Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а/0570/9414/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Спасова Н.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року справа №2а/0570/9414/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєва М.В.,

за участі представника позивача Паніної Т.В.,

представника відповідача Шилової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/9414/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.07.2012 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 527578,81 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області витрати на виплату на доставку пенсій за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у сумі 2395 гривень, 46 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач також не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області було направлено до відповідача акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року включно.

Зазначені акти звірок відділенням Фонду підписані у меншій сумі. Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на суму 527578,81 грн. Суми розбіжностей відображені в таблицях розбіжностей та списках осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності.

Заявлена позивачем до стягнення сума складається з чотирьох різновидів: витрати на виплату на доставку адресної допомоги; витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасників СНД, що переїхали на постійне місце проживання до України; витрати на виплату пенсій у зв'язку зі втратою годувальника; витрати на поховання.

Стосовно витрат з виплати та доставки пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року всього 33 особам на суму 28789,89 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 16 ст. 34 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Частиною 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закон) визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно із ст. 28 Закону, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку та складються з:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно із ст. 33 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

У даному випадку відповідачем не враховані суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дружинам, у випадку коли вони на момент загибелі потерпілого не були визнані непрацездатними.

Пенсійним органом виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника за спірний період ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_4, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 в загальному розмірі на суму 28789,89 грн..

З матеріалів справи вбачається, що 30 особам з вказаних вище: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_4, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 на день смерті чоловіків виповнилося від 26 до 54 років, тобто вони не досягли 55 річного віку. Непрацездатними за висновком МСЕК зазначені особи не визнавались.

Таким чином, вказані вище особи права на страхові виплати у відповідності зі ст.ст.37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі смерті потерпілого не мали.

Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» прямо зазначає умови отримання пенсії по втраті годувальника ( в тому числі досягнення віку непрацездатності) на час настання страхового випадку, тобто на час смерті потерпілого.

З вказаних вище 30 осіб, дев'яти особам, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_33, ОСОБА_37, ОСОБА_38 та ОСОБА_36 пенсійним органом виплачувалась пенсія на підставі ч. 3 ст. 33 Закону № 1105, як особам, які мали право на утримання та перебували на утриманні померлого, так як здійснювали догляд за дитиною у віці до 8-ми років.

З матеріалів справи та оглянутих в судовому засіданні апеляційної інстанції пенсійних справ на осіб ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_25, вбачається, що коли вказані особи досягли пенсійного віку, їм пенсійним органом була призначена пенсія за віком, а потім вони перейшли на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. На яких підставах Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька здійснений перехід на інший вид пенсії невідомо.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Закон прямо зазначає умови отримання пенсії по втраті годувальника на час настання страхового випадку, тобто на час смерті потерпілого.

Проте, трьом особам, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким на час смерті чоловіків виповнилось відповідно 67 років, 68 років та 57 років, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника повинні бути враховані, оскільки вказані особи на час смерті чоловіків досягли 55-річного віку та не працювали.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час смерті чоловіків працювали, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів в підтвердження цього, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, відшкодуванню пенсійному органу належать суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника особам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 3038,47 грн. (з урахуванням витрат на доставку пенсій).

Щодо сум витрат понесених позивачем за спірний період на виплату та доставку державної адресної допомоги до призначених пенсій громадян, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого у країнах СНД, у зв'язку із трудовим каліцтвом, із втратою годувальника на загальну суму 495931,93 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наданих до матеріалів справи таблиці розбіжностей, списку осіб, яким було виплачено адресну допомогу та довідок про сплату допомоги вбачається, що в період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року позивачем було здійснено виплату та доставку державної адресної допомоги 139 особам на загальну суму 495931,93 грн..

Виплата державної адресної допомоги, відшкодування якої є предметом заявленого позову, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265, безпосередньо не пов'язані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст.21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно із підпунктом «д» п. 1, ч. 1, ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Згідно ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерством юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697.

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 4 Порядку 04.03.2003 року № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно - правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку.

Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, про відмову позивачу в задоволенні вимог про зобов'язання прийняти до заліку та стягнути з відповідача витрати зі сплати щомісячної державної адресної допомоги.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача допомоги на поховання ОСОБА_39 у розмірі 1656,99 грн. сплачені позивачем у лютому 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 25 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перелічені види соціальних послуг і матеріального за безпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, -допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного ви падку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Статтею 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку, він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до ч. 8 ст. 34 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).

Згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причин ний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту ч. 4 ст. 26 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Таким чином Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та підтвердженого висновками спеціальних медичних закладів.

Положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професій них захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, яким зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому до спірних відносин застосуванню не підлягає.

В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують причинний зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_39 з нещасним випадком на виробництві. Позивачем вказані документи в судове засідання як суду першої, так і апеляційної інстанції, надані не були.

Колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів наявності причинного зв'язку смерті вказаної особи з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а тому відсутні законні підстави для відшкодування позивачу понесених ним витрат на допомогу на поховання у розмірі 1656,99 грн..

Щодо витрат з виплати та доставки пенсій з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року на суму 1200,00 грн. пенсіонеру ОСОБА_40, якій отримав каліцтво за межами України та переїхав на постійне місце проживання в Україну.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_40 отримав травму 19.09.1992 року працюючи в ОПХ «Судость» Стечеської сільської ради Погарського району Брянської області, що вбачається з акту про нещасний випадок ( а.с.37).

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Вказані правила застосовуються для державного соціального страхування громадян України.

Посилання позивача та суду першої інстанції на ч.2 ст.2, п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не є підставою для задоволення заявлених позовним вимог з огляду на те, що вказаними нормами врегульовані взаємовідносини між застрахованою особою і страховиками.

В межах спірних правовідносин такі відносини відсутні, оскільки як позивач, так і відповідач не є страховиками по відношенню до осіб, які отримали пошкодження здоров'я за межами держави. Виплата пенсії по інвалідності Пенсійним фондом України таким особам здійснюється на підставі ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внаслідок прийняття на себе державою певних обов'язків, а не внаслідок виконання обов'язків страховика.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода, яка діє з часу її підписання, про що зазначено в ст.13 даної Угоди.

Статтею 1 Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення.

Призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Обґрунтування позивачем своєї позиції положеннями Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, є безпідставним, оскільки вказана Угода регулює питання відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків. Питання ж виплати пенсій чи відшкодування витрат на пенсійне забезпечення нею не врегульовані.

Таким чином, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у з'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до вказаних положень визнання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, - є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення в цій частині позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вона належить скасуванню з постановою нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/9414/2012 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/9414/2012 скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області витрати з виплати та доставки пенсії на випадок втрати годувальника за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року в розмірі 3038 (три тисячі тридцять вісім) гривень 47 копійок.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

У повному обсязі постанову складено 15 листопада 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін