Рішення

від 19.11.2012 по справі 5004/1392/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р. Справа № 5004/1392/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", м. Ялта Автономної Республіки Крим

до відповідача: Сошичненського сільського споживчого товариства, с. Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області

про стягнення 10 427 грн. 89 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Будько Т.М. -представник (дов. від 01.07.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення із Сошичненського сільського споживчого товариства 10427,89 грн., в тому числі 9202,96 грн. заборгованості по оплаті поставлених на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №13/12 від 08.05.2012р. у період липня-серпня місяців 2012 року товарно-матеріальних цінностей, 248,84 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та порушення термінів розрахунків (за періоди прострочки платежів з 20.08.2012р. по 31.10.2012р.), 49,75 грн. трьох процентів річних за період з 20.08.2012р. по 31.10.2012р., 6,04 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 920,30 грн. штрафу, нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно п. 5.2 вказаного договору в розмірі 10% від суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача засвідчив на укладенні між сторонами договору поставки №13/12 від 08.05.2012р., відпуск позивачем відповідачу на виконання умов цієї угоди товарно-матеріальних цінностей, отримання товарів Сошичненським ССТ, а також невиконання відповідачем в повному об'ємі своїх зобов'язань в частині оплати отриманих товарів, виникнення у боржника суми заборгованості, нарахування у зв'язку з цим сум штрафних санкцій, інфляційних та відсотків річних.

При цьому представник ТзОВ "Віна Лівадії" пред'явлені до відповідача позовні вимоги зменшив, у зв'язку із здійсненням боржником у період судового розгляду справи часткових розрахунків на суму 1400 грн. (платіжне доручення №600 від 09.11.2012р. -а.с. 40) заявив клопотання від 16.11.2012р. №77 (а.с. 34) про зменшення пред'явлених позовних вимог та стягнення з відповідача залишку боргу 7802,96 грн. та нараховані при поданні позову до суду 248,84 грн. пені, 49,75 грн. трьох процентів річних, 6,04 грн. суми інфляційних нарахувань та 920,30 грн. штрафу, що в загальному становить 9027,89 грн.

Обов'язок відшкодування ТзОВ "Віна Лівадії" понесених товариством при поданні позову до суду витрат (сплата судового збору) представник позивача просить суд покласти на Сошичненське ССТ.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 9027,89 грн.

Задовольняючи відповідне клопотання сторони суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 05.11.2012р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, хоча про день та час розгляду справи в суді Сошичненське ССТ було повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: Камінь-Каширський район, с. Сошичне, рекомендованою кореспонденцією та була вручена відповідачу 08.11.2012р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення -а.с. 33).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника Сошичненського сільського споживчого товариства не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", м. Ялта в особі 5-го торговельного відділення, м. Рівне та Сошичненським сільським споживчим товариством, с. Сошичне Камінь-Каширського району було укладено договір поставки продукції №13/12 (а.с. 10), згідно з умовами котрого ТзОВ "Віна Лівадії" було взято на себе зобов'язання щодо поставки та передачі у власність відповідачу товарів у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Сошичненським ССТ, в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товарів та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно товарно-транспортних накладних №Ил-0000269 від 20.07.2012р., №Ил-0000356 від 31.07.2012р., №Ил-0000357 від 31.07.2012р., №Ав-0000139 від 10.08.2012р., №Ав-0000142 від 10.08.2012р., №Ав-0000140 від 10.08.2012р. та видаткових накладних №Ил-0000269 від 20.07.2012р., №Ил-0000356 від 31.07.2012р., №Ил-0000357 від 31.07.2012р., №Ав-0000139 від 10.08.2012р., №Ав-0000142 від 10.08.2012р., №Ав-0000140 від 10.08.2012р. (а.с. 11-22) було відпущено Сошичненському ССТ, а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей вартістю 10012,45 грн.

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначеного вище договору поставки, товарно-транспортних та видаткових накладних.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткові накладні №Ил-0000269 від 20.07.2012р., №Ил-0000356 від 31.07.2012р., №Ил-0000357 від 31.07.2012р., №Ав-0000139 від 10.08.2012р., №Ав-0000142 від 10.08.2012р., №Ав-0000140 від 10.08.2012р. на відпуск ТзОВ "Віна Лівадії" відповідачу товарів підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками господарюючих суб'єктів, містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору поставки №13/12 від 08.05.2012р. в липні-серпні місяцях 2012 року господарських операції.

Пунктами 4.1 та 4.3 договору поставки №13/12 від 08.05.2012р. визначено, що ціна на продукцію вказується в специфікації та накладних, що є невід'ємною частиною договору, а постачальник при оформлені накладних і платіжних документів на відвантажену продукцію обов'язково відображає кількість, ціну і суму ПДВ та акцизного податку.

Пункт 5.1. вищевказаного договору встановлює, що покупець зобов'язується оплатити поставлену продукцію по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Сошичненське сільське споживче товариство взяті на себе згідно договору поставки №13/12 від 08.05.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставлених в липні-серпні місяці 2012 року товарно-матеріальних цінностей не виконало, вартість останніх в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим заборгувало ТзОВ "Віна Лівадії" 9202,96 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість поставлених згідно видаткових накладних №Ил-0000269 від 20.07.2012р., №Ил-0000356 від 31.07.2012р., №Ил-0000357 від 31.07.2012р., №Ав-0000139 від 10.08.2012р., №Ав-0000142 від 10.08.2012р., №Ав-0000140 від 10.08.2012р. товарів 10012,45 грн. за мінусом частково проведеної відповідачем протягом жовтня місяця 2012 року оплати отриманих товарів на суму 809,49 грн. (докази оплати -банківські виписки про рух коштів на рахунку -а.с. 38-39).

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання Сошичненським ССТ своїх зобов'язань за договором поставки №13/12 від 08.05.2012р., позивачем 10 вересня 2012 року було направлено на адресу відповідача претензію про оплату товару на суму 16402,96 грн. (а.с. 23), котра зі сторони останнього залишилася без належного реагування та повної оплати.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №13/12 від 08.05.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх Сошичненським ССТ та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність (на момент звернення до суду) пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 9202,96 грн.

Сума заборгованості 9202,96 грн. повністю підтверджувалась наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому судом було також враховано, що у період перебування даної справи в провадженні господарського суду відповідачем згідно платіжного доручення №600 від 09.11.2012р. було частково (на суму 1400 грн.) погашено існуючу перед позивачем заборгованість. В результаті зазначених дій сума основного боргу зменшилась та склала 7802,96 грн.

Такі дії сторони виступили підставою для звернення кредитора до суду із відповідною заявою про зменшення в цій частині пред'явлених до боржника позовних вимог та подальше прийняття цієї заяви господарським судом.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони у п. 5.2 договору поставки №13/12 від 08.05.2012р. встановили, що покупець, у разі несвоєчасної оплати, повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Договір №13/12 від 08.05.2012р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.2, не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов'язанням.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 920,30 грн. господарський суд вважає, що останні підставні і підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Також сторони у п. 5.2 договору №13/12 від 08.05.2012р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 9202,96 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з Сошичненського ССТ пені в розмірі 248,84 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень п. 5.2 договору №13/12 від 08.05.2012р. за період прострочки платежів з 20.08.2012р. по 31.10.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 248,84 грн., перевіривши методику нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що остання підставна, нарахована у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи та підлягає до повного задоволення.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 49,75 грн. трьох процентів річних за період з 20.08.2012р. по 31.10.2012р. та 6,04 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з серпня місяця 2012 року по вересень місяць 2012 року включно.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, а часткове погашення суми заборгованості боржником було здійснене лише після звернення кредитора до суду з відповідним позовом та після порушення судом провадження у справі, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок Сошичненського ССТ.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Сошичненського сільського споживчого товариства (Камінь-Каширський район, с. Сошичне, код ЄДРПОУ 01743542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (м. Ялта, Автономна Республіка Крим, вул. Червоних партизан, 14, код ЄДРПОУ 32362063) 7802,96 грн. заборгованості, 248,84 грн. пені, 49,75 грн. трьох процентів річних, 6,04 грн. суми інфляційних нарахувань та 920,30 грн. штрафу, а всього 9027,89 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

19.11.12