Постанова

від 15.11.2012 по справі 42/608(05-5-42/26509)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа № 42/608(05-5-42/26509)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" на постановувід 12.09.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 42/608 за позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" простягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 598 855,07грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаМарковська В.В. (дов. від 13.02.2012) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк , пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 (суддя П.Паламар) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволені частково: провадження у справі № 42/608 в частині вимог про стягнення 14198,33 грн. боргу припинене; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 5 649,27 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 538,84 грн. три проценти річних з простроченої суми, 500 грн. пені; у позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 (колегія суддів: Л.Чорна, О.Тищенко, А.Мартюк) рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012 залишене без зміни з посиланням на таке.

01 січня 2009 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" - Енергопостачальна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" - Абонент укладений договір № 4341070 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію для потреб опалення торгівельно-ділового та житлово-офісного комплексу по вул. Гетьмана, 1 м. Києві в обсязі 7267,10 Гкал/рік, а відповідач - до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період. При перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, відповідач сплачує різницю до 28 числа поточного місяця.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити за приладами обліку.

Згідно з пунктом 7 додатку № 4 до договору Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) "Енергопостачальною компанією" нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 15 квітня 2009 р.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що припинення дії договору не звільняє Абонента від обов'язку повної оплати теплової енергії.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії. Зазначене сторонами не заперечується.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 6 квітня 2010 року у справі № 42/573 між цими ж сторонами, встановлено, що вартість частини поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, за січень та лютий 2009 року, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 року, 127, 128 від 5 лютого 2009 року.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 року, 65/2009 від 3 лютого 2009 року, 76/2009 від 9 лютого 2009 року зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом січня та лютого 2009 року за проводиться за тарифам згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року, в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року, яке було чинне в указаний період.

Таким чином, вартість поставленої теплової енергії протягом січня-лютого 2009 року на підставі чинних тарифів на час передачі на виробництво теплової енергії, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року, становить 339 708,45 грн., зокрема, в січні 2009 року 183 541,70 грн. (891,22141 Гкал х 171,62 х 20%ПДВ), в лютому 2009 року 156 166,75 грн. (758,29717 Гкал х 171,62 х 20 %ПДВ).

За березень 2009 року, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії вартість спожитої теплової енергії становить 251 094,86 грн.

Отже, загальна вартість спожитої протягом січня-березня 20009 року теплової енергії становить 590 803,31 грн.

Платіжними дорученнями № 14 від 19 лютого 2009 року, № 8 від 03 лютого 2009 року відповідач сплатив 576 604,98 грн. за спожиту теплову енергію згідно договору № 4341070 від 01.01.2009.

За таких обставин, в цій частині позовних вимог суд відмовив у їх задоволенні.

Разом з цим, заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 14 198,33 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а тому провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинене.

Вимоги про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України присуджені до стягнення частково з урахуванням фактичного розміру прострочених сум, за заявлений період.

Крім того, господарський суд міста Києва зменшив розмір пені до 500,00 грн. відповідно до умов п. 7 додатку 4 договору.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Зазначене знайшло своє відображення у постанові Верховного суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183.

Враховуючи те, що на день звернення позивача із даним позовом до суду мала місце наявна заборгованість у розмірі 14 198,33 грн. за спожиту теплову енергію, то суд першої інстанції правомірно стягнув пеню, інфляційні витрати та 3 % річних, з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, пункт 3 статті 83 ГПК України застосовується виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень норм права, просить рішення в частині задоволених позовних вимог та постанову у справі скасувати, в цій частині у позові відмовити.

При цьому заявник касаційної скарги посилається на те, що підставою позовних вимог про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, позивач визначив тарифи, які судом визнані нечинними, однак суд за власної ініціативи застосував чинні тарифи, у відповідності до яких визначений борг. Такі дії суду не передбачені процесуальними нормами. Зважаючи на те, що у користуванні позивача знаходилися кошти відповідача як переплата за попередні періоди, які позивач зобов'язався зарахувати в оплату за наступні періоди (а.с.108), суд оцінив зазначені обставини як періоди погашення відповідачем боргу: погашення боргу до звернення з позовом стало підставою для відмови у позові; під час розгляду справи -припинення провадження. Однак, на суму погашеного боргу під час розгляду справи нараховані та присуджені до стягнення річні, інфляційні та пеня, що суперечить положенням ст. ст.613, 614 ЦК України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору тарифів з оплати послуг теплопостачання, які були чинними у спірний період, спростувавши неправомірність застосування позивачем при нарахуванні боргу інших тарифів, є правомірним, оскільки тарифи як спосіб регулювання ціни збоку держави, є загальновідомим фактом. Зазначена обставина не відноситься до виходу суду за межі позовних вимог, або відмови позивача від позову. Предметом позовних вимог є стягнення боргу, а застосування судом чинних тарифів, є способом визначення розміру боргу.

Застосування судом до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання (пеня, річні, інфляційні) у межах боргу 14198,33 грн., сплачених під час розгляду спору по сумі за платіжними дорученнями, а не за рахунок зайво сплачених коштів за попередні періоди, є правомірним.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київська фінансово-будівельна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі №42/608 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк