Рішення

від 15.11.2012 по справі 5026/1649/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Справа № 18/5026/1649/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Фербей О.В. -представник за довіреністю,

від відповідача -Сирота М.С. -директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД",

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 172",

м. Черкаси

про стягнення 48 909 грн. 15 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 172" про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 328 від 01 січня 2011 року в розмірі 52 111 грн. 67 коп., в тому числі: 43 426 грн. 39 коп. основний борг та 8 685 грн. 28 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 листопада 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13 листопада 2012 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 листопада 2012 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15 листопада 2012 року на 10 год. 40 хв.

13 листопада 2012 року позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 40 223 грн. 87 коп. основного боргу, всі інші позовні вимоги залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог узгоджується з приписами ст. 22 ГПК України, в зв'язку з чим, судом розглядається позов спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" з урахуванням зазначеної вище заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням зменшеного їх розміру) підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача відзиву на позов суду не надав, борг в розмірі 40 223 грн. 87 коп. визнав.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 листопада 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1649/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 січня 2011 року між спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека № 172" (покупець) було укладено договір поставки за №328.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 46 164 грн. 76 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №12108908 від 11 липня 2012 року на суму 8 402 грн. 52 коп.;

- №12110663 від 13 липня 2012 року на суму 3 755 грн. 76 коп.;

- №12110664 від 13 липня 2012 року на суму 5 997 грн. 89 коп.;

- №12112349 від 17 липня 2012 року на суму 1 721 грн. 29 коп.;

- №12112350 від 17 липня 2012 року на суму 1 609 грн. 14 коп.;

- №12112351 від 17 липня 2012 року на суму 108 грн. 00 коп.;

- №12115193 від 20 липня 2012 року на суму 1 046 грн. 64 коп.;

- №12115194 від 20 липня 2012 року на суму 3 119 грн. 28 коп.;

- №12117901 від 25 липня 2012 року на суму 3 741 грн. 70 коп.;

- №12117902 від 25 липня 2012 року на суму 11 516 грн. 80 коп.;

- №12117903 від 25 липня 2012 року на суму 52 грн. 01 коп.;

- №12120287 від 30 липня 2012 року на суму 1 922 грн. 40 коп.;

- №12120288 від 30 липня 2012 року на суму 2 078 грн. 68 коп.;

- №12121344 від 31 липня 2012 року на суму 492 грн. 36 коп.;

- №12121345 від 31 липня 2012 року на суму 600 грн. 29 коп. (а.с. 15- 41).

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреністю №98 від 01 липня 2012 року особи та відтиском печатки у вищенаведених видаткових накладних.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши 5 940 грн. 89 коп..

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 40 223 грн. 87 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 328 від 01 січня 2011 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 6.1. договору поставки оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем самостійно при поданні замовлення на поставку.

Відповідно до п. 6.2. договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку -фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.

З урахуванням п. 6.2. договору поставки позивачем у видаткових накладних було вказано дату оплати товару з відстроченням платежу 30 днів від дати доставки товару.

Оскільки, останні поставки товару відбулися 31 липня 2012 року, дата оплати, яких вказана позивачем -30 серпня 2012 року, то з урахуванням умов договору строк оплати поставленого товару на день звернення позивачем до суду настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 40 223 грн. 87 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 10.4. договору поставки визначено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Позивачем на підставі п. 10.4. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 385 грн. 28 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, що становить 20% від простроченої суми оплати станом на момент звернення позивача до суду.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проте, сторони в договорі визначили розмір відсотків не як річних, а тому суд дійшов висновку, що визначені п. 10.4. проценти, як плата за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме штрафу, згідно статті 549 ЦК України частина друга якої встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки на день звернення до суду прострочена сума оплати поставленого товару складала 43 426 грн. 39 коп., суд вважає, що нарахування позивачем процентів на зазначену суму є правомірним, а тому заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 609 грн. 50 коп. (мінімальний розмір встановлений Законом України "Про судовий збір"), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються.

Водночас слід зазначити, що в пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог було пов'язане з частковим задоволенням позову відповідачем до та після звернення позивача до суду, а саме: 2 602 грн. 52 коп. та 600 грн. 00 коп. відповідно, то суд з урахуванням частини другої статті 49 ГПК судовий збір в частині задоволених відповідачем вимог після подання позову також покладає на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 172", вул. Менделєєва, 3, корпус, 5, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21359461, п/р 26008034812500 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005 на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД", вул. Кіквідзе,18-а, м. Київ, ідентифікаційний код 21642228, п/р 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313 - 40 223 грн. 87 коп. -основного боргу, 8 685 грн. 28 коп. штрафу та 1 529 грн. 02 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 19 листопада 2012 року.

Суддя А.В.Васянович