Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а/1770/3997/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3997/2012

13 листопада 2012 року 17год. 26хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа О.С.

відповідача: представник Столярець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лігос" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Лігос» (далі - ТОВ НВФ «Лігос») звернулося з адміністративним позовом до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003762342 від 16.08.2012 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 14000 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3500 грн., та № 0003752342 від 16.08.2012 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 17500 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4375 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що господарські операції ТОВ НВП «Лігос» з ТОВ "Б2 Фінгруп" повністю підтверджуються первинними документами, що за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. та розрахунковими документами. Придбані роботи та послуги у ТОВ "Б2 Фінгруп" в наступному були використані позивачем при виконанні взятих на себе господарських зобов'язань перед ТОВ "Річ-Ойл", ТОВ "Джерал-Ойл", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "ЕпіЦентр К". Крім того, на підставі проведених маркетингових досліджень ТОВ "Б2 Фінгруп" позивачем було залучено нових замовників робіт, що підтверджується відповідними первинними документами. Таким чином, валові витрати сформовано з дотримання вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. На підтвердження сформованого податкового кредиту позивач надає податкові накладні, виписані ТОВ "Б2 Фінгруп", що за змістом відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. Вказує, що на момент вчинення господарських операцій та виписання податкових накладних відомості про ТОВ "Б2 Фінгруп" були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і товариство було зареєстроване платником податку на додану вартість. Зазначає, що посилання ДПІ у м. Рівному на протокол допиту директора ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки на момент вчинення господарських операцій директором ТОВ "Б2 Фінгруп" був ОСОБА_6 Таким чином, податковий орган стверджуючи про нікчемність правочинів між ТОВ "НВП "Лігос" з ТОВ "Б2 Фінгруп" не наводить жодних належних та допустимих доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач - ДПІ у м. Рівному адміністративний позов не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки ТОВ «НВП «Лігос» було встановлено факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Б2 Фінгруп". До ДПІ у м. Рівному надійшов акт перевірки № 1672/23-3/37003431 від 27.12.2011 р., в якому встановлено факт неможливості здійснення господарської діяльності товариством, та, як наслідок, нікчемність правочинів, вчинених з контрагентами. Посилається на протокол допиту директора ТОВ "Б2 Фінгруп" ОСОБА_5 На підставі наведених доказів відповідач вважає, що правочини, вчинені ТОВ "НВП "Лігос" з ТОВ "Б2 Фінгруп", не відповідають вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а отже є нікчемними. Відтак валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем безпідставно. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.08.2012 р. ДПІ у м. Рівному складено акт № 364/22-200/21082456 про результати документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Лігос" код ЄДРПОУ 21082456 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Б2 Фінгруп" (37003431) за період з 01.06.2009 р. по 31.05.2012 р. (т.1 а.с.23-33).

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ДПІ у м. Рівному встановлено порушення ТОВ НВФ "Лігос" п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 від 28.12.1994 р., внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 3 кв. 2010 р. на суму 17500 грн. та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 р. на суму 14000 грн.

На підставі акта перевірки № 364/22-200/21082456 від 07.08.2012 р. ДПІ у м. Рівному було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003762342 від 16.08.2012 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 14000 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3500 грн. та № 0003752342 від 16.08.2012 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств в сумі 17500 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4375 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2010 р. між ТОВ "Б2 Фінгруп" та ТОВ НВФ "Лігос" було укладено договір № 11/1 про виконання робіт (створення науково-технічної продукції, надання послуг і таке інше). За вказаним договором ТОВ "Б2 Фінгруп" зобов'язується виконати наступні роботи: проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, пошук потенційних замовників на виконання проектних робіт екологічного напрямку ТОВ НВФ "Лігос", сприяння в укладанні договорів між ТОВ НВФ "Лігос" та замовниками на виконання робіт; надання послуг по технічному забезпеченню виконання проектних робіт екологічного напрямку для підприємств: ТОВ "Річ-Ойл", ТОВ "Джерал-Ойл", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "ЕпіЦентр К" (т.1 а.с.38).

До договору № 11/1 від 26.07.2010 р. сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни, за яким вартість наданих послуг становить 84000 грн. в т.ч. ПДВ 14000 грн. На виконання робіт згідно договору № 11/1 від 26.07.2010 р. сторонами було оформлено технічне завдання (т.1 а.с.39,40).

За наслідками виконання договору № 11/1 від 26.07.2010 р. 30.08.2010 р. сторонами було оформлено акт № 1 здачі-приймання робіт по договору на суму 84000 грн. в т.ч. ПДВ 14000 грн. та виписано податкову накладну № 1814 від 30.08.2010 р.(т.1 а.с.41, 42).

