Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а-13950/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2012 року № 2а-13950/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Криворізький цемент" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001362220 від 08.10.2012 року

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Криворізький цемент», (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. № 0001362220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність та необґрунтованість висновків Акту планової виїзної перевірки від 28.09.2012 р. № 3147/22-222-31091150, оскільки відповідачем помилково зроблено висновки щодо повторного включення позивачем понесених валових витрат у ІІ кварталі 2011 року, які раніше ніби-то були відображені у І кварталі 2011 року. Також, позивач звертав увагу суду, що витрати понесені ним на страхування вантажу неправомірно визначені відповідачем такими, що не відносяться до господарської діяльності позивача, оскільки договір укладений позивачем з Закритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Стройполіс» про страхування вантажу був укладений з метою забезпечити гарантії збереження товару, який поставлявся позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»відповідно до договору про організацію та перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі в силу того, що ТОВ «Лемтранс» відповідав лише за організацію перевезення, яке здійснювалось різним рухомим складом, що, в свою чергу не могло гарантувати збереження товару, який перевозився, також позивач зазначив, що ним не було допущено порушень при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, всі господарські операції оформлені належними документами та здійснено оплату за отримані послуги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в ході проведення планової виїзної перевірки позивача встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 138.2, 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем валових витрат, та, як наслідок, - заниження позивачем податку на прибуток підприємства. Представник відповідача звертав увагу суду, що витрати понесені позивачем за страхування перевезення вантажу (вапняку флюсового) згідно договору № ДД 100301/002 від 01.03.2010 року укладеного з ЗАТ "СТ "Стройполіс" використані не в господарській діяльності та не підлягають віднесенню до валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся, а також, що позивачем витрати, понесені за отриманий товар були віднесені до валових витрат першого кварталу 2011 року, товар було реалізовано у другому кварталі 2011 року та повторно включено витрати першого кварталу 2011 року на загальну суму 1038993,00 грн. до валових витрат у другому кварталі 2011 р.

В судове засідання, призначене на 02 жовтня 2012 року не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд двстановив наступне.

ТОВ «Торговий дім «Криворізький цемент» (ідентифікаційний код 31091150) було зареєстровано як юридичну особу 04 грудня 2000 року Дніпровською районною державною адміністрацією міста Києва (номер запису в ЄДР про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 10000522229).

ТОВ «ТД «Криворізький цемент» було взято на податковий облік в органах Державної податкової служби з 12 грудня 2000 року за № 04774, станом на момент проведення перевірки та складання Акта перевірки від 28.09.2012р. № 3147/22-222-31091150 перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 041774 від 10.10.2012р., до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: 45.21.1 Будівництво будівель, 51.70.0 Інші види оптової торгівлі, 52.46.0 Роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 26.40.1 Виробництво формованої і обпаленої глиняної цегли та блоків.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Криворізький цемент» (код ЄДРПОУ 31091150) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої було складено Акт від 28.09.2012 р. № 3147/22-222-31091150.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 28.09.2012 р. № 3147/22-222-31091150, під час перевірки показників, відображених у рядку 06.3 Декларацій «Витрати на збут», за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 р. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення товариством витрат на пакувальні матеріали для затарювання на складах готової продукції, на оплату праці, внески на соціальні заходи, рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних із збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, на транспортування, продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису), на страхування та інші витрати, пов'язані із збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У вказаному акті перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 572149,00 грн., в тому числі за другий квартал 2011 р. на суму 321843,00 грн., за третій квартал 2011 р. на суму 75623,00 грн., за четвертий квартал 2011 р. на суму 66511,00 грн., за перший квартал 2012 р. на суму 28846,00 грн., за другий квартал 2012 р. на суму 79327,00 грн.

Також у вказаному Акті перевірки визначено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 18033,00 грн., що позивачем не оскаржувалось.

08 жовтня 2012 року відповідачем на підставі вищевказаного Акту перевірки від 28.09.2012р. № 3147/22-222-31091150 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362220, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 138.2, 138.3 ст.138 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»на загальну суму 599193,00 грн., з яких за основним платежем - 572150,00 грн. та 27043,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Судом звертає увагу, що у вказаному податковому повідомленні-рішенні від 08.10.2012 року №0001362220 застосовано штрафну санкцію, яка суперечить вимогам абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Судом встановлено, що 27.08.2008 р. між ТОВ «ТД» "Криворізький цемент" (як замовником) та ТОВ «Лемтранс»(як експедитором) укладено Договір №304/08 про організацію постачання вантажу власним (орендованим) транспортом, згідно з яким, експедитор зобов'язаний відповідно до заявок замовника здійснювати перевезення вантажу.

Даний договір регулює взаємовідносини між замовником та експедитором по сплаті за використання власного (орендованого) рухомого складу та його збереження як у випадках організації перевезення вантажу за заявками замовника, так і у випадках організації перевезень по заявках інших юридичних осіб, де Замовник виступає вантажоотримувачем, вантажовідправником, власником під'їзних шляхів. (п.п. 1.1 п. 1 Договору).

Суд звертає увагу, що п.п. 1.1 п. 1 вказаного Договору визначена відповідальність за збереження рухомого складу (не товару, що перевозився), яка покладається саме на замовника, а не експедитора.

Суд звертає увагу, що, відповідно до п.п. 4.3 п. 4 вказаного договору, зазначено, що експедитор не несе відповідальності за якість, кількість, вагу, пакування вантажу організація перевезення якого здійснюється за цим договором та, згідно п.п. 4.5 п. 4, зазначено, що у разі псування, розкомплектації під час використання рухомого складу вантажовідправниками, вантажоотримувачами замовник відшкодовує експедитору вартість робіт по фактичних витратах та здійснює оплату за користування рухомим складом за весь час який рухомий склад не використовувався для перевезення вантажу.

Відповідно до п.п.2.1.2 п. 2. договору про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі від 27.08.2008 р. №304/8 визначено, що експедитор зобов'язаний організувати перевезення вантажу в особистому (орендованому) рухомому складі від Замовника (Замовнику) або в інших напрямках вказаних в заявках замовника та надавати інші транспортні послуги, як самостійно так і з залученням інших юридичних осіб.

Згідно із зазначеним пунктом договору, експедитор здійснює не лише перевезення, а й в свою чергу організовує перевезення, тому доставка вантажу здійснюється не лише особистим рухомим складом, а й орендованим.

Враховуючи зазначене та з урахування умов договору, суд погоджується з доводами позивача, що замовник не може прослідкувати за рухом товару та повністю гарантувати належне його зберігання під час перевезення та має право та підстави укладати договір страхування вантажу.

Судом встановлено, що 01.03.2010 року між ТОВ "ТД "Криворізький цемент" (в договорі - страхувальник) укладено угоду № ДД 100301/002 з Закритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Стройполіс"(код ЄДРПОУ 25401697, в договорі - страховик) на предмет страхування від ризиків, що виникають при перевезенні вантажу.

На виконання угоди № ДД 100301/002 від 01.03.2010 року позивачем складались відповідні заяви про страхування вантажів і багажу, ЗАТ "Страхове товариство "Стройполіс" виписані належним чином оформлені страхові сертифікати ТОВ "ТД "Криворізький цемент"на загальну суму 1 493 405,00 грн.

За отримані послуги страхування вантажу при перевезенні вапняку флюсованого ТОВ "ТД "Криворізький цемент" перерахувало грошові кошти на рахунок ЗАТ "Страхове товариство "Стройполіс"№26504300000866 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948 згідно виписок банку за квітень-грудень 2011 року, січень-червень 2012 року на загальну суму 1348000,00 грн.

Відповідно до п.п. «е» п.138.10.3 ст.138 Податкового кодексу України, до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг включаються витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті , пунктом 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього кодексу, крім витрат, зазначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що перевіркою не досліджено та не надано об'єктивної оцінки документам, які підтверджують правомірність формування валових витрат з витрат отриманих за страхування вантажу, який поставлявся згідно із вказаним договором, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок щодо неправомірного їх формування.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що понесені позивачем витрати за страхування вантажу при перевезенні вапняку флюсованого за договором №ДД 100301/002 від 01.03.2010 року використані не в господарській діяльності та не підлягають віднесенню до витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період.

Проте, відповідно до реєстру №1 перевезення вантажу з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. страхування перевезення здійснювалося не лише вапняку флюсованого, а й цементу, проте, відповідач зазначає про неправомірність віднесення позивачем валових витрат лише по одному виду товару з двох, хоча перевезення товару здійснювалося в один і той же період та одним і тим же перевізником, що ставить під сумнів обгрунтованість висновків відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Актом попередньої перевірки №4238/23-222-31091150 від 12.08.2011 року не було виявлено порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування валових витрат з податку на прибуток по договору страхування вантажу № ДД 100301/002, що був чинним і на час проведення попередньої перевірки.

Також, судом встановлено відсутність посилань в Акті перевірки від 28.09.2012 р. № 3147/22-222-31091150 на нереальність та не підтвердження фактів проведення господарських операцій ТОВ «ТД»Криворізький цемент » з ТОВ «Лемтранс» та із ЗАТ «СТ»Стройполіс».

Судом встановлено, що як ТОВ «Лемтранс»так і ЗАТ «СТ»Стройполіс» мали належний обсяг правосуб"єктності та господарські операції позивача із вказаними контрагентами були належним чином документально оформлені, позивачем здійснено оплату за послуги, що були надані вказаними контрагентами за період, що перевірявся, що не заперечувалось та не було спростовано відповідачем.

Щодо порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено відсутність посилань в Акті перевірки, в якому саме рядку декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року позивачем повторно включено валові витрати у сумі 1038993,00 грн., доказів та обгрунтувань вказаного висновку представником відповідача також не було надано.

Суд звертає увагу, що відповідачем не досліджувалась первинна документація позивача за І квартал 2011 року, що підтверджується Додатком 4 до Акту планової виїзної перевірки №3147/22-222-31091159 від 28.09.2012 року «Узагальнюючий перелік документів, які було використано при проведені перевірки ТОВ «ТД «Криворізький цемент», у якому зазначено, що період охоплення перевіркою документів з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., що в свою чергу не дає відповідачу підстав зробити висновки про повторне включення позивачем валових витрат першого кварталу 2011 р. до ІІ кварталу 2011 р.

Разом з тим, судом встановлено, що Актом попередньої перевірки позивача не виявлено порушень щодо неправомірного формування валових витрат І кварталу 2011 року, що в свою чергу свідчить про необ'єктивність оцінки даних обставин відповідачем.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 (Товари на складах) станом на 01.04.2011 рік, позивач на своїх складах мав залишок продукції на загальну суму 1 038993,00 грн., з якої товар на суму 826 416,94 грн. не було реалізовано у ІІ кварталі 2011 року, отже й не було віднесено до складу витрат ІІ кварталу.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Товар на суму 212 576,35 грн. було реалізовано у ІІ кварталі 2011 року відповідно до чинного законодавства в цьому кварталі визнані доходи від реалізації та витрати, які формують собівартість були віднесені ТОВ «ТД»Криворізький цемент»до ІІ квартал 2011 року.

Позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємств та заповнено Додаток К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів», в якому на кінець звітного періоду на оптових складах (місцях зберігання) відображено залишок товарів у сумі 1038993,00 грн., а отже дану суму не було включено до складу валових витрат звітного періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не надано суду належних доказів в обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Позивачем надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись вимогами ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Криворізький цемент» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 08.10.2012 р. № 0001362220.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі стосорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Криворізький цемент» (ідентифікаційний код 31091150) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко