Рішення

від 08.11.2012 по справі 5011-9/12221-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/12221-2012 08.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана

компанія «Максимум»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС»

Про стягнення 2 306, 56 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Ліпська О. В. (дов. б/н від 14.05.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія «Максимум»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 2306,56 грн., з яких 1 898, 88 грн. основної заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки №ПЯ-0000058 від 09.02.2012 року, 288, грн.. трьох відсотків річних, 118, 74 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №ПЯ-0000058 від 09.02.2012 року в частині оплати за поставлений товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/12221-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.11.2012 року, в зв'язку з неявкою представників сторін; неподанням витребуваних судом документів.

В судове засідання 08.11.2012 року відповідач не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який отримано відповідачем 05.11.2012р.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 23.10.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, в усних поясненнях підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.02.012 року позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено Договір поставки № ПЯ-0000058 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, згідно заявок -замовлень покупця, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2. договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 2.1. договору асортимент, кількість та строк поставки визначається заявкою -замовленням покупця, яка узгоджується з постачальником і відповідає накладним. На підтвердження отримання замовлення постачальник виписує накладну на товар для покупця.

Загальна вартість товару за договором визначається сумою всіх заявок покупця, специфікаціями (прайс-листами) до договору та відповідає загальній сумі всіх накладних (п.4.1. договору).

Розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше 21 (двадцяти одного) днів з моменту поставки товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу постачальника (п.5.1. договору).

За користування чужими грошовими коштами, яке може відбуватися в зв'язку з простроченням оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити 40 % річних (0, 1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення (п. 5.4. договору).

При порушенні строків оплати за поставлений товар, покупець, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання (п. 8.2. договору).

До вимог із захисту порушеного права, яке передбачено або виникло за договором, у тому числі і по пені, встановлюється позовна давність в три роки. Щодо нарахування пені, згідно п. 8.2. договору за прострочення оплати товару, яке відбувалось довше ніж шість місяців, воно здійснюється за весь час фактичного прострочення, тобто більше ніж шість місяців (п. 13.2. договору).

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 3 349, 87 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, наявними в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 1 450, 99 грн., станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1 898, 88 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вирішив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія «Максимум», підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № ПЯ-0000058 від 09.02.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 3349,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, оригінали яких надано суду для огляду в судовому засіданні.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте , відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, оплатив поставлений товар лише частково на суму 1450,99 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на момент подання позовної заяви та розгляду судом справи, заборгованість відповідача за договором складає 1898,88 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 540, 99 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1898,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 288, 94 грн. річних за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з простроченням оплати за товар відповідно до п. 5.4 договору та пеню в розмірі 118, 74 грн. відповідно до п. 8.2. договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Пунктами 5.4., 8.2. договору передбачено нарахування 40 % річних процентів за користування чужими грошовими коштами та нарахування пені за прострочення платежу. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 288, 94 грн. річних за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з простроченням оплати за товар, відповідно до п. 5.4 договору та пені в розмірі 118, 74 грн. відповідно до п. 8.2. договору, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 8.2. договору та розрахунок суми річних згідно п. 5.4. договору, при перевірці яких судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказані розрахунки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія «Максимум»підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС»(02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 8-Б; код ЄДРПОУ 19485721; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія «Максимум»(35301, Рівненська область, Рівненський район, село Шпанів, вул. Заводська, буд. 1; код ЄДРПОУ 35849369) 1898 (одну тисячу вісімсот дев`яносто вісім) грн. 99 коп. основної заборгованості, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 94 коп. річних за користування чужими грошовими коштами, 118 (сто вісімнадцять) грн. 74 коп. пені, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко