Рішення

від 19.11.2012 по справі 2/77/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2012 р. Справа № 2/77/2012/5003

за позовом : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24

до : Побережненської сільської ради вул. Леніна, 1, смт. Побережне, Вінницький район, Вінницька обл., 23256

про стягнення заборгованості за природний газ в сумі 21 057,25 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Бобко Т.Є. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Побережненської сільської ради про стягнення 21 057,25 грн. заборгованості за поставлений газ згідно договору №Б-12-128 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2012 р. в тому рахунку: 19 826,23 грн. - основного боргу, 205,38 грн. - 3% річних та 1 025,64 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.09.12 р. порушено провадження у справі № 2/77/2012/5003 та призначено засідання на 19.11.12 р.

14.11. 2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №07-15-3234 від 14.11.2012 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/12585/12 від 14.11.2012 р.), якою останній просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 19 826,23 грн. основного боргу в зв'язку з добровільною сплатою відповідачем вказаної суми та просить стягнути з відповідача 205,38 грн. - 3% річних та 1 025,64 грн. - пені.

19.11.2012 р. в судове засідання з'явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала з урахуванням заяви №07-15-3234 від 14.11.2012 р. про припинення провадження в справ в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 826,23 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився. При цьому відзиву та будь - яких клопотань до суду не подав незважаючи на те, що належним чином булв повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу від 04.10.2012 р.

Подана позивачем заява №07-15-3234 від 14.11.2012 р. приймається судом до розгляду оскільки відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі - постачальник) та Побережненською сільською радою (споживач) було укладено договір №Б-12-128 про постачання природного газу за регульованим тарифом.

Згідно з п.1.1 договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляються за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору (п.2.6 договору).

01.01.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №Б-12-128 від 01.01.2012 р. згідно п.1 якої п.4.2. договору викладено в наступній редакції:

"Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл та постачання.

Всього до оплати за 1000 куб. м. природного газу - 3923,280 грн., крім того ПДВ -784,656 грн., всього з ПДВ - 4 707,936 грн."

П. 2 Додаткової угоди встановлено, що угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами. Керуючись ст. 631 Цивільного Кодексу України сторони встановили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01 січня 2012 року.

Як встановлено п. 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений споживачем не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 4.8 договору).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином поставивши відповідачу природний газ : в березні 2012 р., - 4366 куб. м. газу та в квітні 2012 р., - 1 113 куб.м.газу (всього спожито було 5479 куб.м. природного газу), що стверджується наявним в матеріалах справи обопільно підписаним представниками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу за період березень - квітень 2012 р.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем.

Так, 26.04.2012 р. відповідачем оплачено спожитий природний газ в розмірі 5 233,44 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Однак, за відповідачем рахувалась заборгованість за спожитий природний газ в минулих періодах в розмірі 24 132,26 грн., яка шляхом перерахування коштів на р/р позивача оплачена: 03.03.12 р. - в розмірі 13 389,37 грн. та 30.03.12 р., - в розмірі 11 478,00 грн.

Враховуючи відсутність графіка погашення заборгованості переплата в розмірі 735,11 грн. була зарахована відповідачеві в рахунок погашення заборгованості за спожитий раніше природний газ.

Таким чином, заборгованість відповідача за спожитий в березні - квітні 2012 року природний газ становить 19 826,23 грн.

Разом з тим, як встановлено судом після порушення провадження у справі відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 19 826,23 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

П.6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання крім суми основного боргу позивам заявлено до стягнення з відповідача 1 025,64 грн. - пені та 205,38 грн. - 3% річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Свої зобов"язання за договором позивач виконав поставивши відповідачу природний газ, що стверджується наявним в матеріалах справи обопільно підписаним представниками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу за період березень - квітень 2012 р.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем.

Разом з тим, розглянувши подану позивачем заяву №07-15-3234 від 14.11.2012 р. про припинення провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 826,23 грн. суд дійшов висновку про її задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено після порушення провадження у справі відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 19 826,23грн., що стверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

В силу ж п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 19 826,23 грн., оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем на зазначену суму, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за поставлений природний газ позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 205,38 грн. - 3% річних за період з 08.05 по 10.09.12 р. 2012 р. та 1 025,64 грн. - пені за це й же період.

Розглянувши дані вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П.6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних судом помилок не виявлено, в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в розмірах заявлених позивачем.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3% річних, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 19 826,23 грн. основного боргу по п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Побережненської сільської ради (23256, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Побережне, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 04329949) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 1 025,64 грн. - пені; 205,38 грн. - 3 % річних; 1609,50 грн. - судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 19 826,23 грн. - основного боргу припинити, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 19 листопада 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24

3 - відповідачу вул. Леніна, 1, смт. Побережне, Вінницький район, Вінницька обл., 23256