Постанова

від 07.11.2012 по справі 5011-5/1526-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа№ 5011-5/1526-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від прокуратури - Гресків І.І.,

від позивача 1 - Телицька В.А.,

від позивача 2 - не з'явились,

від позивача 3 - не з'явились,

від позивача 4 - не з'явились,

від відповідача- Філатова А.М.,

від відповідача - Левченко О. В., Белоусов П. І., Філатов О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Олександрія 2007" від 26.09.2012

на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2012

у справі № 5011-5/1526-2012

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1- Київської міської ради

2-Міністерства екології та природних ресурсів України

3- Державної служби заповідної справи

4- Національного природного парку "Голосіївський"

до приватного підприємства "Олександрія 2007"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва 11.09.2012 (головуючий суддя-Ломака В.С., судді Любченко М.О., Шаптала Є.Ю.) визнано недійсним договір про спільну рекреаційну діяльність від 10.03.2009, укладеного між Національним природним парком "Голосіївський" та ПП "Олександрія 2007". Суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суперечить Розпорядженню Кабінету Міністрів України № 703-р від 07 травня 2008 року "Питання укладання деяких договорів", а саме: договір укладено з порушенням порядку визначеним вказаним розпорядженням щодо відсутності рішення Кабінету Міністрів України про укладення договору.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначив, що Розпорядження не є актом цивільного законодавства, недотримання вимог якого при укладенні правочину має наслідком визнання такого правочину недійсним. Вказує скаржник і на те, що на дані правовідносини не розповсюджується дія Розпорядження КМУ, оскільки відсутнє державне майно та відсутній факт його відчуження.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор вважає, що рішення господарського суду є законним, а апеляційна скарга необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представники позивачів 2, 3, 4 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (в справі наявні повідомлення про вручення поштового відправлення).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка позивачів 2, 3, 4 не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування її розгляду, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

10.03.2009 між позивачем-4 (Парк) та відповідачем (Інвестор) було укладено договір про спільну рекреаційну діяльність, відповідно до п. 1.1. якого його предметом є спільна рекреаційна діяльність Парку і Інвестора на території парку, що здійснюється у формі надання права інвестору на створення на території рекреаційної зони об'єктів рекреаційного призначення, інших допоміжних споруд рекреаційної інфраструктури, а інвестор забезпечує фінансування та виконує функції замовника будівництва, встановлення та створення на території НПП об'єктів рекреаційного призначення.

Об'єктом рекреаційного призначення, що підлягають створенню на території парку за даним договором є облаштування рекреаційної зони на території КВ 35 лісництва "Конча-Заспа", що згідно попереднього зонування за функціональним призначенням є зоною регульованої та стаціонарної рекреації (п. 1.2. Договору).

За змістом п. 1.4. договору обсяги забезпечення Інвестором створення об'єктів рекреаційного призначення визначаються згідно з цим договором та на підставі розробленої і погодженої проектної документації на будівництво об'єктів рекреаційного призначення, іншої документації, відповідно до якої визначаються витрати, необхідні для будівництва об'єктів рекреаційного призначення.

Результатом виконання цього договору є завершені будівництвом та прийняті в експлуатацію об'єкти рекреаційного призначення (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору з моменту укладення цього договору Інвестор набуває виключних безвідзивних прав на здійснення фінансування та виконання функцій замовника будівництва відповідно до умов цього договору.

Право власності (в т.ч. всі інші права) на результати будь-яких дій, виконаних по цьому договору та профінансованих інвестором, (проект, будівельні матеріали та обладнання для будівництва об'єктів рекреаційного призначення) до завершення будівництва об'єктів рекреаційного призначення належать інвестору (п. 4.2 договору).

Пунктами 4.3, 4.4 договору встановлено, що державна реєстрація прав власності на об'єкти рекреаційного призначення здійснюється відповідно до законодавства. З дати введення в експлуатацію об'єкти рекреаційного призначення обліковуються на балансі парку.

Також, договір від 10.03.2009 погоджений міністром охорони навколишнього природного середовища України Г. Філіпчуком та начальником Державної служби заповідної справи П. Гриником 10.03.2009, підписаний директором Національного природного парку "Голосіївський" Б. Дробот та директором ПП "Олександрія 2007" В.І. Чабановим і скріплений печатками сторін.

Заступником прокурора міста Києва подано позов про визнання недійсним вищевказаного договору з підстав його невідповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Приписами ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008р. "Питання укладання деяких договорів" (яке було чинним на момент укладення договору від 10.03.2009р.) було передбачено, зокрема, для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук: забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України; вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб'єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна.

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України, видані в межах його компетенції, є обов'язковими до виконання.

Згідно Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Національний природний парк "Голосіївський" створено відповідно до Указу Президента України № 794 від 27 серпня 2007 року із змінами, внесеними Указом Президента України № 976 від 30.10.2008.

Відповідно до п. п. 1.1. -1.5. Положення про національний природний парк "Голосіївський" Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Парк підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України, оперативне управління здійснює Державна служба заповідної справи.

Таким чином, на позивача-4 поширює свою дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07 травня 2008 року "Питання укладання деяких договорів" в редакції від 07.05.2008.

Враховуючи зазначені розпорядження та Положення про Національний природний парк "Голосіївський" апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про спільну рекреаційну діяльність від 10.03.2009 укладено з порушенням приписів ст. 203 ЦК України, оскільки Кабінетом Міністрів України рішення щодо питань укладення оспорюваного договору не приймалось.

Викладені представником відповідача заперечення в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2012 у справі №5011-5/1526-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Олександрія 2007" - без задоволення.

2. Справу № 5011-5/1526-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.