Рішення

від 13.11.2012 по справі 5017/2554/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/2554/2012

За позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН"

про стягнення 48517,50грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Максименко О.О., довіреність №01/11-489 від 06.06.12р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" про стягнення заборгованості у розмірі 48517,50грн., а саме: заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору №1412 від 01.10.2007р. у розмірі 44883,70грн., пені у розмірі 3028,38грн., 3%річних у розмірі 605,42грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.12р. порушено провадження у справі №5017/2554/2012.

За клопотанням представника позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2012р. строк вирішення спору по справі №5017/2554/2012 продовжено до 15.11.2012р., в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.09.2012р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

01.10.2007р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" (Споживач) було укладено договір №1412 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором (п.1.1.).

Згідно додатку 1 до цього договору Теплопостачальна організація постачає теплову енергію на об'єкт споживача, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 30, офіс.

Відповідно до п.2.2 даного договору усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання споживача, до введення їх в роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію теплопостачальною організацією, згідно з вимогами діючого законодавства з оформленням відповідного акту-допуску.

Розділом 3 даного договору визначені права та обов'язки споживача.

Підпунктами 3.2.1., 3.2.2. п.3.2 вказаного розділу передбачено, що Споживач зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Права та обов'язки теплопостачальної організації визначені розділом 4 вказаного договору.

Теплопостачальна організація зобов'язана: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової організації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п.п.4.2.1., 4.2.3. п.4.2. розділу 4 даного Договору).

Відповідно до п.5.1. цього Договору облік споживання теплової енергії визначається на опалення розрахунковим способом.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений розділом 6 договору.

Згідно п.п.6.1., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. даного розділу розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період; щомісяця Споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати; у випадку якщо сальдо, що відображено а акті звіряння взаєморозрахунків на користь Теплопостачальної організації, споживач зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим; перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Відповідно до п. 7.2.3. договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст.625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Цей договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 30.09.2008р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п.10.1., 10.3. Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору).

На виконання договірних зобов'язань, Теплопостачальна організація відпускала теплову енергію Споживачу, проте в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.12.2011р. по 01.07.2012р. за отриману теплову енергію у сумі 44883,70грн.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, що затверджено Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. №133"Про встановлення тарифів на теплову енергію КП"Теплопостачання міста Одеси"".

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отриману теплову енергію, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" заборгованість у розмірі 48517,50грн., а саме: заборгованість за спожиту теплову енергію на підставі договору №1412 від 01.10.2007р. у розмірі 44883,70грн., пеню у розмірі 3028,38грн., 3%річних у розмірі 605,42грн

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Положеннями ч.6 ст.19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 Закону України „Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст.25 Закону України „Про теплопостачання").

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так судом встановлено, що в порушення умов зазначеного договору, відповідач не виконав свого обв'язку щодо оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" щодо стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 44883,70грн. за договором №1412 від 01.10.2007р. за період з 01.12.2011р. по 01.07.2012р., є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 605,42грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3%річних, враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН", на думку суду наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснений неналежним чином з цих підстав судом було самостійно розраховано 3% річних та визначено їх розмір, а тому 3%річних підлягають задоволенню в сумі 603,76грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" пені в розмірі 3028,38грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11р. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 3028,38грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, а також перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору №1412 від 01.10.2007р. у розмірі 44883,70грн., пені у розмірі 3028,38грн., 3%річних у розмірі 603,76грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1609,44грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНЬЙОН" (65045, м.Одеса, вул. Спиридонівська, 15, код ЄДРПОУ 31373823) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, п/р26036300035763 в ПАТ„Державний ощадний банк України", МФО 388078; код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 44883(сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят три)грн.70коп., пеню у розмірі 3028(три тисячі двадцять вісім)грн.28коп., 3%річних у розмірі 603(шістсот три)грн.76коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1609(одну тисячу шістсот дев'ять)грн.44коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.11.2012р.

Суддя Гут С.Ф.