Рішення

від 12.11.2012 по справі 5017/2654/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5017/2654/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Дабіч Н.В.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" до Приватного підприємства „Брок-Порт-Одеса" про стягнення 14 021,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Брок-Порт-Одеса" про стягнення заборгованості за договором № КД-13062 від 02.04.2009 р. в сумі 14 021,05 грн., посилаючись на наступне.

02.04.2009 р. між ДП „Одеський морський торговельний порт" та ПП „Брок-Порт-Одеса" було укладено договір № КД-13062, відповідно до умов якого відповідач здійснює експедирування експортно-імпортних, транзитних вантажів і контейнерів в Одеському порту відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1955-IV „Про транспортно-експедиторську діяльність", приблизно середньомісячний об'єм: контейнерів -20 од.

При цьому згідно п 1.2 договору експедитор доручає, а Одеський порт бере на себе зобов'язання з надання послуг, пов'язаних зі здійсненням перевалки, зберігання і внутрішньопортової експедиції вантажів, а також послуг у процесі митного огляду на території транзитно-вантажного терміналу Одеського порту контейнерів і інших послуг, пов'язаних з видачею і відвантаженням контейнерів з території Одеського порту.

Також згідно п. 3.12 договору експедитор здійснює оплату згідно з виставленими Одеським портом рахунками за надання послуг і відповідно до реквізитів Одеського порту, вказаних у пред'явленому до оплати рахунку.

Так, позивач зазначає, що Одеським портом за надані послуги на адресу відповідача було виставлено рахунок № 325844 від 30.11.2011 р. на суму 15 439,97 грн. з ПДВ.

Наразі позивач вказує, що згідно з п. 3.4 договору оплата послуг Одеського порту, вказаних у договорі, здійснюється відповідачем шляхом передоплати до 5 числа звітного місяця на рахунок Одеського порту, залежно від запланованого експедитором щомісячного об'єму автомашин/контейнерів, які підлягають оформленню через ТВТ Одеського порту.

За ствердженнями позивача, відповідачем було здійснено передоплату в сумі 1 418,92 грн., у зв'язку з цим сума боргу відповідача склала 14021,05 грн. (15 439,97 грн. - 1 418,92 грн.).

Крім того, як зазначає позивач, відповідно до ст. 6 ГПК України Одеським портом були вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору, а саме на адресу відповідача було направлено претензію № 020/1-506 від 25.06.2012 р., проте оплату вищевказаного рахунку відповідачем не було здійснено, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2654/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 47-48). Проте згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута із зазначенням причини повернення, а саме: за зазначеною адресою не знаходиться.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02.04.2009 р. між ДП „Одеський морський торговельний порт" (порт) та ПП „Брок-Порт-Одеса" (експедитор) було укладено договір № КД-13062 (а.с. 9-14), відповідно до п. 1.1 якого відповідач здійснює експедирування експортно-імпортних, транзитних вантажів і контейнерів в порту відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1955-IV „Про транспортно-експедиторську діяльність", приблизно середньомісячним об'ємом: контейнерів -20 од.

Відповідно до п. 1.2 договору експедитор доручає, а Одеський порт бере на себе зобов'язання з надання послуг, пов'язаних зі здійсненням перевалки, зберігання і внутрішньопортового експедирування вантажів, а також послуг у процесі митного догляду на території транзитно-вантажного терміналу Одеського порту (ТВТ) контейнерів і інших послуг, пов'язаних з видачею і відвантаженням контейнерів з території Одеського порту.

Експедитор забезпечує оплату провізних платежів імпортних та транзитних вантажів та контейнерів по залізничним дорогам (п. 2.1.8 договору), а також за погодженням з портом і вантажовласником оплату витрат порту за вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання та інші послуги, надані експедитору і вантажовласнику (п. 2.1.10 договору).

В п. 2.2. договору визначено перелік послуг, що забезпечує порт, які входять в акордну ставку та не входять в акордну ставку. Зокрема, порт забезпечує навантаження/розвантаження експортно-імпортних і транзитних вантажів і контейнерів, що прибувають в порт як за прямим напрямком, так і через склад, з оплатою послуг порту експедитором або вантажовласником згідно оголошених тарифів (п. 2.2.1).

Порядок розрахунків передбачено розділом 3 договору.

Так, відповідно до п. 3.1 договору порт стягує плату за послуги, які входять в акордну ставку, по окремим договорам на перевалку вантажу в порту, укладеним між вантажовласниками або експедиторами з портом. За додаткові послуги, що не входять в акордну ставку за умови, що такі надаються портом за заявкою експедитора або на підставі окремих договорів з портом, експедитор сплачує порту по діючим в порту місцевим тарифам, затвердженим начальником порту, або по ставкам, затвердженим діючими нормативними документами Мінтрансзв'язку України.

Згідно п. 3.4 договору оплата послуг порту, які зазначено в п. 2.2.21 та 2.2.22 договору, здійснюється шляхом передоплати до 5 числа звітного місяця, на рахунок порту, зазначений в розділі 7 договору, залежно від запланованого експедитором щомісячного об'єму автомашин/контейнерів, що підлягають оформленню через ТВТ порту.

Остаточні розрахунки за послуги, що вказані в п. 2.2.21 та 2.2.22 договору, здійснюються експедитором на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків за надані та сплачені експедитором послуги ТВТ за звітним періодом (п. 3.8 договору).

При цьому згідно п. 3.10 договору розрахунки, за виключенням послуг ТВТ, вказаних в п. 2.2.21 та 2.2.22 договору, здійснюються між портом та експедитором безпосередньо на підставі виставлених рахунків на протязі 15-ти банківських днів з моменту вручення рахунків портом експедитору. Уповноважені особи експедитора зобов'язані отримувати в бухгалтерії порту рахунки на оплату послуг порту на протязі 5 банківських днів після виставлення рахунку портом. При цьому на копії рахунку або в реєстрі видачі рахунків, який ведеться в порту, представник експедитора зобов'язаний розписатися та вказати дату отримання рахунку.

Експедитор здійснює оплату згідно виставлених портом рахунків у відповідності з реквізитами порту, вказаними в пред'явленому до оплати рахунку (п. 3.12 договору).

У п. 4.3 договору зазначено, що датою оплати платежів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок порту.

Згідно п. 6.1 договору останній набрав законної сили з дати його підписання і діяв до 15 травня 2009 року. Договір може бути пролонговано на новий строк на тих самих або інших умовах на підставі письмової згоди сторін.

Як було з'ясовано судом, в подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до вказаного договору від 15.09.2009 р., від 31.05.2009 р., від 05.08.2009 р. від 31.12.2009 р., від 21.12.2009 р., від 15.02.2011 р. (а.с. 16-29), якими були внесені відповідні зміни стосовно порядку розрахунків та строку дії договору.

Так, відповідно до умов додаткової угоди від 21.12.2010 р. дію договору було пролонговано до 31.12.2011 р. Також додатковою угодою від 15.02.2011 р. були внесено зміни до п. 3.4 договору, який було викладено у наступній редакції: „Оплата послуг порту, вказаних в п. 2.2.21 та 2.2.22 договору, здійснюється шляхом передоплати до 5 числа звітного місяця на рахунок порту, зазначений в розділі 7 договору, залежно від запланованого експедитором щомісячного об'єму автомашин/контейнерів, що підлягають оформленню через ТВТ порту, при цьому:

- вартість використання інфраструктури та шляхопроводів порту складає 70,00 грн. при кожному в'їзді за кожну добу знаходження в порту великовантажного автотранспорту наступного: за імпортними, транзитними контейнерами/вантажами з попереднім оформленням виїзду; для внутрішньо портових перевезень; для великовантажних автомашин, які здають/забирають порожні та експортні контейнери;

- вартість використання інфраструктури та шляхопроводів порту складає 70,00 грн. за першу добу знаходження в порту для імпортних/експортних транспортних засобів, які слідують своїм ходом, за виключенням стаффірувальної площадки ТВТ;

- вартість використання інфраструктури та шляхопроводів порту великовантажним автотранспортом, що слідує за імпортними контейнерами/вантажами в митних режимах „Імпорт 40", ПП, ПД, Транзит, без попереднього оформлення на ДП „ГПК Україна, ТОВ „Бруклін-Київ порт", ДП „Совмортранс Одеса", складає 319,97 грн. за першу добу (з урахуванням ПДВ)...".

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір надання послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Так, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не розрахувався в повному обсязі за надані послуги за договором згідно виставленого позивачем рахунку від 30.11.2011 р. № 325844 на суму 15 439,97 грн. (а.с. 30). При цьому слід зазначити, що розрахунок вартості наданих відповідачу послуг за договором позивачем здійснено на підставі наказу начальника ДП „Одеський морський торговельний порт" „Про введення нового тарифу на послуги, що надаються ТВТ стороннім організаціям" № 109 від 04.02.2011 р.; калькуляції вартості використання інфраструктури та шляхопроводів автотранспорту, що слідує за контейнерами з імпортним/транзитним вантажем без попереднього оформлення вантажу до заїзду в порт від 19.01.2011 р., а також обґрунтування стягування за наднормативне використання інфраструктури порту від 02.09.2009 р., затвердженого начальником порту, та згідно розпорядження начальника ДП „Одеський морський торговельний порт" № 102 від 06.05.2005 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідачем було здійснено передоплату за надані послуги в сумі 1 418,92 грн., яка була врахована портом при здійсненні розрахунку боргу. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору № КД-13062 від 02.04.2009 р. склала 14 021,05 грн. (15 439,97 грн. -1 418,92 грн.). Вказана сума боргу відображена в акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2012 р (а.с. 38), який був направлений позивачем відповідачу кур'єрською поштою, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія квитанції (а.с. 39).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ході розгляду справи судом було встановлено факт надання позивачем обумовлених договором послуг, про що свідчить складений позивачем акт виконаних робіт № 325844 від 30.11.2011 р. (а.с. 31) на суму 15 439,97 грн. (з ПДВ), згідно якого позивачем надані послуги з використання інфраструктури та шляхопроводів порту та наднормативне використання інфраструктури та шляхопроводів порту. отримання відповідачем від позивача наданих послуг також підтверджується. Вказаний акт хоча і не підписаний відповідачем, проте з матеріалів справи вбачається, що ПП „Брок-Порт-Одеса" зверталось до позивача з гарантійним листом вих. № 2811.11/01 від 28.11.2011 р. (а.с. 32), яким відповідач гарантував сплатити всі витрати, пов'язані з наднормативним перебуванням контейнеру CAIU8352041 на території порту, ТВТ.

До того ж перебування контейнеру CAIU8352041 на території порту підтверджується нарядом ПП „Брок-Порт-Одеса" № 11/498 від 05.09.2011 р. (а.с. 61) та копією реєстру руху автотранспорту ПП „Брок-Порт-Одеса" (а.с. 60).

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з надання послуг, пов'язаних зі здійсненням перевалки, зберігання і внутрішньопортового експедирування вантажів, є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату, копія якого міститься в матеріалах справи. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплати за надані послуги в сумі 14 021,05 грн., внаслідок чого у нього виникла спірна сума заборгованості.

При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До того ж слід зазначити, що позивачем з метою врегулювання спору на адресу відповідача направлялась претензія № 020/1-506 від 25.06.2012 р. (а.с. 34-36), в якій позивач просив відповідача перерахувати суму заборгованості в розмірі 14 021,05 грн. на рахунок позивача. Однак, вказана сума боргу відповідачем погашена не була.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № КД-13062 послуги відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 14 021,05 грн.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 14 021,05 грн. повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" до Приватного підприємства „Брок-Порт-Одеса" про стягнення 14021,05 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Брок-Порт-Одеса" (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А; код ЄДРПОУ 36343175) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 01125666) заборгованість за договором надання послуг № КД-13062 від 02.04.2009 р. в розмірі 14 021/чотирнадцять тисяч двадцять одна/грн. 05 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2012 р.

Суддя Петров В.С.