Рішення

від 19.11.2012 по справі 19/067-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р. Справа № 19/067-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новтні технології»,

м. Київ;

до Приватного підприємства «Артифекс», м. Бровари Київської області;

про стягнення 14232,95 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Коноваленко О.А. (довіреність № 149/1 від 11.04.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новтні технології»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Артифекс»(далі -відповідач) про стягнення 14232,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товарів № 00527/Д-0101 від 03.05.2012 р. у повному обсязі товар не поставив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13918,84 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані проценти за користування чужими коштами в розмірі 304,47 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення термінів поставки товару в сумі 9,64 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2012 р. порушено провадження у справі № 19/067-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2012 р.

Ухвалами від 22.10.2012 р. та від 07.11.2012 р. розгляд справи відкладався.

Присутнім у судових засіданнях 22.10.2012 р., 07.11.2012 р., 19.11.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвал суду 26.09.2012 р., від 22.10.2012 р. та від 07.11.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 р. між позивачем (за договором -покупець) та відповідачем (за договором -постачальник) був укладений Договір поставки товарів № 00527/Д-0101, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2., 1.3., 3.1. якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцеві товари згідно узгодженій сторонами Специфікації (Додаток № 1 до договору), що складає невід'ємну частину цього договору, а також здійснювати післягарантійне обслуговування меблів, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати зазначений вище товар та роботи згідно з умовами даного договору. Поставка товару буде виконуватись на підставі замовлення. Зразок замовлення вказаний у Додатку № 2 до даного договору. У замовленні зазначається найменування, артикул, кількість і вартість товару, строк і адреса поставки, терміни і умови оплати, тощо. Замовлення є невід'ємною частиною договору. Замовлення вважається прийнятим після підписання його обома сторонами. Асортимент та кількість товару визначається окремо у кожному замовленні, з переліку, зазначеного у Специфікації (Додаток № 1).

У відповідності з умовами договору, сторонами були підписані Додаток № 1 -Специфікація до Договору поставки № 00527/Д-0101 від 03.05.2012 р. та Додаток № 2 -Зразок замовлення до Договору № 00527/Д-0101 від 03.05.2012 р.

15.05.2012 р. відповідно до договору сторони підписали Замовлення № 1, згідно якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар загальною вартістю 36217,85 грн.

Згідно пп. 5.1.1. договору, позивач сплачує відповідачу аванс у розмірі 70% від загальної вартості кожного окремого замовлення з ПДВ, протягом 14 календарних днів з дня отримання рахунку фактури від відповідача.

23.05.2012 р. позивач перерахував на рахунок відповідача аванс (попередню оплату) у розмірі 25352,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1208 від 23.05.2012 р.

Відповідно до пп. 5.1.2. договору, оплата 30% від загальної вартості кожного окремого замовлення з ПДВ, здійснюється позивачем протягом 14 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін документів, що підтверджують факт прийомки товару (акти, видаткові накладні).

Пунктом 6.11. договору визначено, що строк поставки товару становить 14 календарних днів з дати замовлення, підписаного сторонами. Допускається дострокова поставка в межах 10 календарних днів з дати замовлення, підписаного сторонами (п. 6.12 договору). Доставка товару здійснюється постачальником в офіс покупця - м. Київ, вул. Старокиївська, 10г (п. 6.13 договору).

Таким чином, враховуючи те, що Замовлення № 1 було підписане 15.05.2012 р., тому поставка товару мала відбутись не пізніше 28.05.2012 р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ствердженням позивача, відповідач 25.06.2012 р. поставив лише частину товару на загальну суму 11434,056 грн. Проте, в порушення умов договору відповідач не надав позивачу товаросупроводжувальні документи, зокрема, видаткову накладну, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливості прийняти поставлений товар та поставити його на бухгалтерський облік.

05.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 856-Д, який був отриманий безпосередньо директором ПП «Артифекс», про що міститься відмітка на вказаному листі, та в якому позивач вимагав повернення оплати за непоставлений товар у найкоротший строк. Вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, беручи до уваги наведені вище норми чинного законодавства, а також те, що відповідач частково оплачений позивачем товар повністю не поставив, залишок суми отриманої попередньої оплати за позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача сплачених за договором 13918,84 грн. попередньої оплати, з підстав ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 9,64 грн., нарахованого на підставі п. 8.4. договору, за прострочення термінів поставки товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що в разі прострочення термінів поставки товару/виконання робіт, обумовлених даним договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування штрафу та враховуючи, що загальна вартість товару згідно з Замовленням № 1 від 15.05.2012 р. становить 36217,85 грн., отже відповідно вартість недопоставленого товару становить 24783,79 грн. (36217,85 -11434,06 (вартість фактично поставленого товару) = 24783,79). Таким чином, позивачем правомірно нарахуваний штраф за прострочення термінів поставки товару в сумі 9,64 грн., виходячи з суми 24783,79 грн. (24783,79 х 7,5% (облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 9,64).

За таких обставин, позовні вимоги в часині стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у загальній сумі 304,47 грн., нараховані за період з 29.05.2012 р. по 10.09.2012 р. на підставі ст.ст. 693, 536 Цивільного кодексу України.

Приписами статей 693, 536 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, та задовольняє їх у загальній суму 304,47 грн. за розрахунком позивача, доданим до справи.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги майнового характеру в загальному розмірі 14232,95 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі - 1609,50 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення № 1972 від 10.09.2012 р. вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1653,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/20114, питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення № 1972 від 10.09.2012 р. підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 43,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Артифекс»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, кв. 26; код ЄДРПОУ 34837939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новтні технології»(04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, БЦ «Вектор», корпус В, а/я 51; код ЄДРПОУ 30753866) 13918 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 84 коп. -боргу, 9 (дев'ять) грн. 64 коп. -штрафу, 304 (триста чотири) грн. 47 коп. -процентів, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути на підставі рішення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські новтні технології»(04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, БЦ «Вектор», корпус В, а/я 51; код ЄДРПОУ 30753866) 43 (сорок три) грн. 50 коп. -судового збору, перерахованого на підставі платіжного доручення № 1972 від 10.09.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін