Рішення

від 14.11.2012 по справі 5015/3887/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.12 Справа№ 5015/3887/12

За позовом : Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрем», м. Львів

Про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та стягнення збитків в розмірі 725463,00 грн.

В судове засідання з'явились:

Від прокуратури : Телюк Г.В. -посв. № 005502 від 24.09.12 р.

Від позивача : Буряк Я.Я. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрем»про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та стягнення збитків в розмірі 727463,00 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

В судових засіданнях представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладення оспорюваного договору внаслідок обману зі сторони відповідача, що підтверджується постановою Залізничного районного суду м.Львова від 06.08.2012 року.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 12.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.10.2009 р. між ТзОВ «Шляхрем»в особі генерального директора Матвіїва Висиля Мироновича, який діяв на підставі Статуту ( Продавець), та Львівська обласна державна адміністрація в особі начальника управління капітального будівництва Богуславського Романа Миколайовича, який діє на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.08.2009 року та Положення (Покупець) , укладено договір купівлі-продажу самовільно збудованого нерухомого майна , предметом якого став викуп для суспільних потреб будівель, розташованих за адресою: м.Львів, вул.. Любінська, 168 «в», а саме гаража позначеного літ. «Б-1», загальною площею 148,6 кв.м., майстерні позначеної літ. «В-2», загальною площею 233,3 кв.м. , майстерні позначеної літ. «Г-1»загальною площею 47,3 кв.м. та гаража позначеного літ. «Д-1»загальною площею 89,7 кв.м. Договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А.

На виконання умов договору купівлі-продажу , на розрахунковий рахунок ТзОВ «Шляхрем»з Державного бюджету України було перераховано кошти в сумі 725463,00 грн.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 06.08.2012 року встановлено, що Матвіїв Василь Миронович, неналежно виконуючи свої обов'язки, не перевірив наявність та достовірність правовстановлюючої документації на об'єкти нерухомого майна, які були предметом купівлі-продажу згідно зазначеного вище договору, чим вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України. Цією ж постановою було звільнено Матвіїва В.М. від кримінальної відповідальності на підставі п. в) ст..1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Під час судового розгляду кримінальної справи № 180-0188 за обвинуваченням директора ТзОВ «Шляхрем» Матвіїва В.М. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, було встановлено, що відповідачем набуто неправомірно право власності на об'єкти нерухомого майна у м.Львові по вул.. Любінській, 168 на підставі підробленого договору купівлі-продажу№7 від 10.04.1998 року, укладеного між ТзОВ «Шляхрем»та ЛШБУ №40 .

З огляду на ті обставини, що право власності ТзОВ «Шляхрем» на об'єкти нерухомого майна набуто неправомірно на підставі підроблених документів, то при укладенні оспорюваного договору навмисно ввів Покупця в оману щодо правомірності набуття ним права власності на об'єкти купівлі-продажу, просить визнати недійсним оспорюваний правочин та відшкодувати завдані злочином збитки в розмірі 725463,00 грн.

Наявність умислу встановлена постановою Залізничного районного суду м.Львова від 06.08.2012 року у справі № 1309/134/12.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Пункт 4 даної статті передбачає, що дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 215 зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Нормами ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно ч.1 ст. 317 ЦК України змістом права власності є право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями статті 317 ЦК України передбачено,що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.2 оспорюваного Договору купівлі-продажу, нерухоме майно, що було предметом купівлі-продажу, належало Продавцю ( ТзОВ «Шляхрем») на підставі Договору №7 купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Львівським шляхо-будівельним управлінням №40 з ТзОВ «Шляхрем» від 10.04.1998 року.

При цьому, постановою Залізничного районного суду від 06.08.2012року про звільнення Матвієва Василя Мироновича від кримінальної відповідальності на підставі п.в) ст.ст.1,6 Закону України «Про амністію у 2011 році»встановлено, що Матвіїв В.М. займаючи посаду генерального директора ТзОВ «Шляхрем», на якого покладено виконання адміністративно - господарських та організаційно - розпорядчих функцій, вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, та зокрема 09.10,2009р. уклав від імені ТзОВ «Шляхрем»з управлінням капітального будівництва Львівської обласної держадміністрації договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна по вул. Люблінській, 168а у м. Львові, не перевіривши наявність і достовірність правовстановлюючих документів на ці об'єкти. Висновком комісійної судово-почеркознавчої експертизи №185 від 20.04.2011 р. встановлено підроблення договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі вказаних об'єктів нерухомості, внаслідок чого з Державного бюджету України на рахунок ТзОВ «Шляхрем»було безпідставно перераховано кошти у сумі 725463 грн.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства.

В обґрунтування своїх позовних вимог по визнанню недійсним оспорюваного договору та відшкодування збитків, прокурор зазначає, що на момент укладення спірного договору ТзОВ «Шляхрем»неправомірно зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, що були предметом купівлі-продажу , на підставі підроблених договорів, а відтак, під час їх відчуження Покупця ( Львівську обласну державну адміністрацію) було введено в оману щодо наявності у Продавця ( ТзОВ «Шляхрем») права власності на спірні об'єкти.

Відповідно до ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №29 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину . На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Наявність умислу встановлено Залізничним районним судом м.Львова та викладено у постанові від 06.08.2012 року у справі № 21309/134/12.

Таким чином, як встановлено судом, зазначений договір був укладений в результаті (ведення в оману) підробки документів, які підтверджували право власності Продавця на об'єкти нерухомого майна, про що зазначено у висновку судової експертизи. Зазначені документи покладено сторонами в основу договору.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2009 року , на виконання Договору купівлі-продажу Покупцем було сплачено на рахунок ТзОВ «Шляхрем»725463,00 грн. вартості об'єктів нерухомого майна, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

У зв'язку з вищенаведеним, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 230 ЦК України, 6,7,12,32-35,43, 44,49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.10.2009 року, укладений між ТзОВ «Шляхрем»та Львівською обласною державною адміністрацією, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1265, на підставі якого відчужено ряд будівель, розташованих за адресою: м.Львів, вул.. Любінська, 168 «в», а саме гаража позначеного літ. «Б-1», загальною площею 148,6 кв.м., майстерні позначеної літ. «В-2», загальною площею 233,3 кв.м. , майстерні позначеної літ. «Г-1»загальною площею 47,3 кв.м. та гаража позначеного літ. «Д-1»загальною площею 89,7 кв.м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрем»(79000, м. Львів, вул.Любінська, 168, код ЄДРПОУ 20786712) на користь Львівської обласної державної адміністрації ( 79000, м.Львів, вул.. Винниченка, 18 , код ЄДРПОУ 00022562) -725 463,00 грн. збитків.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхрем»(79000, м. Львів, вул.Любінська, 168, код ЄДРПОУ 20786712) в доход державного бюджету України (п/р 31210206700006 в ГУДК у Львівській області, МФО825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 220030001) -15 582,26 грн. - судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.11.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.