Рішення

від 30.10.2012 по справі 5023/4598/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4598/12 вх. № 4598/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко О.М., дов. № 01 від 01.10.2012 року;

відповідача - Полякова Т.Є., дов. № 29/10 від 29.10.2012 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВІТЯЗЬ", с. Кримське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донснаб", с. Солоницівка

про визнання недійсним договору та стягнення 400000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВІТЯЗЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донснаб" та стягнути з відповідача 400000,00 грн. попередньої оплати, посилаючись на той факт, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором не був виконаний обов'язок щодо передачі у строк визначений у договорі, а саме до 11 липня 2012 року, зернозбирального комбайну Донец 1500Б позивачу на зберігання. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/4598/12 та розгляд справи призначено на 30.10.2012 р. об 10:00 год.

Позивачем разом з позовною заявою було надано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Торговий дім "Донснаб".

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, відхиляє її, оскільки, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не було доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні, призначеному на 30.10.2012 року представник позивача підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов наданому до суду та залученому до матеріалів справи. Зокрема зазначає, що у позивача відсутні законні підстави вважати договір купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року недійсним, а відтак і відсутні підстави вимагати від відповідача повернення отриманих грошових коштів.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВІТЯЗЬ" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донснаб" (відповідачем) було укладено Договір купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач зобов'язався придбати зернозбиральний комбайн Донец 1500Б на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.2. спірного договору, відповідач здійснює відпуск товару позивачу за актом приймання-передачі.

Вартість товару та умови розрахунку, передбачені сторонами у розділі 3 спірного договору, зокрема передбачено, що загальна вартість товару складає 870000,00 грн. (п.3.1.). Порядок оплати за товар передбачений наступним чином: суму у розмірі 400000,00 грн. позивач зобов'язався оплатити у строк до 10 липня 2012 року включно, суму у розмірі 100000,00 грн. позивач зобов'язався оплатити у строк до 15 грудня 2012 року включно, суму у розмірі 370000,00 грн. позивач зобов'язався оплатити у строк до 15 квітня 2012 року включно. (п.3.2 договору).

Згідно до п. 3.4. спірного договору, за умови добросовісного виконання позивачем п.п. 3.2.1 договору, відповідач, у строк до 11 липня 2012 року, зобов'язався передати позивачу товар на зберігання. Відносини по зберіганню товару регулюються, укладеним між сторонами договором зберігання, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу. Передача товару на зберігання здійснюється тільки при підписанні та скріплення печатками сторін акта приймання-передачі товару на зберігання.

Строк дії договору встановлений у розділі 9 спірного договору, а саме встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач посилаючись на ст. 665 ЦК України та ст. 611 ЦК України, у зв'язку з невиконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань, просить суд визнати Договір купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України (недійсність правочину) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) визначено, що:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність в моменту укладення договору тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону; додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, позивачем, як у позовній заяві, так і у судовому засіданні не наведено жодної обставини, яка б свідчила про недійсність спірного правочину.

Частиною 1 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної правової норми господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Дослідивши умови укладеного сторонами договору, господарський суд встановив, що договір купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року (наявний в матеріалах справи) укладений за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а саме: при укладенні господарського договору сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що в момент укладення оспорюваного договору позивач заявляв вимоги щодо встановлення інших умов щодо, яких, на думку позивача, повинна бути досягнута згода сторін.

Враховуючи викладене, суд констатує, що оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов*язувальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача, договір фактично виконувався сторонами, а відтак господарський суд встановив, що сторони в момент укладання договору дотримались всіх умов, передбачених чинним законодавством для укладення такого виду договорів як купівля-продаж (поставка товарів), а тому у суду відсутні правові підстави щодо визнання цього договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання спірного договору недійсним є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 400000,00 грн., отриманих відповідачем у якості передплати за договором купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року, то судом встановлено наступне.

У відповідності до п. 3.4. договору купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 р., за умови сумлінного виконання позивачем п.п. 3.2.1. договору, відповідач у строк до 11 липня 2012 р. зобов'язався передати позивачу на зберігання зернозбиральний комбайн Донец 1500Б.

На виконання п.п. 3.2.1. договору купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц позивачем 09.07.2012 року було перераховано попередню оплату за товар у розмірі 400000,00 грн. платіжним дорученням № 72, копію якого залучено до матеріалів справи. Враховуючи те, що у п. 3.2.1 договору купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц сторонами було встановлено обов'язок позивача у строк до 10 липня 2012 року включно здійснити оплату за договором у розмірі 400000,00 грн., судом визнано, що позивачем належним чином та у строк був виконаний обов'язок по перерахуванню попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки щодо здійснення передплати за спірним договором, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, свій обов'язок щодо передачі позивачу на зберігання зернозбиральний комбайн Донец 1500Б не вчинив, у зв'язку з чим, у позивача виникло право вимогу у відповідача передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

17.07.2012 року позивачем було направлено на адресу ТОВ "Торговий будинок "Донснаб" лист № 6 з вимогою повернути перераховані грошові кошти згідно рахунку № 881 від 09.07.2012 р. у розмірі 400000,00 грн., у зв'язку з невиконанням п. 3.4. договору купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що відповідач не надав доказів виконання домовленості або повернення коштів позивачу, а тому, враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 400000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донснаб" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49; р/р 2600401303029 Банк БМБанк м. Харків, МФО 380719; ідент. код 32612002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВІТЯЗЬ" (93713, Луганська область, Слов'янський район, с. Кримське, вул. Леніна, буд. 116; р/р 26003134443 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805; ідент. код 30831603) 400000,00 грн. боргу, 8000,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу № 09.07-Л-Дц від 09.07.2012 року у позові відмовити.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Шатерніков М.І.