Постанова

від 02.11.2012 по справі 2а-3228/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2012 р. cправа № 2а-3228/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомерецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - Переняка О.І.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. -Україна''- не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. -Україна''про стягнення податкового боргу в сумі 25 536,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. -Україна''(надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 25 536,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень -вересень, листопад -грудень 2011 року і січень 2012 року в сумі 20 690,43 грн., земельного податку з юридичних осіб за липень -грудень 2011 року в сумі 1 193,70 грн., а також з урахуванням часткової сплати не погашено зобов'язання по штрафних санкціях по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 229,13 грн., застосоване позивачем до відповідача згідно податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 року за № 0002891503 за несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобов'язання. Крім того, у відповідача числиться заборгованість по несплаченій пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання вимог валютного законодавства - 0,17 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 25 536,76 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні 02.11.2012 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій зазначив, що сума податкового боргу зменшилась та становить 1 426,43 грн. Дана заборгованість складається із земельному податку з юридичних осіб за період з липня по грудень 2011 року в сумі 1 193,70 грн., а також штрафна санкція по податковому повідомленні-рішенні №0002891503 від 25.07.2011 року -229,13 грн. Просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та стягнути з відповідача зазначену заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків і за рахунок наявної готівки (а.с. 46).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Поштове повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку ''за закінченням терміну зберігання''(а.с. 38, 39). Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11-15/588 станом на 26.03.2012 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. Незалежності, 4, офіс, 415, м. Івано-Франківськ, 76018, тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик та ухвалу про відкриття провадження (а.с.8-9). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2006 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. -Україна'', що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-9), та взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Плата за землю, яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником земельного податку.

Заборгованості по земельному податку з юридичних осіб, яка виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, в якій останній самостійно розрахував розмір вказаних зобов'язань помісячно, а саме: за липень 2011 року -198,95 грн., за серпень 2011 року -198,95 грн., за вересень 2011 року -198,95 грн., за жовтень 2011 року -198,95 грн., за листопад 2011 року -198,95 грн., за грудень 2011 року - 198,95 грн. (а.с. 11-12). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг по земельному податку становить за липень -грудень 2011 року в загальному розмірі 1 193,70 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із плати за землю на загальну суму 1 193,70 грн. несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. -Україна''.

З приводу несплаченого грошового зобов'язання по застосованих позивачем до відповідача штрафних санкції у зв'язку із несвоєчасним поданням податкової декларації по земельному податку, суд зазначає наступне.

За змістом вимог пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 19.07.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності складено акт за №5809/15-3/34624051, яким встановлено порушення відповідачем пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України. Даною камеральною перевіркою встановлено несвоєчасне подання податкової звітності по земельному податку з юридичних осіб за 2011 рік, граничним строком подання якої було до 31.01.2011 року, а фактично відповідач її подав 17.05.2011 року (а.с. 13).

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначена відповідальність платника, а саме: неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за виявлене порушення податковим повідомленням-рішенням за №0002891503 від 25.07.2012 року до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 020,00 грн. З урахування часткової сплати (зарахування у рахунок погашення боргу) сума грошового зобов'язання згідно вказаного податкового повідомлення-рішення за №0002891503 від 25.07.2012 становить 229,13 грн.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2011 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з урахуванням часткової сплати по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 229,13 грн., є узгодженим та являються податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з орендної плати за землю з юридичних осіб станом на 30.10.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з плати за землю в розмірі 3,60 грн. (а.с. 48-50).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську надсилалися відповідачу перша та друга податкові вимоги форми "Ю1" за №1/1965/24739/10/24-150/6522 від 29.09.2010 року та "Ю2" №2/224827989/10/24-150/7412 від 03.11.2010 року (а.с. 51, 52). Дані податкові вимоги направлені платнику листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації відповідача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та повернуті за терміном зберігання і розміщені на дошці поштових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги на дошці оголошень вважається днем її вручення. Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з плати за землю за 2011 рік, податковим повідомленням-рішенням за №0002891503 від 25.07.2011 року, податковими вимогами форми "Ю1" за №1/1965/24739/10/24-150/6522 від 29.09.2010 року та "Ю2" №2/224827989/10/24-150/7412 від 03.11.2010 року, а також зворотнім боком облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 11-12, 14, 51, 52, 48-50).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податковій декларації з плати за землю, а також нараховані позивачем податковим повідомленням-рішенням грошові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях та пені в загальному розмірі 1 426,43 грн., в тому числі земельний податок -1 193,70 грн., штрафні (фінансові) санкціях -229,13 грн. та пеня - 3,60 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1 426,43 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. -Україна''податкового боргу в сумі 1 426,43 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. - Україна'' (ідентифікаційний код 34624051, вул. Незалежності, 4, офіс, 415, м. Івано-Франківськ, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю ''Д.Е.А. - Україна'' в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 426 (одну тисячу чотириста двадцять шість) гривень 43 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 07.11.2012 року.