Рішення

від 13.11.2012 по справі 5011-5/12600-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12600-2012 13.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг"

про стягнення 80 795, 30 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Турська М.В. за довіреністю б/н від 01.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта-Інвест" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 80 795, 30 грн., в тому числі: 73 474, 20 грн. основного боргу, 5 741, 05 грн. пені, 1 580, 05 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг позивач надав відповідачу послуги, за які останній не розрахувався, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/12600-2012 та призначено її до розгляду на 02.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 23.10.2012 р.

19.10.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 13.11.2012 р.

31.10.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що станом на 19.09.2012 р. юридичною адресою відповідача була: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, 5-а, у зв'язку з чим, зважаючи на подання даного позову до суду 14.09.2012 р., не дивлячись на зміну місцезнаходження відповідача, справа підсудна господарському суду міста Києва.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 13.11.2012 р. судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі (17.09.2012 р.) відповідачем 19.09.2012 р. було змінено адресу свого місцезнаходження на наступну: м. Полтава, проспект Першотравневий, 13-а, що підтверджується Довідкою є ЄДРЮОФОП серії АБ № 079508 від 26.10.2012 р.

Згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Водночас, до 19.09.2012 р. місцезнаходження відповідача визначалось за адресою: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, 5-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

На підставі зазначеного, суд не вбачає підстав для передачі справи до господарського суду Полтавської області та розглядає спір по суті.

У судовому засіданні 13.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011 р. між позивачем (рекламіст) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 1805/1, відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає і оплачує, а рекламіст приймає на себе зобов'язання організувати рекламну кампанію замовника або клієнта замовника у формі розміщення аудіоролика в рекламних блоках на радіостанції з позивними "Ретро ФМ" на частотному каналі 92, 4 ФМ, радіостанції "Радіо Динамо" на частотному каналі 106, 0 ФМ, радіостанції "Радіо Алла" на частотному каналі 99, 4 ФМ, радіостанції з позивними "Наше Радіо" на частотному каналі 107, 9 ФМ, радіостанції з позивними "Радіо Енерджі" на частотному каналі 104, 6 ФМ у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Період та загальний час рекламної кампанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів зазначаються в додатках до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Графік виходу реклами обумовлюється додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.2., п. 2.3.).

Відповідно до п. 5.1. Договору вартість послуг, що надаються рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається додатками до даного Договору, що являються його невід'ємними частинами.

Замовник оплачує вартість послуг, що надаються йому рекламістом відповідно до умов цього Договору, шляхом переказу на поточний рахунок рекламіста, протягом 5 днів після підписання акту здачі-прийняття наданих послуг і отримання рахунку-фактури (п. 5.2.).

Відповідно до п. 6.1. Договору надання послуг за договором підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг, які підписуються повноважними представниками сторін не пізніше десяти робочих днів з моменту закінчення кожного місяця, в якому відбувалось проведення рекламної кампанії згідно додатків до договору (медіа-планів). Якщо замовник буде мати зауваження або заперечення відносно обсягу або якості наданих послуг, він зобов'язаний письмово повідомити про це рекламіста в письмовій формі протягом семи робочих днів з моменту отримання для підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 11.1. Договору він набуває чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 31.12.2011 р. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли до або в момент припинення терміну дії договору.

Сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору "Медіа-план рекламної кампанії" на строк з 20.06.2011 р. по 08.07.2011 р. та Додаток № 2 Договору "Медіа-план рекламної кампанії" на строк з 04.07.2011 р. по 21.07.2011 р.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу відповідні послуги, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001114 від 08.07.2011 р. на суму 40 353, 50 грн. та № ОУ-0001168 від 21.07.2011 р. на суму 20 876, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, замовник оплачує вартість послуг, що надаються йому рекламістом відповідно до умов цього Договору, шляхом переказу на поточний рахунок рекламіста, протягом 5 днів після підписання акту здачі-прийняття наданих послуг і отримання рахунку-фактури (п. 5.2.).

Таким чином, вартість наданих послуг за Актом № ОУ-0001114 від 08.07.2011 р. в сумі 40 353, 50 грн. мала бути оплачена до 13.07.2011 р., а вартість послуг за Актом № ОУ-0001168 від 21.07.2011 р. в сумі 20 876, 00 грн. до 26.07.2011 р.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 8.3. Договору його сторони передбачили, що у випадку затримки платежів у термін, обумовлений цим договором, замовник виплачує рекламісту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3 783, 63 грн. за період в 184 днів на суму боргу 48 423, 00 грн. та у розмірі 1 957, 43 грн. за період в 184 дні на суму боргу 25 051, 20 грн., всього 5 741, 05 грн., розрахунок якої є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 1 580, 05 грн. за період в 397 днів на суму боргу 48 423, 00 грн. та у розмірі 790, 66 грн. за період в 384 дні на суму боргу 25 051, 20 грн., розрахунок яких є вірним.

Однак, в позовних вимогах позивачем заявлено до стягнення лише 1 580, 05 грн. 3 % річних, у зв'язку з чим, враховуючи те, що позивачем не заявлялось клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, суд задовольняє позов у визначеній позивачем редакції позовних вимог.

При цьому, суд роз'яснює, що сума 3 % річних в розмірі 790, 66 грн. може бути предметом окремого судового спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг" (36011, місто Полтава, Октябрський район, проспект Першотравневий, будинок 13-А, код ЄДРПОУ 31518263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта-Інвест" (01054, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24, поверх 8, код ЄДРПОУ 33886393) 73 474 (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 20 коп. основного боргу, 5 741 (п'ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 05 коп. пені, 1 580 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят) грн. 05 коп. 3% річних та 1 615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака