Рішення

від 12.11.2012 по справі 3402-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.2012Справа №5002-7/3402-2012

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес - центр" (проїзд Ближній, 1, Київський р-н, місто Сімферополь, 95053)

про стягнення 35 920,64 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники від сторін:

від позивача - Володькіна О.В., довіреність №120-Д від 30.12.11, головний спеціаліст юридичного відділу;

від відповідача - Бушуєва А.Л., довіреність №б/н від 01.11.12, предст.;

Суть спору: 05 жовтня 2012 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" 35 920,64 грн., з яких, заборгованість з орендної плати за період з 12 листопада 2011 року по 07 травня 2012 року у сумі 34 914,07 грн. та пеня за період з 13 листопада 2011 року по 24 вересня 2012 року у сумі 1 006,57 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 285 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості, несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогами про її примусове стягнення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку відповідача у судове засідання, ухвалою суду від 16 жовтня 2012 року розгляд справи відкладався.

08 листопада 2012 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, у якому останній повідомив суд про те, що його заборгованість з орендної плати за спірним договором у розмірі 34 914,07 грн. є погашеною в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №1401 від 06 листопада 2012 року. Також, відповідач заперечує проти нарахування на суму заборгованості пені, оскільки процес повернення та підписання акту приймання-передачі спірного нерухомого майна між позивачем та відповідачем по справі затягувався з вини позивача.

З метою витребування додаткових пояснень та доказів, ухвалою суду від 08 листопада 2912 року розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 12 листопада 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти позову та вказував на відсутність основної заборгованості за договором і неправомірність нарахування пені, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 1999 р. Фонд майна Автономної Республіки Крим (за договором орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" (за договором орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим №34 від 19.01.1999 р. "Про передачу частки будівлі, визначеної як майно, що належить Автономній Республіці Крим, розташованої в м. Сімферополі, по вул. Ломоносова, 1, в оренду ТОВ "Таврічеський Бізнес-центр", передає належний Автономній Республіці Крим вбудований в житловий будинок колишній готель, розташований на земельній ділянці 0,038 га, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ломоносова, 1, а орендар приймає його в строкове платне користування з актом приймання-передачі (Додаток 1) (а.с. 8-12).

Договір укладений сторонами на 20 років та діє з 01 квітня 1999 року по 01 квітня 2019 року (пункт 7.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, вступ орендаря у користування майном настає з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Так, на виконання умов договору, 01 квітня 1999 р. орендар та орендодавець уклали акт приймання-передачі майна, що належить Автономній Республіці Крим, зі змісту якого вбачається, що Фонд майна Автономної Республіки Крим передав вбудований в житловий будинок колишній готель, що належить Автономній Республіці Крим, який не має балансоутримувача, розташований в м. Сімферополі, по вул. Ломоносова, 1, а товариство з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" прийняло його в користування за договором оренди оціночною вартістю згідно акту оцінки на 01.02.1999 р. - 90000 грн. (а.с. 14).

06 серпня 2007 року до вказаного договору оренди сторони уклали додаткову угоду №1, якою його було доповнено та деякі пункти викладено у новій редакції (а.с. 16-17).

Сторони узгодили, що вказана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання та діє протягом терміну дії договору оренди.

Так, в редакції додаткової угоди від 06 серпня 2007 року, майно передається в оренду з метою з метою розміщення гуртожитку (пункт 1.1 договору).

Умовами договору, зокрема пунктом 2.2. договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Автономна Республіка Крим, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У пункті 3.1 договору, сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.98 №274-2/98 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - травень 2007 року 2676,90 грн. (додаток № 1 до додаткової угоди № 1).

Нарахування ПДВ до бюджету Автономної Республіки Крим на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до пункту 3.4 договору, орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа наступного за звітним, у розмірі 100% - до бюджету Автономної Республіки Крим. Податок на додану вартість на суму орендної плати - Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Також, у пункті 3.6 договору, в редакції додаткової угоди, сторонами узгоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету АРК, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

До обов'язків орендаря пунктом 4.1.7 договору віднесено, зокрема, своєчасне та в повному обсязі здійснення розрахунків з бюджетом по орендній платі.

Пунктом 4.1.8. договору оренди майна визначений обов'язок орендаря надавати орендодавцю копії платіжних документів з оплати за оренду протягом 5 днів після оплати (зарахування).

Також, додатковою угодою №1 до договору оренди, сторони доповнили розділ 4 договору пунктом 4.1.9, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору встановлений обов'язок орендаря повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини орендаря.

