Рішення від 01.11.2012 по справі 5011-9/11423-2012

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11423-2012 01.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»

до Фізичної особи-підприємця Хільського Максима Олександровича;

про стягнення 31671,81 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Фінагіна В.Б. (дов. б/н від 01.08.2012 року)

Від відповідача Чепусов Ю.А. (дов. б/н від 05.06.2012 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2012 року оголошено повний текст рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(далі по тексту позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хільського М.О.(далі по тексту - відповідач) про стягнення 31671,81 грн. заборгованості по договору оперативного лізингу (оренди) № 758 від 11.08.09 року, з яких 26680,00 грн. основної заборгованості 2671,81 грн. пені по договору та 2294,57 грн. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/11423-2012, розгляд справи призначено на 16.10.2012року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 16.10.2012 року оголошено перерву до 01.11.2012 року та продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України на п`ятнадцять днів за клопотанням відповідача для надання йому можливості підготовки відзиву у справі.

У судове засідання 01.11.2012 року сторони з`явились. Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, які обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті лізингових платежів внаслідок чого виникла заборгованість за прострочення внесення лізингових платежів по договору оперативного лізингу (оренди) № 758 іфд 11.08.09 року за користування автомобілями FAW CA 3252.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, подав заяву про застосування судом строку позовної давності.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2009 р. між ТОВ «АІС-Лізинг»(позивач) та ФОП Хільським М.О. (відповідач) був укладений договір оперативного лізингу (оренди) № 758, відповідно до якого Відповідачеві було передано в оперативний лізинг 2 автомобілі FAW CA 3252.

За умовами зазначеного договору, зокрема п. 1.1, предметом договору є надання Лізингодавцем (позивач) в користування Лізингоодержувачу (відповідач) предмета лізингу (майна) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови оплати останнім періодичних лізингових платежів.

Позивач стверджує, що ним умови договору виконані належним чином, а саме передано Лізингоодержувачу визначене договором майно 11.08.2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі майна, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємства.

Додатком № 1 до договору № 758, який підписано сторонами, визначено наступний графік сплати лізингових платежів: до 17.08.09р. - 13340,00 грн. (з ПДВ), до 17.09.09 року - 13340,00 грн. (з ПДВ), до 17.10.09р . - 13340,00 грн. (з ПДВ).

Проте відповідач своїх зобов`язань по сплаті лізингових платежів належним чином не виконав, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по сплаті двох останніх лізингових платежів, яка складає 26680,00 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, за твердженням позивача предмет лізингу -два автомобілі було вилучено з лізингу 11.11.09 року в день закінчення дії договору, про що позивачем в односторонньому порядку складено акт примусового вилучення (повернення) автомобілів з лізингу.

Виходячи з наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по лізингових платежах у суму 26680,00 грн., пеню на підставі п. 11.2.1 договору за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а також 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підстав норм ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що предмет лізингу - 2 автомобілі FAW CA 3252 мали приховані дефекти, в зв`язку з чим предмет лізингу було повернуто відповідачем позивачеві 02.09.09 року. Акт примусового вилучення від 11.11.09року не містить підпису відповідача, а отже є неналежним доказом. Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування судом строків позовної давності.

Судом встановлено, що згідно з положенням статуту ТОВ «Сантехнік ЛТД і К»генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, видавати доручення, відкривати в установах банків розрахункових та інші рахунки, укладати угоди та інші юридичні акти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами спору договір № 758 є підставою для виникнення між ними взаємних зобов`язань, що виникають на підставі укладеного договору відповідно до норм ст.. 11 ЦК України.

Відповідно до ст.. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

На виконання умов договору лізингу № 758 позивач передав відповідачеві у лізинг, визначене договором майно, а саме 2 автомобілі FAW CA 3252, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 11.08.2009 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємства. Відповідно до вказаного акту встановлено, що Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв майно у справному, комплектному (належному до використання) технічному стані, що відповідає умовам оперативного лізингу. Вказаним спростовується твердження відповідача про те, що автомобілі мали приховані дефекти, оскільки матеріали справи не містять ніяких доказів виявлення таких дефектів в процесі експлуатації автомобіля відповідачем, крім зазначеного у відзиві твердження відповідача.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору № 758 встановлено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах згідно з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1).

Додатком № 1 до договору № 758, який підписано сторонами, визначено наступний графік сплати лізингових платежів: до 17.08.09р. - 13340,00 грн. (з ПДВ), до 17.09.09 року - 13340,00 грн. (з ПДВ), до 17.10.09р . - 13340,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Проте, як встановлено судом відповідач свої зобов`язання по оплаті лізингових платежів відповідно до графіку не виконав, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по лізинговим платежам за 17.09.09 року та 17.10.09 року у загальному розмірі 26680,00 грн., яка відповідачем станом на день розгляду справи не погашена.

Доказів протилежного відповідач не надав. Посилання відповідача на те, що автомобіль було повернуто Лізингодавцеві 02.09.09 року не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а отже, є недоведеними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів є документально підтвердженою, строк виконання зобов`язання є таким, що настав, а отже, позовні вимоги в частині стягнення боргу по сплаті лізингових платежів у розмірі 26680,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань відповідачем по сплаті лізингових платежів на підстав п. 11.2.1 договору. До наданого позивачем розрахунку пеня нараховується на період з 18.09.09 року по 17.03.2010 року (на шість місяців) по першому лізинговому платежу на суму 13340,00 грн. та за період з 18.10.09 року по 16.04.2010 року (на шість місяців ) по другому лізинговому платежу на суму 13340,00 грн.

Відповідач у поданій до суду письмовій заяві просив застосовувати при вирішенні спору положення щодо строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 258 ЦК України Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, позивач у даній справі повинен був звернутися з вимогами про стягнення пені за період з 18.09.09 року по 16.04.2010 року протягом одного року. Разом з тим, позовна заява ТОВ «АІС-Лізинг»подана до суду 20.08.2012 року, тобто з пропуском встановленого спеціального річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, в зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності щодо даної вимоги.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2294,57 грн. за період з 18.09.09 року по 17.08.2012 року, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню відповідно до норм ст. 625 ЦК України, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, контррозрахунку якого відповідачем не надано, суд приходить до висновку про його правильність та обгрунтованість.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основного боргу та 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хільського Максима Олександровича (03134, м. Киъв, вул. Симиренка, 13, кв. 60, ідентифікаційний номер 2868607970, паспорт МЕ 872790, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277) 26680 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2294,57 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 57 коп. 3% річних, 1512,23 (одну тисячу п`ятсот дванадцять) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 08.11.2012 р.

Суддя Г.П. Бондаренко