Крім того за наслідками виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "Б2 Фінгруп" було передано для ТОВ НВФ "Лігос" результати виконаних робіт, а саме: звіт про маркетингові дослідження (пошук потенційних замовників) для ТОВ НВФ "Лігос", вихідні дані по ПП ОСОБА_4, ТОВ "ЕпіЦентр К", узагальнюючі вихідні дані по ТОВ "Джерал-Ойл", узагальнюючі вихідні дані по ТОВ "Річ-Ойл" (т.1 а.с.44-66).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правочинів ) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснює п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК до них зокрема відносяться:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

До матеріалів справи ДПІ у м. Рівному не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення правочинів з метою порушення публічного порядку. Не наведено жодного вироку в кримінальній справі, що свідчить про наявність у посадових осіб ТОВ "Б2 Фінгруп" під час вчинення господарських операцій з ТОВ НВФ "Лігос" протиправної мети.

Посилання ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС на пояснення директора ТОВ "Б2 Фінгруп" ОСОБА_5 судом до уваги не беруться, оскільки на момент вчинення господарських правовідносин з ТОВ НВФ "Лігос" директором був ОСОБА_6В, відтак ОСОБА_5 не має жодного відношення до укладення та виконання оспорюваного договору.

На момент вчинення господарських операцій відомості про ТОВ "Б2 Фінгруп" були в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і останнє було зареєстроване платником податку на додану вартість та мало право виписувати податкові накладні, а отже, володіло належною право та дієздатністю здійснювати господарську діяльність та виписувати податкові накладні.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок використання звіту про маркетингові дослідження (пошук потенційних замовників) ТОВ НВФ "Лігос" було укладено нові контракти, а саме: договір № 10-114 від 20.09.2010 р. про виконання робіт (створення науково-технічної продукції, надання послуг) з ТОВ "Авіком"; договори № 10-111 від 15.09.2010 р. та № 10-146 від 28.12.2010 р. про виконання робіт (створення науково-технічної продукції, надання послуг) з ТОВ "Українська деревообробна компанія"; договір № 10-125 від 04.11.2010 р. про виконання робіт (створення науково-технічної продукції, надання послуг) з ТОВ "Українська тентова компанія". Вказані контрагенти були потенційними клієнтами ТОВ НВФ "Лігос" згідно проведеного ТОВ "Б2 Фінгруп" маркетингового дослідження.

Узагальнюючі вихідні дані по ТОВ "Джерал-Ойл" були в наступному використані ТОВ НВФ "Лігос" при виконанні договору № 10-91 від 14.07.2010 р., укладеного з ТОВ "Джерал-Ойл" для підготовки звітів по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на автозаправочних станціях ТОВ "Джерал-Ойл".

Узагальнюючі вихідні дані по ТОВ "Річ-Ойл" були в наступному використані ТОВ НВФ "Лігос" при виконанні договору № 10-92 від 14.07.2010 р. для підготовки звітів по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на автозаправочних станціях ТОВ "Річ-Ойл".

Вихідні дані по ПП ОСОБА_4 та ТОВ "ЕпіЦентр К" були використані ТОВ НВФ "Лігос" при виконанні договорів № 10-96 від 03.08.2010 р. з ПП ОСОБА_4, та № 10-55 від 12.05.2010 р. з ТОВ "ЕпіЦентр К".

Таким чином, первинними документами повністю підтверджується факт придбання та наступного використання в межах господарської діяльності робіт отриманих від ТОВ "Б2 Фінгруп".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, на думку суду, податковий орган необґрунтовано притягнув до відповідальності ТОВ НВФ "Лігос" за діяльність ТОВ "Б2 Фінгруп", що знаходилася поза межами його контролю з порушенням конституційного принципу індивідуальності відповідальності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічні положення містяться в пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р., згідно з якими податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При цьому слід враховувати, що у відповідності до пп. 7.4.5 п. 7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Дослідженими у судовому засіданні первинними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., повністю підтверджується факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Б2 Фінгруп" та ТОВ "НВП "Лігос". Сформований податковий кредит підтверджується належним чином оформленою податковою накладною № 1814 від 30.08.2010 р. на суму 84000 грн., в т.ч. 14000 грн. ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Рівному було необґрунтовано зменшено позивачу валові витрати та податковий кредит по господарській операції з ТОВ "Б2 Фінгруп", відтак, як наслідок оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0003762342 від 16.08.2012 р. про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 14000 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3500 грн. та № 0003752342 від 16.08.2012 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 17500 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4375 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню в повному обсязі.

За наведених підстав позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України на користь позивача стягуються понесені ним витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 393 грн. 75 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 16.08.2012 року № 0003752342 та від 16.08.2012 року № 0003762342.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лігос" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 393 (триста дев'яносто три) грн. 75 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.