Постанова

від 12.11.2012 по справі 5002-22/2145-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року Справа № 5002-22/2145-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -Петричук В.Р., представник, довіреність № б/н від 05.11.2012;

відповідача -Аширов Ф.Ю., довіреність № б/н від 12.12.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Торгового дому "Валенсія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 28 серпня 2012 року у справі №5002-22/2145-2012

за позовом Торгового дому "Валенсія" (вул. Дацуна, 21-А, м. Сімферополь, Київський р-н, 95000)

до Приватного підприємства "Ена" (вул. Гагаріна, 34 Б, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 25600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Торговий дім "Валенсія" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Ена" про стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів у розмірі 25600,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він після закінчення терміну дії договору оренди помилково сплачував відповідачу орендну плату. Частину перерахованих коштів -в межах строку позовної давності -позивач просить повернути як безпідставно отримане майно.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2012 року у справі №5002-22/2145-2012 (суддя Калініченко А.А.) в задоволенні позову Торгового дому "Валенсія" відмовлено.

Своє рішення суд обгрунтовує тим, що позивач після закінчення договірних відносин продовжував використовувати нежитлове приміщення та платежі, які надходили від нього, відповідач правомірно зараховував як неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Торговий дім "Валенсія" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що "орендна плата" і "неустойка" є різними за своєю правовою природою, самостійна зміна призначення платежу відповідачем є неправомірною. Крім того, позивач зазначає, що грошові кошти, що стягуються, сплачені ним саме в межах строку позовної давності.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 року відновлено строк на подання апеляційної скарги та апеляційна скарга Торгового дому "Валенсія" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Латиніна О.А., суддів Маслової З.Д., Фенько Т.П. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 29 жовтня 2012 року суддю Латиніна О.А. та суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Рибіну С.А. та суддю Гоголя Ю.М., головуючим по справі призначено Рибіну С.А., розгляд справи почато спочатку.

Розпорядженням від 12 листопада 2012 року суддю Фенько Т.П. замінено на суддю Черткову І.В., розгляд справи почато спочатку.

Представник позивача -Торгового дому "Валенсія" - в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідач наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, доводи заявника - безпідставними, надав суду письмові пояснення по справі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

06 квітня 2006 року між Приватним підприємством Фірма "Ена", правонаступником якого є Приватне підприємство "Ена", та Торговим домом "Валенсія" був укладений договір оренди нежитлових приміщень площею 80 кв. м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34-Б (далі -Договір).

Згідно умов цього Договору (п. 2.1) розмір орендної плати в місяць складає 3200,00 грн., строк дії Договору -до 06.03.2007 (п. 3.1).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2011 року у справі №5002-17/6061-2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2011 року позов був задоволений: зобов`язано Торговий дім "Валенсія" повернути Приватному підприємству "Ена" нежитлове приміщення площею 80 кв.м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34-Б. При цьому судом було встановлено, що укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень від 06.04.2006 був пролонгований та діяв до 06.02.2008.

Крім того, Приватне підприємство "Ена" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання по поверненню об`єкта оренди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з Торгового дому "Валенсія" на користь Приватного підприємства "Ена" неустойку за прострочення виконання зобов`язання по поверненню об`єкта оренди у сумі 71771,43 грн. В даному рішенні суд також встановив, що дія договору від 06.04.2006 закінчилась 06.02.2008.

Позивач, який вважав договір пролонгованим, після 06.02.2008 продовжував сплачувати орендну плату до січня 2010 року.

Позивач вважає, що після закінчення терміну дії договору від 06.04.2006 сплачені ним грошові кошти за оренду нежитлових приміщень відповідач отримав без достатніх правових підстав, оскільки відповідач в добровільному порядку не повернув безпідставно отримані кошти, це стало підставою для звернення Торгового дому "Валенсія" до суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Орендні правовідносини, які склалися між сторонами щодо оренди приміщень за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34-Б, за договором оренди нежитлових приміщень від 06.04.2006 закінчились 06.02.2008.

Відповідно до статті 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

У 2011 році Приватне підприємство "Ена" отримало рішення господарського суду Автономної Республіки Крим про зобов`язання Торгового дому "Валенсія" повернути нежитлове приміщення.

Умови договору від 06.04.2006 в частині оплати орендних платежів до закінчення договору позивачем виконані в повному обсязі, що відповідачем не спростовується.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що в період з червня 2009 року по січень 2010 року позивач перерахував орендну плату за оренду приміщень в розмірі 25600,00 грн.

Торговим домом "Валенсія" зроблений висновок, що оскільки строк дії договору закінчився, ним безпідставно були перераховані грошові кошти за оренду нежитлових приміщень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно зараховував платежі за орендну плату, які надходили від позивача, як неустойку за несвоєчасне повернення орендованого приміщення, оскільки приміщення позивачем повернуто не було, а нарахування неустойки передбачено статтею 785 Цивільного кодексу України.

Судова колегія з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а відтак, відповідач правомірно скористався своїм правом на неустойки в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти, що є предметом спору, надходили від Торгового дому "Валенсія" на рахунок Приватного підприємства "Ена" до 11.01.2010 з призначенням платежу "за оренду приміщення".

У відповідності до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Серед обов'язкових реквізитів первинного документа, до якого відноситься і квитанції, є відомості про призначення платежу. Квітанції, що містяться в матеріалах справи, відповідають вказаним вище положенням, а сума та призначення платежів, визначені в них, визначають волевиявлення сторони платника, оскільки призначення платежу є чітко визначеним та не має альтернативи, тому відсутні підстави вважати правомірним зарахування відповідачем грошових коштів за вищевказаними квитанціями в якості неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Крім того, відповідач скористався своїм правом та стягнув в судовому порядку неустойку за користування майном.

Таким чином, довід заявника апеляційної скарги, що зарахування сум за вказаними квитанціями були здійснені відповідачем неправомірно, підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем вимоги заявлені після спливу позовної давності відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України.

Судова колегія з даним висновком суду першої інстанції погодитись не може виходячи з наступного.

Згідно статтей 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки термін дії договору від 06.04.2006 закінчився 06.02.208, що на підставі частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню, позивач міг довідатись про порушення його прав з моменту перерахування грошових коштів відповідачу за таким призначенням платежу. Розраховуючи строк позовної давності, судова колегія встановила, що в межах загального трирічного строку позовної давності, враховуючи дату надіслання позовної заяви до суду, знаходяться платежі позивача за період з червня 2009 року по січень 2010 року.

Таким чином, заявлена позивачем сума в розмірі 25600,00 грн. за період з червня 2009 року по січень 2010 року не виходить за межи строку позовної давності.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як було зазначено судовою колегією вище, відповідач не має правових підстав для зарахування відповідачем оспорюваної суми в рахунок неустойки, а тому, за думкою суду, відповідач безпідставно набув грошові кошти в розмірі 25600,00 грн.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнає висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову за відсутністю підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України таким, що не відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Дослідивши заперечення відповідач, які надані у поясненнях від 12.11.2012, судова колегія визнає їх такими, що не підлягають врахуванню з підстав, зазначених вище.

Крім того, судова колегія відхиляє посилання відповідача на черговість задоволення вимог, яка встановлена статтею 534 Цивільного кодексу України, оскільки застосування цієї статті можливо у випадку наявності у позивача грошового зобов`язання в період оплати. З моменту закінчення терміну дії договору оренди грошове зобов`язання у позивача відсутнє. Неустойка, яка нарахована у відповідності до вимог статті 785 Цивільного кодексу України, має іншу правову природу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Торгового дому "Валенсія" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2012 року у справі № 5002-22/2145-2012 скасувати.

3. Прийняте нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Ена" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, ідентифікаційний код: 31038762) на користь Торгового дому "Валенсія" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дацуна 21-А, ідентифікаційний код: 24870622, відомості про рахунки відсутні) безпіставно отримані грошові кошти в розмірі 25600,00 грн., судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Торговий дім "Валенсія" (вул. Дацуна, 21-А, м. Сімферополь, Київський р-н, 95000).

2. Приватне підприємство "Ена" (вул. Гагаріна, 34 Б, м. Сімферополь, 95000).