Ухвала

від 01.11.2012 по справі к-8338/09-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-8338/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі за позовом ТОВ "АТБ-інвест" до Дніпропетровської міської ради про визнання частково недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ інвест»звернулося з позовом до суду про визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 24/28 від 25.05.2005 року в частині визнання таким, що втратило чинність рішення Дніпропетровської міської ради № 134/16 від 31.03.2004 року.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені вище судові рішення по справі як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 134/16 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1722 га (кадастровий номер 1210100000:03:063:0146), складений ТОВ фірма «Геора», і передано її Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест»в оренду строком на один рік для будівництва будівлі підприємства торгівлі по бульвару Слави в районі будинку № 3.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест»зобов'язано у тримісячний термін укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди земельної ділянки, що передається, та звернутися до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів для забезпечення державної реєстрації нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки.

На підставі рішення від 31.03.2004 року № 134/16, між Дніпропетровською міською радою, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест», 06.08.2004 року укладений договір оренди землі, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 5397. Договір оренди землі зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис 22.10.2004 року за № 5730.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 25.05.2005 року № 24/28, у зв'язку із закінченням строку, та у зв'язку з надходженням протесту прокурора, міська рада вирішила визнати таким, що втратило чинність рішення міської ради від 31.03.2004 року № 134/16 «Про передачу земельної ділянки по бульвару Слави в районі будинку № 3 (Жовтневий район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест»для будівництва будівлі підприємства торгівлі».

Скасовуючи рішення відповідача, суди попередніх інстанцій послалися на те, що Дніпропетровська міська рада, приймаючи спірне рішення від 25.05.2005 року № 24/28, задовольняючи протест прокурора, вийшла не лише за межі вимог протесту, але і за межі своєї компетенції, наділеної Законом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Так, згідно зі статтею 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У пункті 5 рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В постанові Верховного Суду України від 5.03.2012 року по справі № 21-423а11 сформульовано правову позицію, відповідно до якої ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування, як акти одноразового застосування, не можуть бути скасовані чи змінені цими органами після їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: