Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-6007/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-6007/12/1470   Миколаївський окружний адміністративний судвул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И м. Миколаїв. 15.11.2012 р.                                                                      справа № 2а-6007/12/1470 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за поданням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 до ПП "Миколаївтехснабсервіс", вул. Лагерне Поле, 5, м. Миколаїв, 54000 пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків В С Т А Н О В И В: 14 листопада 2012 р. до суду з поданням звернулася Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) до приватного підприємства "Миколаївтехснабсервіс" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна. В обґрунтування подання зазначено, що директор Підприємства перешкоджає проведенню перевірки, при наявності законних підстав для її проведення. Ці обставини послугували підставою для прийняття начальником ДПІ рішення про повний адміністративний арешт майна, обґрунтованість якого і просить підтвердити ДПІ. Відповідач в судове засідання у відповідності до вимог ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викликався телефонограмою (а. с. 27), але за телефонами, вказаними в поданні, не відповідає. Зважаючи на те, що згідно ст. 94 п. 94.10. Податкового кодексу України (далі - ПК України), обґрунтованість адміністративного арешту повинна бути перевірена судом протягом 96 годин, суд не має можливості відкладати розгляд подання у зв'язку з неявкою відповідача, зважаючи на те, що ним вжиті заходи для його належного повідомлення. Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що маються підстави для розгляду справи в письмовому провадженні. Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне. Відповідно до ст. 20 п. 20.1. пп. 20.1.4. ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Як визначено ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. На підставі наведеної норми, 19 жовтня 2011 р. та 21 грудня 2011 р. ДПІ надіслала відповідачу письмові запити, на які отримала відповідь, що запит незаконний, а тому Підприємство може не надавати на нього відповідь (а. с. 19-21). 6 листопада 2012 р. начальником ДПІ прийнято наказ № 1236 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Миколаївтехснабсервіс", а також видано направлення на перевірку № 810/22-100 (а. с. 10-11). На підставі наказу та направлення, інспектором ДПІ 6-9 та 12 листопада 2012 р. здійснено виходи за адресою Підприємства, але посадові особи відповідача були відсутні. 7 листопада 2012 р. відповідач надіслав позивачу листа (отримано ДПІ 12 листопада), в якому повідомив про недопуск інспектора до перевірки, мотивуючи свою відмову наданням відповідей на запити та відсутністю підстав для проведення перевірки (а. с. 17). 6 листопада 2012 р. інспектором складено акт про неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з направленням на проведення позапланової виїзної перевірки Підприємства (а. с. 12). Акти про неможливість розпочати у встановлений термін позапланову виїзну перевірку складено 6, 7, 8 і 9 листопада 2012 р. (а. с. 13-16). Після отримання листа відповідача про відмову від допуску до перевірки, інспектор склала відповідний акт від 12 листопада 2012 р. (а. с. 18). Згідно ст. 81 п. 81.1. ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Таким чином, за правилами наведеної статті ПК України, посадова особа податкової інспекції має право приступити до проведення перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред'явлення таких документів: направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки і службового посвідчення, оформлених відповідно до вищенаведених вимог. Ця ж стаття надає право платнику податків не допустити посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, якщо: 1) посадові особи ДПІ не пред'явили або не надіслали перелічені вище документи; 2) якщо такі документи оформлені з порушенням вимог, які висуваються до них ПК України. Статтею ст. 81 п. 81.1. ПК України визначено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. Дослідивши наказ на проведення перевірки та направлення, суд приходить до висновку, що вони містять всі реквізити, зазначені в ст. 81 п. 81.1. ПК України. Актом ДПІ зафіксовано неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з направленням на проведення перевірки. Згідно із ст. 94 п. 94.1. п. 94.2. пп. 94.2.3. ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Згідно ст. 94 п. 94.3. ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Відповідно до ст. 94 п. 94.5. ПК України, арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Згідно ст. 94 п. 94.6. ПК України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. На підставі цих норм ПК України, 13 листопада 2012 р. начальник ДПІ прийняв рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків (а. с. 8-9). Таким чином, єдиною необхідною умовою для застосування адміністративного арешту майна, є відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Встановлені судом обставини дозволяють зробити висновок про те, що відповідач перешкоджав проведенню перевірки, що виявилось в недопуску посадових осіб ДПІ до її проведення, за наявності підстав для її проведення. За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ДПІ діяла правомірно, застосовуючи повний адміністративний арешт майна відповідача. Відповідно до ст. 1833 ч. 8 КАС України, постанова суду підлягає негайному виконанню. Судові витрати у справі відсутні, оскільки відповідно до ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" ДПІ звільнена від його сплати. Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне. Якщо він вважає, що перевірка призначена безпідставно або ДПІ допущені інші порушення вимог податкового законодавства при її призначені, належним способом захисту є оскарження наказу на її проведення або відповідних дій ДПІ. Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Подання задовольнити. 2. Підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна приватного підприємства "Миколаївтехснабсервіс" (вул. Лагерне Поле, 5, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 30083987). 3. Постанова підлягає негайному виконанню. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суддя                                                                                                              А. О. Мороз