Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а/0570/11188/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року справа №2а/0570/11188/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєв Е.Г. , Яманко В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0570/11188/2012 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Рекламне агенство "Резонанс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 6182,66 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Рекламне агенство "Резонанс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 6182,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що Приватним підприємством «Рекламне агентство «Резонанс» надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особа. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Рекламне агенство "Резонанс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 6182,66 грн., було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з винесеною постановою, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду та просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875, підприємства самостійно забезпечують працевлаштування інвалідів.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Рекламне агентство «Резонанс» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 21.12.04р., код ЄДРПОУ 33340260.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем надано до Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ) відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особа.

Також відповідачем надавались звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН,яка надавалась щомісячно протягом 2011 року до центру зайнятості, в яких відповідач вказував вакантні місця для працевлаштування інвалідів (а.с.39-48).

Крім того відповідач зазначив, що з 01.11.2011 року по теперішній час на підприємстві працює інвалід ОСОБА_5

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Згідно зі ст. 18 Закону України №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Статтею 19 Закону України №875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб. - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону №875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Виходячи з правового змісту вищенаведених статей, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинно працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.

Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.

Тобто нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.

Відповідальність не може наставати за умови, коли були створені місця для працевлаштування інвалідів та про що звітується до центру зайнятості, тобто відповідач вжив всі належні заходи для виконання нормативу працевлаштування інвалідів, але ж останні не направлялись на підприємство відповідача або не приходили працевлаштовуватися.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок Товариства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2011 році фактично виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та працевлаштоване 1 інваліда, що відповідає нормативу встановленому ст. 19 Закону України №875.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції до 18 березня 2006року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в висновках Верховного Суду України, які у відповідності до вимог ст. 161 ч.2 КАС України, суд зобов'язаний враховувати під час вибору правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (21-60а11).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю, тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/11188/2012-залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/11188/2012-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв