Рішення

від 13.11.2012 по справі 5009/3598/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/89/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.12 Справа № 5009/3598/12

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5009/3598/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард", с. Новозлатополь Гуляйпільського району Запорізької області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахил", м. Вільнянськ Запорізької області,

про стягнення 544 230,00 грн. заборгованості, 18 339,81 грн. пені, 272 115,00 грн. штрафу, 3 667,96 грн. -3 % річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Семенов М.В. (довіреність б/н від 22.10.2012р.)

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахил" про стягнення 544 230,00 грн. заборгованості, 18 339,81 грн. пені, 272 115,00 грн. штрафу, 3 667,96 грн. -3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами по справі договору поставки сільськогосподарської продукції № 0506/1 від 05.06.2012р. відповідач не виконав свого обов'язку по сплаті за товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 544 230,00 грн. Просить стягнути з відповідача 544 230,00 грн. заборгованості, а також 18 339,81 грн. пені, 272 115,00 грн. штрафу та 3 667,96 грн. -3 % річних за порушення останнім строку оплати поставленого товару.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 24.09.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/89/12 та призначено розгляд справи на 23.10.2012р.

18.10.2012р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повністю визнає позовні вимоги та не заперечує проти прийняття судом рішення про задоволення позову. Також відповідач зазначає, що ТОВ «Тахил»не повернуло в зазначений строк оплату за отриманий від позивача товар у зв'язку з наявністю у підприємства боржників, які не сплатили в свою чергу свою заборгованість на користь відповідача, а також посилається на неправомірне накладення державною виконавчою службою 12.07.2012р. арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Тахил», про що неодноразово повідомлялося позивачу.

18.10.2012р. на адресу суду від відповідача надійшла заява № 110 від 17.10.2012р., в якій останній просить розстрочити виконання рішення суду про стягнення з нього суми боргу в рівних частках строком на вісім місяців починаючи з 25.11.2012р. В обґрунтування вимог заяви відповідач посилається на невисоку платоспроможність підприємства, складне фінансове становище, а також на арешт всіх розрахункових рахунків підприємства.

В судовому засіданні 23.10.2012р. судом була оголошена перерва до 13.11.2012р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 13.11.2012 р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач в судовому засіданні надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 544 230,00 грн. заборгованості, 18 289,70 грн. пені, 272 115,00 грн. штрафу та 3657,94 грн. -3 % річних. В заяві позивач уточнив, що пеня та 3 % річних нараховуються за період з 20.06.2012р. по 09.09.2012р. включно.

Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 13.11.2012р. не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.10.2012р. Витребувані судом документи не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 13.11.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

05.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард" (далі -постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тахил" (далі - покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 0506/1 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується на умовах дійсного договору поставити - передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну в розмірі та в строки, вказані в договорі.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що товаром по дійсному договору є зерно власного виробництва постачальника, а саме: пшениця 2 класу у кількості 300 тонн, за ціною 1800,00 грн. за 1 тонну.

Згідно з п. 1.3. договору орієнтовна ціна договору становить 540000,00 грн., у тому числі ПДВ 9000,00 грн.

У п. 2.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, вказаний в п. 1.2. дійсного договору, на протязі 3-х днів з дати підписання дійсного договору.

Відповідно до п. 2.3. - 2.4. договору поставка товару постачальником здійснюється у день та час погоджений з покупцем. Місце передачі товару -склад постачальника, розташований за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, село Новозлатопіль, вул. Радянська, б. 20.

Згідно із п. 3.5. договору сторони погодились, що передача товару по кількості здійснюється шляхом проходження завантаженого товаром транспортного засобу через ваги постачальника. Кількість товару, що передається вказується у товарно-транспортній накладній та видатковій накладній. Після підписання сторонами видаткової накладної вважається, що сторони погодили кількість товару, що поставляється та будь-які претензії покупця до постачальника пов'язані з кількістю товару в подальшому не приймаються.

Пунктами 3.6. - 3.7. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару. Факт передачі товару посвідчується наступними документами: видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.

Зазначені документи повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін, з обов'язковою вказівкою їх прізвища та посади. До накладної додається довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей на особу, яка має право на отримання товару. Відповідальність за правильність оформлення довіреності несе покупець.

Відповідно до п. 4.1. -4.2. договору за поставлений товар розрахунки здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату вартості поставленого товару до 19 червня 2012 року включно.

Згідно із п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зміни договору допускаються лише за згодою сторін та оформлюються шляхом підписання додаткових угод.

Отже, умови договору є діючими на час розгляду спору судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар всього на суму 544 230,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 01АА 067383, № 01АА 067384, № 01АА 067385, № 01АА 067386, № 01АА 067387 від 05.06.2012р.; № 01АА 067390, № 01 АА067391 від 06.06.2012р. та видатковими накладними, підписаними обома сторонами по справі, а саме:

- № 182 від 05.06.2012р. в кількості 177,130 тонн на суму 318834,00 грн., в тому числі ПДВ -53139,00 грн.;

- № 186 від 06.06.2012р. в кількості 125,220 тонн на суму 225396,00 грн., в тому числі ПДВ -37566,00 грн.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача Гусейновим Джаббаром Абдулгусейном, який згідно довіреності № 2/4 від 05.06.2012р., яка міститься в матеріалах справи, визначений уповноваженою матеріально-відповідальною особою покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей за даним договором.

На час розгляду справи заборгованість відповідача з оплати за поставлений товар за видатковими накладними в розмірі 544 230,00 грн. не погашена. Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 544 230,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну сплату відповідачем за товар, отриманий ним за договором, позивачем на підставі п. 6.4. договору нарахована пеня за період з 20.06.2012р. по 09.09.2012р. (за 82 дні) в розмірі 18 289,70 грн.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку порушення покупцем строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого в строк товару та відшкодовує завдані цим збитки у повному обсязі.

Розрахунок пені судом перевірено та визнано вірним.

Також позивачем за порушення строків оплати вартості отриманого товару був нарахований штраф в розмірі 272 115,00 грн.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати поставленого товару покупець крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі п'ятдесят відсотків від вартості не оплаченого товару за даним договором.

Розрахунок штрафу судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості позивачем також були нараховані 3 % річних за період з 20.06.2012р. по 09.09.2012р. (за 82 дні) в розмірі 3 657,94 грн.

Розрахунок 3 % річних судом перевірено та визнано вірним.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в розмірі 18 289,70 грн., 272 115,00 грн. штрафу та 3 % річних в розмірі 3 657,94 грн. підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п. 7.2 Постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У якості обставин, які утруднюють виконання рішення суду на даний час відповідач посилається на невисоку платоспроможність підприємства, складне фінансове становище, а також на арешт всіх розрахункових рахунків підприємства. На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду постанову державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 12.07.2012р. про арешт коштів та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 36817352 від 09.07.2012р., з якого вбачається, що 06.07.2012р. накладений арешт на рухоме майно відповідача згідно постанови органу державної виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд, оголошуючи перерву в судовому засіданні 23.10.2012р., витребував у сторін в наступне судове засідання документи фінансової звітності, а у відповідача -докази, на підтвердження існування обставин для надання розстрочки виконання рішення суду саме на 8 місяців.

Проте, відповідач в судове засідання 13.11.2012р. не з'явився та не надав суду доказів на підтвердження свого фінансового та майнового стану, зокрема баланс підприємства за останній період, фінансову звітність, відомості про рух коштів на банківських рахунках та інше, не надав відомостей про наявне в нього нерухоме майно, за рахунок якого можливо провести стягнення.

Стосовно посилання відповідача на арешт грошових коштів та рухомого майна, суд вважає необхідним зазначити, що ці обставини не виключають можливості виконання рішення суду. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку. Також проведення стягнення можливо за рахунок наявного у відповідача нерухомого майна.

Пунктом 7.5. вищезазначеної Постанови Вищого господарського суду України передбачено, що якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання

рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно.

Враховуючи те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки, а також не обґрунтував своїх вимог про надання розстрочки саме на вісім місяців, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахил" (вул. Першотравнева, 57, м. Вільнянськ Запорізька область, 70002, код ЄДРПОУ 37021361, р/р № 26006013000382 в Запорізькому відділенні АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" (вул. Радянська, б. 20, с. Новозлатопіль, Гуляйпільський район, Запорізька область, 70210, код ЄДРПОУ 30086349, р/р № 26003128114 в ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" м. Київ, МФО 380805) 544 230,00 грн. (п'ятсот сорок чотири тисячі двісті тридцять грн. 00 коп.) основного боргу, 18 289,70 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 70 коп.) пені, 272 115,00 грн. (двісті сімдесят дві тисячі сто п'ятнадцять грн. 00 коп.) -штрафу, 3 657,94 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят сім грн. 94 коп.) - 3% річних та 16 765,85 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять грн. 85 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахил", м. Вільнянськ Запорізької області, про розстрочку виконання рішення залишити без задоволення.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.11.2012 р.