Постанова

від 05.11.2012 по справі 3367/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. 14 год.05 хв.Справа № 2-а-3367/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Молчанова О.І.,

відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський маслозавод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Херсонський маслозавод" (далі - позивач, ПАТ "Херсонський маслозавод") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005972200 від 08.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92500,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 61667,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 30833,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що висновок акту перевірки ДПІ від 31.07.2012 року №1509/22-4/05507442 щодо безтоварності операції з придбання ПАТ "Херсонський маслозавод" у Фірми "Капітель Плюс" апарату для виготовлення сирного зерна СИ-12.5 та як наслідок фіктивність договору поставки не відповідає фактичним обставинам, оскільки вказана операція підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а придбане обладнання використовується підприємством у власній виробничій діяльності. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Фірмою "Капітель Плюс" з січня по березень 2011 року, в ході якої було встановлено відсутність на час перевірки товарно - транспортних накладних, недоведеність фактичного отримання ТМЦ від вказаного постачальника та незадовільний податковий стан контрагента позивача - Фірми "Капітель Плюс", що не надає права позивачу на формування податкового кредиту. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган діяв в межах норм податкового законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Херсонський маслозавод" має статус юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради 13.08.2012 р. за №14463694.

Основними видами діяльності ПАТ "Херсонський маслозавод" є перероблення молока та виробництво сиру, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту тощо.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 25.07.2012 року №712 та направлення від 25.07.2012 року №915/22-4, виданого ДПІ у м. Херсоні, головним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю, інспектором податкової служби 1 рангу Коломійцем Р.Д., згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПАТ "Херсонський маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальником Фірмою "Капітель Плюс" з січня по березень 2011 року, про що складено акт перевірки від 31.07.2012 року №1509/22-4/05507442 (далі - акт перевірки).

Висновком даного акту перевірки є порушення ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Херсонський маслозавод" при придбанні товару у Фірми "Капітель Плюс" з січня по березень 2011 року, внаслідок чого встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за вказані періоди на суму ПДВ 61666,67 грн., в тому числі за січень 2011 року - 8333,33 грн., за лютий 2011 року - 25000,00 грн., за березень 2011 року - 28333,33 грн.

Вказані висновки ДПІ ґрунтуються на наступному:

- в ході перевірки встановлено відсутність документів, що підтверджують транспортування товару;

- актом від 11.04.2012 року №38/22/31095815 про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми "Капітель Плюс" встановлено, що підприємство за рахунок "фіктивних" підприємств формувало податковий кредит, за характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючих суб'єктів та носить вигодотранспортуючий характер; порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі Фірми "Капітель Плюс".

На підставі вказаних обставин податковий орган робить висновок про відсутність доказів підтвердження фактичної поставки обладнання від Фірми "Капітель Плюс" протягом січня - березня 2011 року, що свідчить про укладення між ПАТ "Херсонський маслозавод" та вказаним суб'єктом господарювання правочину, який не має на меті настання реальних наслідків, тобто є нікчемним, а тому податковий кредит, який сформований на підставі такого правочину підлягає коригуванню (зменшенню) за січень 2011 року на суму ПДВ - 8333,33 грн., за лютий 2011 року - на 25000,00 грн., за березень - на 28333,33 грн.

Вказаний висновок став підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 08.08.2012 р. за № 0005972200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 61667,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 30833,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2011 року між фірмою "Капітель плюс" (за договором - Постачальник) та ПАТ "Херсонський маслозавод" (за договором - Покупець) було укладено договір поставки №20, предметом якого є продаж Апарату для виробництва сирного зерна СИ-12,5, згідно додатку №1 до даного договору, вартість якого складає 340000,00 грн., в тому числі ПДВ 56666,67 грн., порядок розрахунків визначається п.2.1 вищевказаного договору. Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку апарату протягом 45 календарних днів з моменту отримання авансового платежу, поставка апарату здійснюється за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 162 (п. 3.2 договору), передача апарату здійснюється в місці поставки товару, апарат вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю - згідно технічним умовам та іншим нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат відповідності) і за кількістю - згідно товарно-транспортним або накладним документам (накладна та/або акт прийому-передачі) на товар з моменту підписання представником покупця видаткової накладної на його відпуск (п.3.5 договору).

Факт передачі обладнання у власність ПАТ "Херсонський маслозавод" підтверджується виписаними фірмою "Капітель плюс" видатковою накладною від 16.03.2011 р. за № 413 на суму 370000,00 грн., у т.ч. ПДВ 61666,67 грн.

Доказ сплати позивачем вартості поставленого обладнання, у тому числі і ПДВ, підтверджується платіжним дорученням № 13136 від 19.04.2011 року на суму 68000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11333,33 грн., платіжним дорученням №12714 від 24.02.2011 року на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн., платіжним дорученням №12500 від 27.01.2011 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., платіжним дорученням №12713 від 24.02.2011 року на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

На виконання вказаної угоди постачальником - фірмою "Капітель плюс" також виписані податкова накладна №85 від 27.01.2011 року на суму ПДВ 8333,33 грн., податкова накладна №322 від 24.02.2011 року на суму ПДВ 20000,00 грн., податкова накладна №323 від 24.02.2011 року на суму ПДВ 5000,00 грн., податкова накладна №48 від 16.03.2011 року на суму ПДВ 28333,33 грн. Податкові накладні містить всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних, та інших документів згідно акту перевірки, відсутні.

На підтвердження використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності позивач надав суду акт прийманням-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 18.03.2011 року щодо приймання виробничим цехом в експлуатацію апарату для виробництва сирного зерна СИ-12,5 з площадкою та інвентаризаційний опис основних засобів по 10 рахунку станом на 01.11.2011 року, яким встановлено наявність на підприємстві апарату для виробництва сирного зерна СИ-12,5 з площадкою інв. №3137.

Вищевказані первинні документи надавалися позивачем під час проведення перевірки, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні. При цьому, будь-яких зауважень відносно правильності складення цих документів, податковим органом висловлено не було.

Податковим кодексом України врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначений час, з якого виникає права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Такою датою вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При чому, пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлені обмеження щодо формування податкового кредиту. В даному випадку не можуть відноситися до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення, податковий орган виходив з відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом фірмою "Капітель плюс", наявність підстав вважати їх нікчемними, внаслідок чого у позивача не було правових підстав для формування для себе по цим господарським операціям податкового кредиту за наявними податковими накладними. Однак, суд відмічає, що відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не може бути включений до складу податкового кредиту суми, які сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, послуг, які не підтверджені податковими накладними. При чому, зазначені положення кореспондуються з вимогами п. 198.1, 198.2, ст.198 Податкового кодексу України

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність в матеріалах справи, податкових накладних, які внесені до реєстру виданих та отриманих видаткової накладної, проведення оплати за придбаний товар, оприбуткування придбаного товару та використання у своїй господарській діяльності у своєї сукупності доводять не тільки правомірність формування податкового кредиту, але ж і реальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентом.

В акті перевірки відповідач вказує на те, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, в той же час, суд звертає увагу, що факт отримання товарно-матеріальних цінностей від фірми "Капітель плюс" має документальне підтвердження.

При цьому суд зазначає, метою складання товарно-транспортних накладних є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, як не можна категорично робити висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції, внаслідок залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Крім того, суд зауважує, що доказовість вказаного документу при встановлені реальності здійснення господарської операції залежить від передбачених умов поставки товару за договором за правилами Інкотремс, зокрема передбачений умовами договору обов'язок сторони доставити та надати другій стороні перевізні документи. В даному випадку, постачальник доставив товар власними силами до місцезнаходження покупця - м. Херсон, вул. Перекопська, 162, передача обладнання за кількістю оформлена видатковою накладною, що не суперечить п. 3.5 договору поставки.

В акті перевірки відповідач також вказує, що однією із підстав для визнання нікчемною угоду між позивачем та фірмою "Капітель плюс" є акт від 11.04.2012 року №38/22/31095815 про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми "Капітель Плюс", яким визнано, що діяльність фірми "Капітель плюс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь - які інші первинні та фінансово - господарські документи, податкові накладні видані від імені фірми "Капітель плюс" не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення фірмою "Капітель плюс" податкового кредиту підприємства.

Суд не погоджується з вказаним доводом податкового органу, оскільки вважає, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від інших умов, ніж підтвердження факту здійснення господарської операції певними первинними документами визначеними діючим законодавством документами. Крім того, аналіз норм Податкового кодексу вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником продукції вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності.

ДПІ не наведено суду жодного доказу того, що ПАТ "Херсонський маслозавод" на момент здійснення господарської операції протягом січня-березня 2011 року мало відомості, що його контрагент - фірма "Капітель плюс" має будь-які дефекти у правовому статусі, чи щодо відсутності у відповідних посадових осіб цього контрагенту повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо, і при цьому ПАТ "Херсонський маслозавод" діяло умисно, в порушення чинного законодавства.

Суд відзначає, що в судовому засіданні представником позивача було вказано, що до укладення з фірмою "Капітель плюс" договору поставки обладнання підприємством було витребувано від фірми "Капітель плюс" свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи , довідку ДПІ у м. Сімферополь про взяття на облік платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, наказ фірми "Капітель плюс" від 01.0.2002 р. за № 31 про призначення директора, довідку з ЄДР. Вказані документи залучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідач у висновку акту перевірки посилається на ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України щодо недодержання позивачем в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 ЦК України), при цьому вказує на ст. 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а отже є нікчемним. Як встановлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, аналіз вищевикладених норм свідчить, що необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.

В той же час, обставини, на які посилається ДПІ, не підтверджують те, що у ПАТ "Херсонський маслозавод" був умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки реальність укладеної угоди підтверджується договором та первинними документами щодо їх виконання. Також не доведено те, що на момент укладання договору поставки ПАТ "Херсонський маслозавод" було відомо, що Фірма "Капітель Плюс" за рахунок "фіктивних" підприємств формувало податковий кредит, що не доводить єдності умислу на укриття доходів у ПАТ "Херсонський маслозавод".

Таким чином, вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при виконанні договорів, зокрема оформленні товарно - транспортних накладних, не є підставою для визнання правочину недійсним. Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобов'язання за договором виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи щодо зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум податкового кредиту, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за січень-березень 2011 р.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонський маслозавод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005972200 від 08.08.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92500,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 61667,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 30833,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонський маслозавод" (ідентифікаційний код 05507442) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 925,00 (дев'ятсот двадцять п'ять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1