Ухвала

від 06.11.2012 по справі 5/559/08-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К-10201/10

К-7021/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємця ОСОБА_3 та Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року

у справі № 5/559/08-АП

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000121702/3 від 01 грудня 2008 року та № 0000241702/0 від 01 грудня 2008 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000241702/0 від 01 грудня 2008 року в частині визначення ПП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 792,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 0,99 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року апеляційну скаргу ПП ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Вільнянської МДПІ Запорізької області задоволено частково. Постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року змінено. Пункт другий резолютивної частини викладено в наступні редакції: «Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000241702/0 від 01 грудня 2008 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 879,00 грн.». В решті постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданій касаційні скарзі ПП ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове -про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000121702/3 від 01 грудня 2008 року та № 0000241702/0 від 01 грудня 2008 року.

Вільнянська МДПІ Запорізької області в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2009 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу ПП ОСОБА_3 відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку ПП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 9/17/НОМЕР_1 від 02 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000121702/3 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60 296,00 грн. (60 296,00 грн. -основний платіж, 0,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000241702/0 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45 711,00 (0,00 грн. -основний платіж, 45 711,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.6 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивач, незважаючи на здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за останні дванадцять місяців на суму більше ніж 300 000,00 грн., не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 грудня 2006 року та не подавав податкові декларації з податку на додану вартість до податкового органу за період з грудня 2006 року по листопад 2007 року.

Також, відповідач дійшов висновку про неправомірне здійснення позивачем коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, за періоди, коли ПП ОСОБА_3 не мав статусу платника податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що позивач в період з 01 січня 2005 року по 17 січня 2006 року був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що мав відповідне Свідоцтво. В період з 01 січня 2007 року по 15 листопада 2007 року ПП ОСОБА_3 відповідно до приписів пункту 2.1 статті 2 Закону № 168/97-ВР не мав статусу платника податку на додану вартість. В подальшому, з 15 листопада 2007 року позивач повторно зареєструвався платником податку на додану вартість.

Змінюючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач, з огляду на досягнення умов, визначених підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, повинен був зареєструватись в якості платника податку на додану вартість, та у відповідності з приписами підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III) подавати до Вільнянської МДПІ Запорізької області податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2006 року по листопад 2007 року.

Відповідно до підпункту 4.4 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181-III), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок . Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181-III), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Згідно з пунктом 14 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою реєстрації особи платником податку на додану вартість, яка вноситься до Реєстру та зазначається у Свідоцтві, є дата, що відповідає даті здійснення запису в Реєстрі про таку реєстрацію або бажаному дню реєстрації. При визначенні дати реєстрації особи, яка повторно реєструється платником податку на додану вартість, не враховуються періоди попередніх податкових реєстрацій, які були анульовані, та датою податкової реєстрації такого платника податку на додану вартість є дата його нової реєстрації незалежно від строку, що пройшов від дня анулювання попередньої податкової реєстрації такої особи до дня подання заяви про її повторну податкову реєстрацію.

Під час реєстрації датою початку дії Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації.

Таким чином, оскільки, ПП ОСОБА_3 повторно зареєструвався в якості платника податку на додану вартість 15 листопада 2007 року, то для нього відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону № 168/97-ВР першим податковим періодом є грудень 2007 року, і попередніх податкових періодів, які можливо коригувати перед груднем 2007 року, в даному випадку бути не може.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 879,00 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000241702/0 від 01 грудня 2008 року, оскільки, з аналізу положень підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III вбачається, що нарахування штрафних санкцій відповідно до вказаної правової норми здійснюється саме на суму нарахованого податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, а не на суму заниження податкових зобов'язань, як вважає відповідач.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємця ОСОБА_3 та Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.