Рішення

від 13.11.2012 по справі 21/103-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р. Справа № 21/103-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс», Київська обл., м. Буча

про стягнення 676 167,29 гривень

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б. (довіреність №119/10 від 26.12.2011р.)

від відповідача: Калюжна К.П. (довіреність №269 від 07.09.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

17.08.2012р. Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»(далі-ПКПП «Теплокомунсервіс»/відповідач) про стягнення 676 167,29 грн., з яких: 585 000,00 грн. заборгованості за договором №06/10-2412 ТЕ-17 від 20.12.2010р., 56 476,43 грн. пені, 30 557,39 грн. 3% річних та 4 133,47 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до пояснень відповідача, останній позов визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012р. порушено провадження у справі №21/103-12 та призначено справу до розгляду на 10.09.2012р.

В судових засіданнях 10.09.2012р. та 29.10.2012р. оголошувалась перерва до 01.10.2012р. та 05.11.2012р. відповідно.

Ухвалами господарського суду Київської області від 01.10.2012р. та 05.11.2012р. розгляд даної справи відкладався на 29.10.2012р. та 12.11.2012р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

20.12.2010р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та ПКПП «Теплокомунсервіс»(далі-покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2412 ТЕ-17 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 від 20.12.2010р. до Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом січня-вересня 2011 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 3 928 581,94 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2011р. на суму 1 077 199,28 грн.,

- від 28.02.2011р. на суму 1 134 047,38 грн.,

- від 31.03.2011р. на суму 1 111 830,25 грн.,

- від 30.04.2011р. на суму 441 151,96 грн.,

- від 31.05.2011р. на суму 51 554,99 грн.,

- від 30.06.2011р. на суму 43 441,88 грн.,

- від 31.08.2011р. на суму 2 090,80 грн.,

- від 31.08.2011р. на суму 26 403,95 грн.,

- від 30.09.2011р. на суму 40 861,45 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 3 343 581,94 грн., внаслідок чого, як зазначає позивач, за ним утворилось 585 000,00 грн. заборгованості.

Наявність 585 000,00 грн. заборгованості за Договором визнається також і відповідачем у повному обсязі.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 585 000,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за квітень-вересень 2011 року згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1.1, 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, в процесі розгляду даної справи представником відповідача була надана суду копія платіжного доручення №4019 від 09.11.2012р. зі змісту якої слідує, що відповідачем за Договором додатково було сплачено 9 071,52 грн.

Проте, зазначена сума коштів не була врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості відповідача за Договором у даній справі.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, а також враховуючий той факт, що фактичний розмір заборгованості відповідача за Договором, який підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, становить 575 928,48 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 585 000,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за квітень-вересень 2011 року згідно Договору підлягає частковому задоволенню у розмірі 575 928,48 грн.

Водночас, пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду наведеного, а також враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 585 000,00грн. заборгованості за Договором, у той час, як після порушення провадження у даній справі відповідачем за Договором було додаткового сплачено 9 071,52 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з останнього 9 071,52 грн. заборгованості за Договором в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті заборгованості за Договором у зв'язку з укладанням 07.11.2012р. договору про організацію взаєморозрахунків №229/517-ГУ, яким передбачена організація проведення взаєморозрахунку, зокрема, між сторонами за Договором, судом не приймаються, оскільки ані умовами вищезазначеного договору про організацію взаєморозрахунків, ані будь-якими іншими угодами строки та порядок проведення розрахунків за Договором, передбачені п. 4.1 Договору, не змінювався.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду України від 01.12.2010р. у справі №21/165-10.

До того ж, постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517, на виконання умов якої 07.11.2012р. було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №229/517-ГУ, визначає лише механізм перерахування у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 56 476,43 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 17.02.2012р. по 12.07.2012р. на 785 000,00 грн. заборгованості,

з 13.07.2012р. по 15.07.2012р. на 685 000,00 грн. заборгованості,

з 16.07.2012р. по 16.08.2012р. на 585 000,00 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 56 182,72 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 56 476,43 грн. пені є частково обґрунтованою у розмірі 56 182,72 грн.

Водночас, в судовому засіданні 26.10.2012р. представником відповідача була подана заява про зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення на 50% в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки виникнення заборгованості за Договором зумовлено скрутним фінансовим становищем, яке викликане значною заборгованістю споживачів відповідача (установ, організацій, що фінансуються з державного бюджету, а також інших суб'єктів господарювання) з оплати послуг з теплопостачання, що підтверджується довідкою №270 від 07.09.2012р. за підписом директора та заступника головного бухгалтера КПП «Теплокомунсервіс», відповідно до якої загальна сума заборгованості споживачів перед відповідачем за теплопостачання станом на 01.09.2012р. становить 4 850 604,69 грн.

Крім того, на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано суду розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачанням, наданих населенню по містам Буча та Ірпінь, відповідно до яких залишок заборгованості за 1 півріччя 2012 року становить 1 801 325,00 грн. та 1 794 139,00 грн. відповідно. Зазначені довідки підписані директором та головним бухгалтером КПП «Теплокомунсервіс»і скріплені відбитком печатки Товариства.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, а також беручи до уваги той факт, що основним споживачем теплової енергії (газу), що була поставлена відповідачу для опалення, гарячого постачання та інших господарських та технологічних потреб, є населення, яке не здійснювало своєчасних розрахунків за теплопостачання, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви відповідача та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача (56 182,72 грн.) на 50% до 28 091,36 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №07/138-38.1, від 16.01.2011р. у справі №12/64, від 08.02.2012р. у справі №8/033-11.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 30 557,39 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 21.04.2011р. по 21.04.2011р. на 904 500,00 грн. заборгованості,

з 22.04.2011р. по 03.05.2011р. на 854 500,00 грн. заборгованості,

з 04.05.2011р. по 16.05.2011р. на 640 000,00 грн. заборгованості,

з 17.05.2011р. по 20.05.2011р. на 621 750,00 грн. заборгованості,

з 21.05.2011р. по 25.05.2011р. на 1 062 901,96 грн. заборгованості,

з 26.05.2011р. по 07.06.2011р. на 867 801,96 грн. заборгованості,

з 08.06.2011р. по 15.06.2011р. на 773 445,01 грн. заборгованості,

з 16.06.2011р. по 20.06.2011р. на 754 445,01 грн. заборгованості,

з 21.06.2011р. по 22.06.2011р. на 806 000,00 грн. заборгованості,

з 23.06.2011р. по 03.07.2011р. на 756 000,00грн. заборгованості,

з 04.07.2011р. по 20.07.2011р. на 736 000,00 грн. заборгованості,

з 21.07.2011р. по 19.09.2011р. на 779 441,88 грн. заборгованості,

з 20.09.2011р. по 20.09.2011р. на 779 097,14 грн. заборгованості,

з 21.09.2011р. по 26.09.2011р. на 807 591,89 грн. заборгованості,

з 27.09.2011р. по 20.10.2011р. на 754 091,89 грн. заборгованості,

з 21.10.2011р. по 12.01.2012р. на 794 953,34 грн. заборгованості,

з 13.01.2012р. по 12.07.2012р. на 785 000,00 грн. заборгованості,

з 13.07.2012р. по 15.07.2012р. на 685 000,00 грн. заборгованості,

з 16.07.2012р. по 16.08.2012р. на 585 000,00 грн. заборгованості;

- 4 133,47 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 04.05.2011р. по 16.05.2011р. на 640 000,00 грн. заборгованості,

з 08.06.2011р. по 15.06.2011р. на 773 445,01 грн. заборгованості,

з 04.07.2011р. по 20.07.2011р. на 736 000,00 грн. заборгованості,

з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. на 779 441,88 грн. заборгованості,

з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. на 725 597,14 грн. заборгованості,

з 01.10.2011р. по 20.10.2011р. на 754 091,89 грн. заборгованості,

з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. на 794 953,34 грн. заборгованості,

з 13.01.2012р. по 30.04.2012р. на 785 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 30 570,84 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 30 557,39 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, враховуючи строки та порядок проведення розрахунків між сторонами, передбачений п. 4.1 Договором, здійсненні відповідачем часткові проплати за Договором, а також період інфляційних втрат, заявлений позивачем, суд здійснював обрахунок останніх за наступні періоди:

з 04.05.2011р. по 16.05.2011р. на 640 000,00 грн. заборгованості,

з 08.06.2011р. по 15.06.2011р. на 773 445,01 грн. заборгованості,

з 04.07.2011р. по 20.07.2011р. на 736 000,00 грн. заборгованості,

з 01.08.2011р. по 19.09.2011р. на 779 441,88 грн. заборгованості,

з 20.09.2011р. по 20.09.2011р. на 779 097,14 грн. заборгованості,

з 21.09.2011р. по 26.09.2011р. на 807 591,89 грн. заборгованості,

з 27.09.2011р. по 20.10.2011р. на 754 091,89 грн. заборгованості,

з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. на 794 953,34 грн. заборгованості,

з 13.01.2012р. по 30.04.2012р. на 785 000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 16 093,64 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 133,47 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні 10.09.2012р. представником відповідача була подана заява про розстрочку виконання даного рішення строком на 12 місяців у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Позивач проти зазначеного клопотання заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначена заява відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктами 7.2, 7.1.2, 7.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, доказів, що підтверджують факт існування обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення у даній справі, як-то: довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки відповідача, про відсутність в останнього грошових коштів необхідних для виконання рішення, докази існування дебіторської заборгованості та звернення з даного приводу до суду, суду не надано.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено факту відсутності в нього можливості виконати рішення у встановлений строк, суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочку виконання даного рішення є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 551, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»(08292, Київська обл., м. Буча, вул. Пушкінська, 59Б, оф. 127, ідентифікаційний код 19408548) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 575 928 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 48 коп. заборгованості, 28 091 (двадцять вісім тисяч дев'яносто одну) грн. 36 коп. пені, 30 557 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 39 коп. 3% річних, 4 133 (чотири тисячі сто тридцять три) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 13 517 (тринадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 48 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»9 071,52 грн. заборгованості припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.11.2012р.

Суддя В.А. Ярема