У випадку закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до бюджету Автономної Республіки Крим орендну плату до дати фактичної передачі Майна згідно з актом приймання - передачі, який надається у 10- денний термін після підписання.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що у 2011 році Фонд майна Автономної Республіки Крим звертався до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" заборгованості за вказаним договором оренди за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, також, Фондом були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року у справі №5002-21/4656-2011 позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим були задоволені частково, зокрема, розірваний договір оренди від 01 квітня 1999 р. нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим - частини будівлі, а саме: вбудованого у житловий будинок колишнього готелю, розташованого на земельній ділянці 0,038 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Ломоносова, 1, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим і товариством з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр". Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр", м. Сімферополь повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим - частину будівлі, а саме: вбудований у житловий будинок колишній готель, розташований на земельній ділянці 0,038 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Ломоносова, 1, за актом приймання-передачі. Стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року в розмірі 71202,36 грн. та пеню в розмірі 130,67 грн. У частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 2762,25 грн. було відмовлено.

Разом з тим, позивач вказує на те, що після розірвання договору оренди за рішенням суду, нерухоме майно, яке було предметом договору оренди, відповідачем повернуто лише 07 травня 2012 року, про що свідчить копія акту приймання-передачі, наявна в матеріалах справи (а.с. 19).

Як зазначає позивач, з 12 листопада 2011 року до складання сторонами акту приймання-передачі і повернення нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, орендодавцю, відповідач своєчасно та в повному обсязі не перераховував орендну плату за користування об'єктом оренди, у зв'язку з чим, за підрахунком позивача, заборгованість відповідача з орендної плати (з урахуванням індексу інфляції) за період з 12 листопада 2011 року по 07 травня 2012 року складає 34 914,07 грн.

Враховуючи те, що відповідач систематично порушував свої зобов'язання та своєчасно не перераховував до бюджету Автономної Республіки Крим орендну плату, позивач на суму заборгованості за період з 13 листопада 2012 року по 24 вересня 2012 року нарахував відповідачу пеню у сумі 1 006,57 грн.

Несплата відповідачем вказаних коштів у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення Фонду майна Автономної Республіки Крим до суду із відповідними позовними вимогами. Також, позивач просив стягнути з відповідача й понесені судові витрати.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що у позовній заяві позивач, висуваючи вимоги про стягнення заборгованості та пені, посилався на факти порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить Автономної Республіці Крим з оплати орендної плати та припинення договору оренди.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вже зазначалось вище, між Фондом майна Автономної Республіці Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" мали місце правовідносини з оренди нерухомого майна, що належить державі, які виниклі на підставі відповідного договору від 01 квітня 1999 року, №б/н.

Зазначені правовідносини, серед іншого, врегульовані й положеннями глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У свою чергу, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів та пені за несвоєчасне та неналежне виконання зобов'язань за договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року у справі №5002-21/4656-2011 (яким був розірваний договір оренди від 01 квітня 1999 р. нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим) оформлено та підписано відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21 грудня 2011 року та за відсутності апеляційної скарги набрало законної сили 04 січня 2012 року.

Періодом, за який позивач має вимагати стягнення заборгованості та пені саме по договору оренди, є період з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року (період строку дії договору), а тому суд, враховуючи факт розірвання договору з 04 січня 2012 року, розглядає вимоги щодо порушення відповідачем умов договору оренди в частині своєчасного та повного перерахування орендної плати як і вимоги щодо стягнення пені за договором тільки за період з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року (дата наступного платежу - 12.01.12 знаходиться поза межами строку дії договору, отже заборгованість за договором з 13.01.12 вже не враховується).

Матеріалами справи (договір, акт приймання-передачі) підтверджується передача позивачем відповідачу майна в оренду, а також підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків в частині внесення в повному обсязі орендних платежів, що і не заперечується відповідачем.

Зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" не було надано суду доказів своєчасного та в повному обсязі внесення платежів по орендній платі у розмірі встановленому пунктом 3.4 договору за період строку дії договору з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року та доказів оплати заборгованості за вказаний період, у той час, як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором оренди в частині повного внесення орендних платежів, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим про примусове стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес - центр" заборгованості за орендну плату за період з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року є обґрунтованими. Так, 12.11.11 р. відповідач повинен був сплатити 4784,28 грн. (з урахуванням індексу інфляції), а 12.12.11 р. - 4789,07 грн. (з урахуванням індексу інфляції), що разом складає 9573,35 грн. Отже вимоги про стягнення з відповідача підлягають задоволенню саме у розмірі 9573,35 грн.

Так, вирішуючи спір в частині стягнення пені, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 3.6 договору, в редакції додаткової угоди, сторонами узгоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету АРК, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем, зокрема, несвоєчасна та не в повному обсязі перерахована орендна плата за договором, що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що враховуючи факт розірвання договору з 04 січня 2012 року пеня повинна стягуватись лише за невиконання відповідачем зобов'язань за період з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року (період строку дії договору, а дата наступного платежу - 12.01.12 знаходиться поза межами строку дії договору, отже пеня з 13.01.12 за договором вже не нараховується). Пеня нараховується на кожний нездійснений відповідачем платіж.

З урахуванням наведеного вище, заявлена позивачем до відшкодування сума пені підлягає наступному коригуванню:

За прострочення орендної плати (строк оплати 12.11.2011 р.):

- за період з 13.11.2011 р. по 22.03.2012 р. - 266,15 грн. (4784,28 грн. х 15,5% : 365 дн. х 131 дн.);

- за період з 23.03.2012 р. по 12.05.2012 р. - 100,27 грн. (4784,28 грн. х 15% : 365 дн. х 51 дн.);

а всього за період з 13.11.2011 р. по 12.05.2012 р. розмір пені складає 366,42 грн.

За прострочення орендної плати (строк оплати 12.12.2011 р.):

- за період з 13.12.2011 р. по 22.03.2012 р. - 205,20 грн. (4784,28 грн. х 15,5% : 365 дн. х 101 дн.);

- за період з 23.03.2012 р. по 12.06.2012 р. - 161,22 грн. (4784,28 грн. х 15% : 365 дн. х 82 дн.);

а всього за період з 13.12.2011 р. по 12.06.2012 р. розмір пені складає 366,42 грн.

Таким чином, загальна сума боргу пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 732,84 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає що решта позовних вимог не підлягає задоволенню.

Так, стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначає, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно з пунктом 7.8 договору оренди-чинність договору припиняється у разі: закінчення строку дії при наявності заяви однієї із сторін про припинення; приватизації об'єкту оренди за участю орендаря; загибелі об'єкта оренди; дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду; банкрутства орендаря.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року у справі №5002-21/4656-2011 договір оренди від 01 квітня 1999 р. нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим - частини будівлі, а саме: вбудованого у житловий будинок колишнього готелю, розташованого на земельній ділянці 0,038 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Ломоносова, 1, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим і товариством з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр" був розірваний, а також зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес-центр", м. Сімферополь повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим - частину будівлі, а саме: вбудований у житловий будинок колишній готель, розташований на земельній ділянці 0,038 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Ломоносова, 1, за актом приймання-передачі.

Обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями оцінюються судом як преюдиціальні факти та звільнюються від доказування у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його підставі. Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договору, а встановлює лише долю зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. В такому випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності рішенням суду.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2012 року у справі №5002-21/4656-2011 оформлено та підписано відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21 грудня 2011 року та за відсутності апеляційної скарги набрало законної сили 04 січня 2012 року.

Як визначено частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна "у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У пункті 4.1.9 договору сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини орендаря.

У випадку закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до бюджету Автономної Республіки Крим орендну плату до дати фактичної передачі Майна згідно з актом приймання - передачі, який надається у 10- денний термін після підписання.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У пункті 3.1 договору, сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.98 №274-2/98 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - травень 2007 року 2676,90 грн. (додаток № 1 до додаткової угоди № 1).

Нарахування ПДВ до бюджету Автономної Республіки Крим на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Так, за актом приймання - передачі майно було повернуто позивачу лише 07 травня 2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У зв'язку з вищезазначеним суд вважає, що відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати стягнення з відповідача суми неустойки за користування майном за час прострочення його повернення у період з 13 січня 2012 року (пункт 3.4 договору оренди в редакції додаткової угоди до нього) по 07 травня 2012 року (дата повернення орендованого майна за актом приймання-передачі) з урахуванням відсотку орендних платежів, які перераховуються до Державного бюджету України, а не з вимогами щодо стягнення заборгованості за договором, який не може слугувати підставою для таких позовних вимог. Так, договір є розірваним з 04 січня 2012 року, а розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його підставі.

Суд зазначає, що період за який позивач має вимагати стягнення заборгованості саме по договору оренди є 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року (період строку дії договору), а тому суд, розглядаючи даний спір, виходить з вищевказаного, а також факту розірвання договору з 04 січня 2012 року.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми неустойки за користування майном за час прострочення його повернення в порядку статті 785 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань відповідача на платіжне доручення №1401 від 06 листопада 2012 року за яким позивачу було перераховано 34914,07 грн., суд зазначає, що вказане платіжне доручення є неналежним доказом виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів та неналежним доказом оплати суми боргу за договором, оскільки платником за вказаним дорученням є «Університет економіки та управління», який не є відповідачем у даній справі та вимоги до якого позивачем не заявлялись, що унеможливлює застосування судом приписів пункту 1.1. статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, задоволенню підлягають тільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за період з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року у розмірі 9573,35 грн. та пені у розмірі 732,84 грн. Тому, у задоволенні стягнення 25340,72 грн. заборгованості та 273,73 грн. пені слід відмовити.

Судовий збір суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19 листопада 2012 року.

Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес - центр" (проїзд Ближній, 1, Київський р-н, місто Сімферополь, 95053, код ЄДРПОУ 30221856) на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015, код ЄДРПОУ 00036860) заборгованість з орендної плати за період з 13 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року у розмірі 9573,35 грн., пеню у розмірі 732,84 грн. та судовий збір у розмірі 461,79 грн.

3. Відмовити в позові в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеський Бізнес - центр" на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим 25340,72 грн. заборгованості та 273,73 грн. пені.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний