Постанова

від 10.12.2008 по справі 24/231-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 10 грудня 2008 р.                                                                                   

№

24/231-б 

Вищий господарський 

суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко

Н.Г. -(головуючий),

Катеринчук

Л.Й. (доповідач), Удовиченка О.С.

розглянувши

касаційну скаргу

державної

податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на

постанову

господарського

суду міста Києва від 06.08.2008

у

справі господарського

суду

№ 24/231-б

міста Києва

про

визнання банкрутом

товариства

з обмеженою відповідальністю «Аврос-Експо»

ліквідатор

Чечельницький

О.Й.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від

заявника касаційної скарги

ОСОБА_1.

(дов. №8023/9/10 від 27.11.2008)

від

боржника

не

з'явились

В С Т А Н О В И В 

:

          господарський суд міста Києва ухвалою від 25.07.2008

року порушив  провадження у справі про

визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Аврос-Експо»(далі -боржника)

банкрутом за заявою голови ліквідаційної комісії товариства, в зв'язку з

прийняттям його засновником рішення про ліквідацію підприємства та призначення

ліквідаційної комісії, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими

статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом»(далі -Закон).

Постановою

суду від 06.08.2008 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну

процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чечельницького О.Й.,

зобов'язано ліквідатора опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі

в п'ятиденний строк.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою, державна податкова інспекція у

Подільському районі міста Києва (далі -інспекція) звернулась до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду

першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд, аргументуючи

порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 7, 51

Закону, статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статті 60

Господарського кодексу України.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку

постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин

справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального

права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з

такого.

За

приписами статті 107 Господарського процесуального  кодексу України, сторони у справі мають право

подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого

господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду;

касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до

участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх

прав чи обов'язків.

Відповідно

до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України,

провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим

кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права,

превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального

кодексу України.

Відповідно

до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи,

щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог

кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим

Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія)

зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про

банкрутство такої юридичної особи.

За

частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної

особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються

відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється,

повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення

кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня

публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно

з частиною 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за

рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це

установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який

було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в

інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо

вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів,

юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення

платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Частиною

1 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення

строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний

баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що

ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх

розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної

особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За

змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює

загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна

комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і

розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його

власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та

повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому

законодавством порядку.

Отже,

враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення

із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку

статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника,

публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення

кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості,

повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та

складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з

такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК

України.

З

матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до протоколу загальних зборів

учасників боржника №4 від 21.05.2008 прийнято рішення про припинення діяльності

боржника та створення ліквідаційної комісії. Відповідно до протоколу засідання

ліквідаційної комісії боржника від 21.05.2008 прийнято рішення про

звернення до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження

у справі про банкрутство боржника.

Голова

ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про

банкрутство за правилами 51 Закону 23.07.2008. У заяві про визнання

боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано оцінки

вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами

статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного

обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової

служби про ліквідацію підприємства та не складено проміжного ліквідаційного

балансу.

Отже,

боржником подано заяву до суду без доказів подання оголошення відповідно до

вимог статті 105 ЦК України, не додано необхідних додатків відповідно до 111 ЦК

України та статті 60 Господарського кодексу України, та не доведено належним

чином обставин, які можуть бути підставою порушення провадження у справі про

банкрутство за статтею 51 Закону та зумовлюють ліквідацію юридичної особи за

наслідком затвердження ліквідаційного балансу за відсутності коштів для

задоволення грошових вимог кредиторів боржника. (З такими висновками погодився

Верховний Суд України в постанові №08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б).

Відповідно

до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окрім

того, скаржник обґрунтовував порушення інтересів держави в особі інспекції у

процедурі банкрутства тим, що боржник вчасно подає податкові декларації до ДПІ

та сплачує податки.

Колегія

суддів касаційного суду погоджується із доводами інспекції як такими, що

зачіпають її права як уповноваженого державою органу щодо справляння податків

та веденню обліку платників податків і зборів. З доводами про можливість

порушення прав податкового органу в процедурах банкрутства, як такого, що веде

облік платників податків, погодився Верховний Суд України у Постанові №06/229

від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

З

врахуванням викладеного оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна

вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа

направленню на судовий розгляд в іншому складі суду.

При

новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та

прийняти судовий акт з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України

Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу державної податкової

інспекції у Подільському районі міста Києва задовольнити.

2. Постанову

господарського суду міста Києва від 06.08.2008 скасувати, справу №24/231-б

направити на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                      

Н. Ткаченко

Судді                                                                                                           Л.

Катеринчук

                    О. Удовиченко