Постанова

від 20.11.2012 по справі 12229/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.11.2012р. справа № 2а- 12229/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Приватної фірми "Формула Плюс" проприпинення юридичної особи , -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив припинити юридичну особу відповідача, Приватної фірми «Формула Плюс», з підстави наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідач, ПФ «Формула Плюс», правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень проти позову не подав.

Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 16.10.2012 р. Верховним Судом України по справі №21-281а12 за позовом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до Управління державної реєстрації Донецької міської ради, державного реєстратора Кагарлицької РДА в Київській області Лавренюк Лесі Петрівни, треті особи - ТОВ «Торговий дім «Агроресурси», Кагарлицька ОДПІ в Київській області, про визнання дій протиправними, визнання запису неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії винесено постанову, де зазначено: «Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Відповідь на питання, з якою метою податковим органам надано повноваження звертатися до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, дає аналіз завдань і функцій податкових органів.

Завданнями органів ДПС є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції державних податкових органів визначені статтями 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, забезпечують облік платників податків.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню».

Харківський окружний адміністративний суд вважає, що правові позиції, викладені в наведеному судовому акті Верховного Суду України, мають бути в обов'язковому порядку враховані при вирішенні по суті вимоги, заявленої суб'єктом владних повноважень.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться в Основ'янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відносно відповідача 12.05.2011 р. державним реєстратором було вчинено запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Суд відмічає, що правовідносини з приводу державної реєстрації юридичних осіб унормовані, насамперед, положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», відповідно до ч.2 ст.38 якого підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Разом з тим, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню і приписи ст.110 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ч.1 ст.110).

При цьому, згідно з ч.2 ст.110 Цивільного кодексу України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

За змістом норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»повноваження стосовно здійснення державної реєстрації покладені законодавцем на державного реєстратора.

Системно проаналізувавши положення Податкового кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», ст.110 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що до компетенції органів державної податкової служби України не віднесено здійснення контролю за місцезнаходженням суб'єктів права.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що обставини невиконання платником податків податкового обов'язку шляхом складання і подачі до податкового органу документів обов'язкової податкової звітності не обрані суб'єктом владних повноважень як мотиви заявленої вимоги.

Приєднаною до справи довідкою МДПІ підтверджено, що платник податків подав податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2012р.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відмічає, що відповідно до ст.184 Податкового кодексу України факт відсутності суб'єкта права - платника податків за адресою місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість.

Отже, в разі виявлення факту відсутності платника податків за місцезнаходженням згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців податковий орган зобов'язаний забезпечити реалізацію управлінської функції у спосіб прийняття рішення про анулювання реєстрації такої особи платником ПДВ, а не заявляти до суду вимогу про припинення юридичної особи.

Як випливає з положень Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»припинення юридичної особи у зв'язку з систематичним на протязі року невиконанням податкового обов'язку шляхом складання і подання до податкового органу документів обов'язкової податкової звітності за своєю правовою суттю є одним із юридичних заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Оскільки судовим розглядом виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про припинення юридичної особи -платника податків за відсутності факту вчинення відповідачем податкового правопорушення -систематичного неподання податкової звітності на протязі одного року, то позов підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Основ'янської МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС до ПФ «Формула Плюс»про припинення юридичної особи -залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко