оцінки на предмет їх відповідності нормам законодавства про

банкрутство та цивільного права.

Разом з тим , положення статті 35

Закону визначають мирову угоду в справі про банкрутство винятково як

домовленість між боржником та кредиторами, не передбачаючи в ній участі третіх

осіб (інвесторів, засновників, органів державної влади). Відтак, суду належало дати

оцінку правомірності укладення спірної мирової угоди за участі сторін 3 та 4.

Відповідно до Закону України

"Про банкрутство" за якою порушено провадження у справі в 1998році та

розглядались вимоги кредиторів, законодавець не передбачав можливості погашення

грошових вимог кредиторів за наслідком недотримання строку звернення з

грошовими вимогами до боржника або за наслідком неподання грошових вимог у

справу про банкрутство, а публікації вимог кредиторів та формування реєстру

вимог кредиторів відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній

з 14.07.2002року , яка передбачає погашення грошових вимог конкурсних

кредиторів, які не звернулися до боржника в порядку, передбаченому статтею 14

Закону, матеріалами справи не підтверджується. З матеріалів справи слідує, що

реєстр вимог кредиторів боржника відповідно до статті 15 Закону судом не

затверджувався, що виключає можливість проведення зборів кредиторів відповідно

до статті 16 Закону, формування комітету кредиторів та прийняття ним

компетентних рішень . Відтак, суду належало дати оцінку на предмет

відповідності вищезазначеним нормам закону положень пункту 2.2 спірної мирової

угоди про списання грошових вимог кредиторів, які не подані в процедурі

банкрутства,  про

правомочність(компетентність) рішення комітету кредиторів від 25.02.2008року,

яким погоджена зазначена угода та, відповідно дати оцінку наявності повноважень

в особи (Прибиш Л.Б.), яка підписала мирову угоду як голова комітету кредиторів

на її укладення від імені кредиторів, як сторони у справі про банкрутство.

Відповідно до частин 6, 7 статті

31, частин 2, 3 статті 9 , статей 22-25 Закону України "Про колективне

сільськогосподарське підприємство" таке підприємство є специфічним

суб'єктом господарювання, який поєднує в собі загальні ознаки юридичної особи

(наявність відокремленого майна на праві власності, користування), з

специфічними функціями володіння та користування майном пайовиків (учасників

колективного підприємства), яким таке майно (паї) належать на праві власності з

обмеженням права розпорядження, що виникає тільки після виходу з колективного

підприємства; вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні

збори його членів, які компетентні приймати рішення про його реорганізацію

(ліквідацію); таке підприємство може бути перетворене на інші суб'єкти

господарювання виключно за рішенням загальних зборів його членів, що

створюються з окремих груп його працівників. Отже, законодавець визначає

загальні збори членів КСП не як орган управління, а як орган самоврядування,

компетентний вирішувати специфічні питання колективного володіння та управління

паями співвласників такого підприємства, а органами управління КСП є

передбачені статутом органи (його голова, правління). Відтак, припинення

повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та

розпорядження його майном відповідно до частини 2 статті 23 Закону не припиняє

повноважень загальних зборів членів колективного сільськогосподарського

підприємства, як органу самоврядування членів підприємства відповідно до статті

23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення

реформування аграрного сектора економіки" №1529/99 та "Про заходи

щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного

сектора економіки" №62/2001 регламентовано єдину процедуру реформування

колективних сількогосподарських підприємств шляхом надання пайовикам можливості

волевиявлення за рішенням загальних зборів членів такого підприємства про

обрання способу реорганізації (перетворення, злиття, приєднання, виділення).

Відтак, суду належало дослідити

обставини дотримання спеціальної процедури реорганізації колективного

сільськогосподарського підприємства боржника з врахуванням виключної

компетенції його органу самоврядування (зборів членів колгоспу), дослідити чи

приймались рішення зборів членів колективного господарства на предмет його

реорганізації та встановити чи узгоджуються вони з рішенням керівника боржника

(ліквідатора) про можливість укладення мирової комісії на умовах реорганізації

в товариство з обмеженою відповідальністю шляхом повної заміни членів

колективного підприємства - боржника учасниками товариства, визначити компетентність

рішення ліквідатора Ситнікова П.К. на укладення такої мирової угоди на умовах

перетворення боржника у  випадку

відсутності рішення  органу

самоврядування.

За змістом оскаржуваної ухвали

вбачається , що в її резолютивній частині 

відсутній виклад умов, на яких укладено мирову угоду, що унеможливлює її

виконання .

Також матеріалами справи

підтверджується, що 17.03.2008року судом винесено Додаткову ухвалу до

оскаржуваної ухвали, якою суд за власною ініціативою вирішив питання щодо

реорганізації боржника, мотивуючи тим, що при затвердженні мирової угоди у

справі про банкрутство судом "не було прийнято рішення з якоїсь позовної

вимоги, яку було розглянуто в судовому засіданні".

При цьому в резолютивній частині

додаткової ухвали суд прийняв таке рішення: "СФГ "Гощівське" код

30320042 та ТОВ "Час плюс" код 35471156 проводить реорганізацію КСП

"Колос" в нове підприємство -ТОВ "Сільськогосподарське

товариство "Колос" на правах його засновників за умов повного

прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових

і немайнових правах "КСП "Колос" з обов'язковим виключення КСП

"Колос" з ЄДРПОУ, державну реєстрацію якого провести в межах

Обухівського району Київської області через Обухівську РДА Київської області"

(том 3, а.с. 46).

Отже, резолютивною частиною

додаткової ухвали підтверджується, що суд втрутився в процес врегулювання

взаємовідносин сторін за взаємною домовленістю шляхом укладення мирової угоди

та визначив порядок реорганізації юридичної особи боржника власним вольовим

рішенням у формі додаткової ухвали. Зазначене є порушенням статті 88 ГПК

України,  частини 1 статті 35 та частини

5 статті 40 Закону, оскільки у провадженні в справах про банкрутство відсутні

"позовні вимоги", а додатковою ухвалою в процедурі банкрутства можуть

регулюватися процедурні питання, які суд повинен був вирішити  в рамках судового засідання про затвердження

мирової угоди (наприклад, припинення провадження у справі за наслідком

затвердження мирової угоди), що виключає прийняття власних вольових рішень суду.

          Доводи представника ліквідатора про

відсутність у скаржника права на оскарження прийнятої судом першої інстанції

ухвали, колегією суддів вважаються необґрунтованими виходячи з такого.

          За приписами статті 107 ГПК України

касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до

участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав

чи обов'язків.

          Відповідно до частин 1, 2, 4 статті

41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та

розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої

діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному

законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право

власності є непорушним.

          За приписами частини 1 статті 55

Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

          Відповідно до частини 3 статті 8

Конституції України її норми є нормами прямої дії, звернення до суду для

захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на

підставі Конституції України гарантується. Згідно з частиною 3 статті 22

Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Зважаючи на викладене, колегія суддів

дійшла висновку про доведення скаржником порушення його конституційного права

власності на майновий пай та права участі в колективному підприємстві за

наслідками прийнятої судом першої інстанції ухвали та додаткової ухвали, якими

змінено організаційно-правову форму суб'єкта господарювання з колективного

сільськогосподарського підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю,

зазначено про погашення вимог кредиторів, які не звернулися до боржника в

процедурі банкрутства, що унеможливлює подання грошових вимог пайовиками до

правонаступника боржника у випадку незаконного відчуження майна пайового фонду

колективного підприємства в ході провадження у справі про банкрутство №300/12б-98.

          З огляду на таке, колегія суддів

Вищого господарського суду України вважає, що у скаржника є право касаційного

оскарження ухвали суду від 29.02.2008року.

          Доводи представника прокуратури Рудак

О.В. про відчуження скаржником ОСОБА_1 Свідоцтва про майновий пай КИ-ХУІ №1528048

колегією суддів вважаються необгрунтованими, оскільки з наданої представником

факсової копії Договору купівлі-продажу майнового паю від 01.09.2008року

вбачається відчуження ОСОБА_1 ОСОБА_2 іншого майнового паю , згідно Свідоцтва

№КИ-ХУ №1528524.

Ухвала суду про затвердження

мирової угоди у справі про банкрутство є за своєю правовою природою судовим

рішенням, яке підсумовує хід процедури банкрутства, визначає спосіб та порядок

погашення конкурсної заборгованості між боржником та кредиторами в добровільній

формі з дотриманням положень цивільного законодавства, в якій необхідно повно

відобразити обставини, що мають значення для даної справи (зокрема,

відповідність нормам законодавства положень мирової угоди, дотримання порядку

укладення мирової угоди), висновки суду про встановлені обставини і їх правові

наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися

достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З врахуванням викладеного

оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 29.02.2008року та винесену за

ініціативою суду Додаткову ухвалу до неї від 17.03.2008року не можна вважати

законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа

направленню на розгляд до суду першої інстанції на стадії ліквідаційної

процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду

першої інстанції необхідно врахувати викладене та здійснити подальше

провадження у справі про банкрутство боржника з дотриманням норм законодавства

про банкрутство, цивільного та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись

ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК

України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О

В И В :

1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1

задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду Київської

області від 29.02.2008 та додаткову ухвалу від 17.03.2008року скасувати, справу

№300/12б-98 передати для розгляду до господарського суду Київської області в

іншому складі суду.

Головуючий                                                                            

Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л.

Катеринчук

                А. Заріцька