Рішення

від 13.11.2012 по справі 5006/47/106/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.11.12 р. Справа № 5006/47/106/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний будинок» (86126, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Сусаніна, будинок № 6, квартира № 3; код ЄДРПОУ - 30694366)

про стягнення 49 305,18 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Калитвянська С.О., яка діє на підставі довіреності № 55-12 «Д» від 03.04.2012

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне? товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний будинок» борг за активну електроенергію за період квітень-травень 2012 року у розмірі 30 142,08 гривень, три відсотки річних за період з 09.05.2012 по 06.08.2012 у розмірі 280,59 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період квітень-травень 2012 року, пеню за період з 09.05.2012 по 06.08.2012 у розмірі 1 402,95 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період квітень-травень 2012 року, суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 17 479,56 гривень, а всього 49 305,18 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 502361 від 15 березня 2007 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 26, 27 Закону України «Про електроелектроенергетику».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 жовтня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 жовтня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 13 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог ухвали суду від 12 жовтня 2012 року.

Представник позивача Калитвянська С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 15 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі - позивач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний будинок» (далі - відповідач або споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 502361 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергією споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є невід'ємними його частинами.

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним регістратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Пунктом 9.5 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01 березня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та представником позивача підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 5 «Порядок розрахунку» до цього Договору.

При цьому, відповідно до пункту 3.1.1 Договору, постачальник має право отримувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію за роздрібненими тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Так, відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв:

- у квітні 2012 року - активної електроенергії в обсязі 26 554 кВт*год на загальну суму 28 345,66 гривень (а.с. 25);

- у травні 2012 року - активної електроенергії в обсязі 3 908 кВт*год на загальну суму 1 796,42 гривень (а.с. 26-27).

Відповідно до пункту 9 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим Договором та ПКЕЕ здійснюються споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Позивач виставляв відповідачу рахунки за поставлену активну електроенергію, які були отримані уповноваженим представником відповідача, а саме:

- рахунок № 2361 за квітень 2012 року на суму 28 345,66 гривень (а.с. 23);

- рахунок № 2361 за травень 2012 року на суму 1 796,42 гривень (а.с. 24).

Наведене свідчить про те, що позивач належним чином оформив та виставив відповідачу рахунки відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку у квітні - травні 2012 року. Отримання відповідачем рахунків підтверджується відміткою про їх отримання.

Також, матеріали справи не місять заперечень відповідача щодо факту споживання ним зазначеної кількості електричної енергії.

Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електроенергію, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними актами приймання-передавання, виставив відповідачу відповідні рахунки, а відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату вартості електричної енергії, що зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.

Враховуюче те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлену електричну енергії у розмірі 30 142,08 гривень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2012 № 04/03/5026/492/2011.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 19/204 від 10.04.2008.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних за період з 09.05.2012 по 06.08.2012 у розмірі 280,59 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період квітень-травень 2012 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про наявність помилки, що полягає у невірному визначенні в серпні 2012 року кількості днів (позивачем за період з 01.08.2012 по 06.08.2012 зазначено 31 день прострочення, замість вірних 6 днів), в яких здійснено нарахування трьох відсотків річних.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 218,83 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить з відповідача пеню за період з 09.05.2012 по 06.08.2012 у розмірі 1 402,95 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період квітень-травень 2012 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про наявність помилки, що полягає у невірному визначенні в серпні 2012 року кількості днів (позивачем за період з 01.08.2012 по 06.08.2012 зазначено 31 день прострочення, замість вірних 6 днів), в яких здійснено нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 094,13 гривень.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору, споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 4 «Порядок визначення обсягу електричної енергії та його вартості у разі завантаження системи обліку нижче мінімально допустимого рівня» до цього Договору.

Вартість електроенергії розраховується згідно тарифів, які формуються згідно порядку, затвердженого Постановою НКРЕ від 22 січня 2001 року № 47 «Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше за середньомісячним споживанням 50 000 кВт*год і більше (за підсумками минулого року) згідно з діючим законодавством України. Вартість максимально спожитої понад договірну (граничну) величину потужності (кВт) у розрахунковому періоді сплачується за діючим тарифом згідно з діючим законодавством.

Додатком № 8 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2012 рік» сторонами були погоджені договірні величини постачання електричної енергії та потужності на 2012 рік. Договірна величина споживання електричної енергії на квітень 2012 року, визначена в обсязі 7 000 кВт*год (а.с. 28).

З матеріалів справи не вбачається, що від відповідача на адресу позивача надходила заява про збільшення договірної величини електричної енергії, зокрема, і на квітень 2012 року.

Згідно складеного сторонами акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за квітень 2012 року, обсяг спожитої відповідачем електроенергії у зазначеному місяці склав 26 554 кВт*год (а.с. 25).

Наведене свідчить про те, що відповідачем у квітні 2012 року спожито електричної енергії у більшому розмірі, а саме 26 554 - 7 000 = 19 922, де:

- 26 554 кВт*год - спожита відповідачем величина електроенергії у квітні 2012 року;

- 7 000 кВт*год - погоджена сторонами величина споживання електричної енергії на квітень 2012 року;

- 19 922 кВт*год - різниця між договірною та спожитою електроенергією.

Вартість спожитої позивачем електроенергії складає 19 922 * 0,8774 = 17 479,56 гривень, де:

- 19 922 кВт*год - різниця між договірною та спожитою електроенергією;

- 0,8774 гривень - тариф за електроенергію.

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду, згідно з розділом 5 цього Договору. Постачальник електричної енергії надає споживачу повідомлення про споживання електричної енергії понад договірну величину та виписує окремий рахунок на суму вартості, визначеної як добуток значення перевищення договірної величини споживання електричної енергії на середньозважений тариф (пункт 6 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору).

Позивач оформив повідомлення про споживання електричної енергії понад договірну величину від 27 квітня 2012 року та рахунок № 30/2361.142607 від 27 квітня 2012 року за перевищення договірної величини електроспоживання за квітень 2012 року на суму 17 479,56 гривень, які були отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка (а.с. 29).

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частиною п'ятою та шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Так, частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у разі перевищення договірних величини електроспоживання споживач (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) двократну вартість електричної енергії різниці фактично спожитої та встановленою договірною величиною електроспоживання.

Абзацом першим пункту 6.14 ПЕЕН встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передачі електричної енергії.

Оскільки зобов'язання щодо сплати рахунку за перевищення договірних величин відповідачем не виконано, то позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини електроспоживання в квітні 2012 року у розмірі 17 479,56 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуюче вищевикладене, і те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин у розмірі 17 479,56 гривень підтверджені наданими документами у справі, обґрунтовані та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24 березня 1999 року, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний будинок» (86126, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Сусаніна, будинок № 6, квартира № 3; код ЄДРПОУ - 30694366, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) борг за активну електроенергію за період квітень-травень 2012 року у розмірі 30 142,08 гривень, три відсотки річних за період з 09.05.2012 по 06.08.2012 у розмірі 218,83 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період квітень-травень 2012 року, пеню за період з 09.05.2012 по 06.08.2012 у розмірі 1 094,13 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період квітень-травень 2012 року, суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 17 479,56 гривень, а всього 48 934 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний будинок» (86126, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Сусаніна, будинок № 6, квартира № 3; код ЄДРПОУ - 30694366, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) судовий збір у розмірі 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) гривень 43 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржено через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 13.11.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2012.

Суддя Фурсова С.М.