Постанова

від 01.11.2012 по справі 5011-73/7215-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа№ 5011-73/7215-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Руденко М.А.

Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. - довіреність № 1 від 30.05.2012 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпос" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року

у справі № 5011-73/7215-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кордекс Компанія",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпос",

про стягнення 221 564,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 202 375,49 грн. заборгованості за договором поставки № ХА26 від 27.04.2011 року, 14 792,03 грн. пені, 2 929,90 грн. 3% річних та 1 476,20 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Карпос" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Карпос" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року для розгляду справи № 5011-73/7215-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 01.11.2012 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ТОВ „Карпос" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 01.11.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2012 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Карпос" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Карпос" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 27.04.2011 року між ТОВ „Карпос" (покупець) та ТОВ „Кордекс Компанія" (постачальник) було укладено договір поставки №ХА26 (договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і в строки, передбачені цим договором передати у власність покупця товар, у визначеній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Кількість і асортимент кожної партії товару зазначається в накладній, складеній на основі замовлення покупця, яке являється невід'ємною частиною договору. Накладні оформляються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до договору. (п. 1.3 договору).

27.04.2011 року сторонами було укладено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № ХА26 від 27.04.2011 року.

Згідно п. 3.4 протоколу узгодження розбіжностей поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що підтверджується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі.

Договір та протокол узгодження розбіжностей підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 301 362,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, довіреностей на отримання товару.

Відповідно до п. 3.4 протоколу узгодження розбіжностей покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу в 70 календарних днів з моменту поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, за поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 88 752,25 грн.

Також, відповідачем повернуто позивачу товар на суму 311,47 грн.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи підтверджується, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору товар становить 202 375,49 грн.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується поставка позивачем відповідачу у повному обсязі товару на виконання умов Договору на загальну суму 301 362,54 грн., однак відповідачем свої зобов'язання з оплати отриманого товару у визначений договором строк не виконано, що призвело до утворення заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 202 375,49 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 202 375,49 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання грошового зобов'язання 2 929,90 грн. 3% річних та 1 476,20 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору товар, провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2 929,90 грн. 3% річних та 1 476,20 грн. інфляційних втрат є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що згідно п. 5.4 договору поставки № ХА26 від 24.04.2011 року покупець проводить оплату товару на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перечислення грошових коштів на поточний рахунок постачальника, а відтак позивачем невірно вираховано строк виникнення зобов'язань у відповідача по оплаті товару, що призвело до невірного розрахунку суми заборгованості та штрафних санкцій, є помилковими та не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно ст. 654 ГК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як зазначалося вище, 27.04.2011 року сторонами було укладено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №ХА26 від 27.04.2011р.

Зазначений протокол підписаний директорами сторін та скріплений печатками. Також у протоколі зазначено, що він являється невід'ємною частиною договору поставки № ХА26 від 27.04.2011 року, вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом всього строку дії договору поставки.

Оскільки з підписанням протоколу узгодження розбіжностей сторони погодили умови договору, які зазначені у протоколі, зокрема, п. 3.4 протоколу встановлено, що покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу в 70 календарних днів з моменту поставки товару, то позивачем вірно визначено період за який повинні нараховуватися штрафні санкції.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання грошового зобов'язання 14 792,03 грн. пені.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2 договору поставки за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що оплату було затримано на підставі п. 3.4 договору, згідно якого, при не наданні постачальником товаросупровідних документів у відповідності до п. 2.9 договору, покупець має право відстрочити оплату за партію товару на строк затримки надання всього пакету документів постачальником або повернути товар постачальнику.

Відповідно до п. 2.9 договору постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар у відповідності з вимогами діючого законодавства України, а саме: а) накладну на товар, б) товарно-транспортну накладну, в) податкову накладну, підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою постачальника; г) документи, що підтверджують якість товару.

З матеріалів справи вбачається, що товар постачався на підставі видаткових накладних, які скріплені підписами та печатками уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 4.1 договору поставки якість товару, повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, інших нормативних актів, які встановлюють вимоги до якості товару, і підтверджуватись документами, необхідними для такого підтвердження у відповідності з діючим законодавством України. При оформленні накладної постачальник зобов'язаний вказати номер сертифікату відповідності (або свідоцтва визнання сертифікату відповідності) навпроти кожної позиції товару у випадку, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації у відповідності з законодавством України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у всіх видаткових накладних відповідачем зазначено сертифікат відповідності № UA1.033.XO15275-09 від 25.08.2009 року та термін його дійсності.

Також, факт отримання відповідачем товару, а також наявності заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів звірки розрахунків, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Посилання відповідача на те, що гідно п 26.29 „Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затвердженого Наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року (в редакції, що діяла на час поставки товару), харчова продукція - чай підлягав обов'язковій сертифікації, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 року № 1689-р „Про скасування окремих пунктів Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" пункт 26.29 було скасовано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами належним чином та в повному обсязі підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар згідно договору в сумі 202 375,49 грн., а нараховані позивачем 14 792,03 грн. пені, 2 929,90 грн. 3% річних та 1 476,20 грн. інфляційних втрат є законними та арифметично вірними, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпос" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі № 5011-73/7215-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі № 5011-73/7215-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-73/7215-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Руденко М.А.

Скрипка І.М.