Постанова

від 13.11.2012 по справі 10702/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. № 2-а- 10702/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Караульної Ю.Л.,

відповідача - Сіренко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молнія» (далі - ТОВ «Молнія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0000212223, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 237499,75 грн. у тому числі за основним платежем - 218773,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18726,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі неправомірних висновків перевіряючих та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а також повністю спростовуються документальними доказами. Позивач також зауважив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст. 2 КАС України, оскільки відсутні визначені законом підстави, які покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Так, позивач послався на безпідставність висновків Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Молнія» з контрагентами - ТОВ «Спарта-10» та ТОВ «Металург-2010», тому що за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку, окрім того. Придбаний товар був у подальшому реалізований позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідачем та зафіксоване у акті перевірки. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Дергачівська МДПІ Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ТОВ «Молнія» порушені вимоги ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 218 773,27 грн. за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ «Спарта-10» та ТОВ «Металург-2010», які реально не відбулись.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ТОВ «Молнія», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36922439, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Дергачівській МДПІ Харківської області ДПС з 22.03.2010 року за № 1968, зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 200035494 (а.с. 9-11).

28.05.2012 року Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Молнія» (податковий номер 36922439) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Спарта-10» (податковий номер 37365247) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та ТОВ «Металург-2010» (податковий номер 37365818) за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за наслідками якої складений акт від 28.05.2012 року № 168/22-312/36922439 (а.с. 12-18).

14.06.2012 року з посиланням на даний акт Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 року № 0000212223, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 237 499,75 грн. у тому числі за основним платежем - 218 773,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 726,75 грн.(а.с. 19).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображення в акті від 28.05.2012 року № 168/22-312/36922439 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Молнія» ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, а саме формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ «Спарта-10» та ТОВ «Металург-2010», котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, викладені у акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010» (код ЄДРПОУ 37365818) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року» та висновки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. Викладені у акті № 682/23-405/37365247 від 12.09.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спарта-10» код за ЄДРПОУ 37365247 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Українська транспортно-експедиційна компанія» код за ЄДРПОУ 23462944 за період 01.06.2011 по 30.06.2011 року».

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 28.05.2012 року № 168/22-312/36922439, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 01.10.2010 року між ТОВ «Спарта-10» (Продавець) та ТОВ «Молнія» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 10/11-М/32-10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати Покупцеві електрообладнання в асортименті (далі за текстом «Товар»), на суму, що визначається Сторонами в видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. Окрім того 28.11.2011 року між ТОВ «Металург-2010» (Постачальник) та ТОВ «Молнія» (Покупець) укладений договір поставки № 28/11м, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця обладнання в обумовлених цим договором порядку, асортименті та за цінами, що зазначені у виставлених рахунках-фактурах цього договору, а Покупець - прийняти обладнання та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору купівлі-продажу № 10/11-М/32-10 від 01.10.2010 року, укладеного між ТОВ «Спарта-10» (Продавець) та ТОВ «Молнія» (Покупець), позивачем подані до суду виписані ТОВ «Спарта-10» податкові накладні від 02.06.2011 року № 30 на загальну суму 205 845,0 грн. в тому числі ПДВ - 34 307,5 грн., від 14.06.2011 року № 133 на загальну суму 207 804,60 грн. в т.ч. ПДВ - 34 634,10 грн., від 16.06.2011 року № 162 на загальну суму 299 524, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 49 920,67 грн., від 28.06.2011 року № 270 на загальну суму 150 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн. та видаткові накладні № РН-110-004 від 14.06.2011 року на загальну суму 207 804,60 грн., № РН-112-005 від 16.06.2011 року на загальну суму 299 524,00 грн., № РН-121-001 від 28.06.2011 року на загальну суму 150 000,00 грн., якими підтверджено факт отримання ТОВ «Молнія» товару, що є предметом договору № 10/11-М/32-10 від 01.10.2010 року (а.с. 23-26, звороти).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору поставки від 28.11.2011 року № 28/11м, укладеного між ТОВ «Металург-2010» (Постачальник) та ТОВ «Молнія» (Покупець), позивачем подані до суду виписані ТОВ «Металург-2010» податкові накладні від 07.12.2011 року № 52 на загальну суму 122 846,0 грн. в тому числі ПДВ - 20 474,33 грн., від 09.12.2011 року № 65 на загальну суму 243 420,00 грн. в т.ч. ПДВ - 40 570,00 грн., від 15.12.2011 року № 86 на загальну суму 83 200, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 13 866,67 грн. та видаткові накладні № 0712-3 від 07.12.2011 року на загальну суму 122 846,00 грн., № 0912-8 від 09.12.2011 року на загальну суму 243 420,00 грн., № 1512-4 від 15.12.2011 року на загальну суму 83 200,00 грн., якими підтверджено факт отримання ТОВ «Молнія» товару, що є предметом договору від 28.11.2011 року № 28/11м.(а.с. 34-37, зворот).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення (а.с. 27-30, 38-39) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Спарта-10» у сумі 551 840,0 грн. та на користь ТОВ «Металург-2010» у сумі 449 466,00 грн., що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними від 02.06.2011 року, від 14.06.2011 року, від 16.06.2011 року, від 28.06.2011 року, від 07.12.2011 року, від 09.12.2011 року, від 15.12.2011 року.

Окрім того, судом встановлено, що у подальшому придбаний товар за договором купівлі-продажу від 01.10.2010 року № 10/11-М/32-10 та договором поставки від 28.11.2011 року № 28/11м позивачем було використано з метою виконання позивачем умов договорів, укладених між ТОВ «Молнія» та ТОВ «КПФ «Промікс», між ТОВ «Молнія» та ТОВ «Енергохімпром» та інших, окрім того на виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи долучені видаткові та податкові накладні, якими підтверджується факт отримання товарів останніми.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку з ТОВ «Спарта-10» та ТОВ «Металург-2010», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ «Молнія» товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків ТОВ «Молнія» порушень Податкового кодексу України ґрунтується лише на мотивах складених актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Спарта-10» та ТОВ «Металург-2010».

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Молнія» або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування ТОВ «Молнія» податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог статей 185, 188, 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ «Молнія» податкового правопорушення.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги а. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2012 року № 0000212223 прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія", а саме: № 0000212223 від 14.06.2012р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2012р.

Суддя Заічко О.В.